загрузка...

Пізнавальна діяльністьРозвиток особистості, самореалізація,організація пізнавальної діяльності, підвищення рівня розвитку освіти в цілому – лише декілька головних проблемних завдань які ставить паред собою сучасний вчитель.  Ми маємо чітко озрієнтувати в сучасного учня в реаліях та  перспективах соціокультурної динаміки, підготувати  до життя та праці у XXI столітті.

Головна педагогічна ідея полягає у сприянні всебічній активізації пізнавальної діяльності учнів на будь-якому з етапів навчання, досягненню ними соціальної зрілості й активному включенню в суспільне життя на основі гуманізації освіти, особистісно-розвивального навчання та широкого і всебічного правового виховання.

В рамках класно-урочної системи розв’язати завдання активізації пізнавальної діяльності учнів, на думку більшості педагогів, надзвичайно складно. Адже в центрі її уваги стоїть середній учень. Недосконалість і недостатня кількість підручників, відсутність наочності та дидактичного обладнання викладання, бідність бібліотечного фонду на місцях, значною мірою, відсутність зацікавленості учнів є причинами того, що діти з низьким, достатнім та високим рівнем розвитку пізнавальної діяльності залишаються поза увагою вчителя.

Розв’язати поставлене завдання у цій ситуації, на мою думку, допоможе максимальна активізація учнів на кожному етапі уроку. Кожен учитель прагне до цього. Але у більшості випадків питання активності учнів залишається нерозв’язаним — більшість дітей лише створюють видимість праці.

Як зробити так, щоб кожен учень активно працював на уроці, і то не під тиском учителя, а за власним бажанням? Як домогтися того, щоб учні були не пасивними учасниками, а співавторами уроку? Як виховати громадянську позицію в учнівської молоді?

Як відомо, права півкуля головного мозку відповідає за нашу інтуїцію, світосприйняття, творчість, а ліва — за логіку і раціональність. Сучасна українська педагогіка орієнтована переважно на ліву півкулю головного мозку дітей. Лише у початкових класах — трішки на праву. Тому більшість учнів України не схильні до творчості.

У свій роботі використовую в комплексі різноманітні форми, методи і прийоми навчання з метою активізації пізнавальної діяльності всіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу: вчитель — учень — учні — вчитель. Він складається з таких форм організації навчання і правового виховання учнів: урок; міжпредметні зв’язки; поза-класна і позашкільна діяльність; робота в школі.

Для обдарованих та із середнім рівнем розвитку учнів у цьому комплексі передбачено поглиблене вивчення та факультативні заняття з «Основ правознавства», дебатний клуб, можливість брати участь у проведенні тематичних інформацій, екскурсій, декад історії та правознавства в школі, у предметних олімпіадах, конкурсах, турнірах, змаганнях, дидактичних іграх між збірними паралельних класів, а також 9—10-х класів проти 11-х тощо.

Для учнів з низьким та достатнім рівнем розвитку — додаткові заняття з «Основ правознавства», посильна участь у роботі курсу за вибором «Історія запорозького козацтва в макетах» та виготовленні комплектів карт, схем, малюнків тощо для кабінету історії і правознавства школи і т. ін.

Інтеріоризації (внутрішньому сприйняттю) запропонованих учням знань значною мірою сприяє мотивація пізнавальної діяльності учнів під час навчання. Розв’язати цю проблему прагну через створення на початку уроку навчально-проблемної ситуації (фокусу), яка залучає учнів до вивчення теми (розділу), ставить перед ними завдання, розв’язати які можливо лише на основі вивчення пропонованого матеріалу. Адже, як твердить А.Содді, в науці навчання відповідним чином поставлене завдання є більш ніж наполовину розв’язаним.

З метою уникнення надмірного перевантаження учнів на  уроці формую в них уявлення про основні поняття, теоретичні позиції та ключові факти теми за допомогою поглиблення знань дітей про право, історичні

події, прагну розвивати особистісні розумові здібності та якості, які давали б учням змогу успішно розв’язувати складні проблеми своєї життєдіяльності. За допомогою аналізу та узагальнення відомих учням фактів підводжу їх до усвідомлення нових понять і принципів.

Систематизації набутих знань сприяє застосування в роботі інформаційних та порівняльних таблиць і схем. Використання лабораторно-практичних занять, семінарів, сприяє формуванню і гармонійному поєднанню в учнів різних форм самосвідомості: особистої, соціально-групової, загальнолюдської; активному входженню в суспільне життя.

Вводжу принцип господаря на кожному уроці. Значну увагу приділяю обговоренню результатів кожного уроку або позаурочного заняття.

Важливе значення має дидактичне оснащення навчально-виховного комплексу занять: з метою зацікавлення учнів середніх класів у глибокому засвоєнні програмового матеріалу з історії та правознавства розробив збірники дидактичних ігор для 6—9 класів (як підсумко-во-узагальнюючих уроків), що проводяться як у рамках класу, так і між збірними паралельних класів; збірник  «Історичні загадки у формі віршів на уроках історії» для 5—8 класів; збірник «Правові ситуації у формі віршів на уроках практичного права» для 8 класу.

Значну роль в підвищенні пізнавальної діяльності відіграє перевірка і закріплення набутих учнями знань. Великий обсяг інформації та обмаль часу не дають змоги ефективно розв’язати проблему систематичного контролю звичним методом — шляхом усного опитування. Застосування передовими педагогами (Ф.Ф.Брецком, О.Д.Наров-лянським, В.Ф.Дубровським, В.Моргуном, Т.Б.Тасмоном та іншими) тестових завдань допомогло розв’язанню цієї проблеми. Та, на жаль, в силу різних причин я не зміг відшукати таких збірників тестових завдань, у яких матеріал був би систематизований за темами і повною мірою охоплений. Тому я розробив власні «Тестові завдання з «Основ правознавства» у запитаннях і відповідях» (частини 1—4), які були надруковані у газеті «Юридичний вісник України» в 2000 р. Особливістю цих збірників є те, що: 1) тестові завдання розташовані у чіткій послідовності — тема за темою — відповідно до структури підручника «Основи правознавства» за редакцією І.Б.Усенка; 2) кожна тема охоплюється тестовими завданнями різних типів і рівнів складності — загалом десять; 3) наприкінці кожного розділу міститься підбірка підсум-ково-узагальнюючих тестових завдань; 4) у кінці збірника подано відповіді. Таке розміщення сприяє наступності у перевірці знань, максимальному охопленню матеріалу, який вивчається, а також полегшує його засвоєння та закріплення.

Перевірка домашнього завдання і закріплення вивченого на уроці матеріалу проводяться за таким сценарієм. Протягом 5 хвилин учні розв’язують набір із 12 тестових завдань. Потім «помічники вчителя» (щоразу інші) збирають письмові роботи своєї п’ятірки підшефних і, отримавши коди відповідей, здійснюють перевірку. В цей час учитель проводить усне опитування у формі розв’язання ситуаційних завдань. На все це витрачається 10— 15 хвилин, і всі учні отримують оцінки.

Такий підхід активізує увагу учнів та стимулює їх підготовку до кожного уроку, а зрештою, підвищує рівень їхніх знань.

З метою ще більшої активізації пізнавальної діяльності учнів наприкінці вивчення розділів практикую проведення підсумкового узагальнення у формі дидактичних ігрових уроків.

За 15 років у мене склався певний підхід, були вироблені основні принципи їх проведення.

1.    Гра проводиться регулярно, з року в рік (з поступовим ускладненням завдань відповідно до вікових особливостей учнів) після вивчення великих тем або розділів, як з історії, так і з правознавства, з метою активізації навчальної діяльності дітей на кожному з етапів вивчення і закріплення основних моментів матеріалу.

2.    Учні класу на початку кожного навчального року об’єднуються у три команди, склад яких надалі залишається незмінним.

3.    Підготовка домашнього завдання (складання кросворду, таблиці, схеми, вірша за тематикою гри, малюнок) покликана сприяти формуванню учнів як творчих особистостей.

4.    Гра складається з найрізноманітніших компонентів, зміст яких охоплює основні моменти вивченого матеріалу, розташованих у порядку зростання складності.

5.    З метою урізноманітнення завдань деякі неосновні конкурси проводжу паралельно, у малих групах (заповнення порівняльної таблиці, розгадування кросворду, «рибалка», «шахова задача», підготовка до конкурсу капітанів тощо).

6.    Застосовую самоконтроль та взаємоконтроль учнів для оцінювання (капітани виставляють оцінки членам своєї команди, учні визначають кращих гравців).

7.    Залучаю до складу журі найбільш підготовлених з предмета учнів.

8.    Практикую визначення кращих гравців у кожній з номінацій гри і обов’язкове нагородження (зокрема й оцінкою).

9.    Проведення ігор-зма-гань між збірними паралельних класів у позаурочний час сприяє ще більшій активізації найбільш підготовлених учнів.

10.    Поступово кількість ігрових уроків у 8 та 9 класах зменшується.

За допомогою дидактичних ігор здійснюється багатократне повторення матеріалу, підвищують пізнавальну діяльність не під тиском, а за бажанням самих учнів. Учні розвиваються як творчі особистості: пишуть вірші, складають ребуси, кросворди, схеми, таблиці тощо. Досвід показує, шо ті учні, які у середніх класах залучалися до активної участі у таких іграх, мають значно виший інтелектуальний потенціал, ніж інші їхні ровесники. Наприклад, у 1998 році факультативні заняття з «Основ правознавства» відвідували учні як 9, так і 8 класів. Цікаво, що перші до цього класу не були знайомі з дидактичними іграми, а другі не лише брали в них участь, а й залучалися до складу журі. Так от, восьмикласники перемогли дев’ятикласників не лише району, а й області. На обласній олімпіаді з правознавства вони вибороли дипломи I, II, ІІІ ступенів.

Значну увагу приділяю заохоченню учнів до вивчення предмета. Найбільш підготовлені з них переходять у розряд «помічників учителя». В коло їхніх обов’язків входить перевірка (за графіком) домашнього завдання (до початку уроку перевіряють письмові відповіді й подають учителеві список з виставленими оцінками), перевірка результатів тестування однокласників під час усного опитування домашнього завдання і закріплення вивченого в ході уроку матеріалу. Найсильніші учні залучаються до складу журі, яке оцінює виступи на час проведення дидактичних ігор з історії та правознавства. Це не лише економить час та полегшує мою роботу, а й сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, виховує у них такі риси, як людяність, критичність мислення, соціальна відповідальність, сприяє активному включенню в сус-пільне життя, допомагає співпраці учителя з класом. У моєму кабінеті виставлена дошка пошани «Кращі правознавці школи», на якій розміщені портрети переможців предметних олімпіад з «Основ правознавства» III та IV етапів, дебатних турнірів, випускників, що стали студентами юридичних ВНЗ. Такий приклад надихає учнів на глибоке вивчення предмета.

Значну роботу веду з обдарованими дітьми. Так, 8-А клас школи у 1998/1999 навчальному році став експериментальним майданчиком навчально-методичного кабінету історії та правознавства Південноукраїнського регіонального інституту післядип-ломної освіти педагогічних кадрів з вивчення «Основ правознавства» у 8—11 класах. Спеціально для цього експерименту я розробив авторську програму. Експеримент одразу ж дав позитивні результати. У 1999—2002 pp. школа була експериментальним майданчиком з вивчення практичного права у 8 (9) класах, а у 2001 —2002 pp. — з вивчення курсу «Ми — громадяни України». Також я веду заняття факультативу з «Основ правознавства» у 8— 11 класах. Останніх вісім років мої учні постійно стають переможцями і призерами обласних та всеукраїнських олімпіад з «Основ правознавства», як в особистому, так і в командному заліках. Команда правознавців Вели-колепетиського району на 100% складається з моїх вихованців; збірна правознавців області у 1996 та 1999 роках мала у своєму складі 25% моїх учнів.

Фундаментальною базою описаного вище комплексу заходів і занять є кабінет історії та правознавства школи, в якому мною створено значну (понад 8000 примірників) бібліотеку спеціальної та наукової літератури з правової, історичної, філософської та педагогічної тематики. З допомогою учнів було виготовлено комплекти схем, карт, таблиць, кросвордів, малюнків, обладнання для проведення дидактичних ігор, пересувна демонстраційна дошка тощо. Кабінет забезпечений усіма необхідними ТЗН, має навіть комп’ютер.

На мою думку, використання такого комплексу занять, методів та прийомів навчання посилює правове поле дитини, через яке вона зможе більш виразно бачити своє місце у суспільстві, бути відкритою розмаїттю думок і поглядів на світ, активною, здатною реалізувати свої права та обов’язки, сприяє організації пізнавальної діяльності учнів, допомагає суттєво підвищити ефективність вивчення історії та правознавства, а також виховання підростаючого покоління.

Загрузка...