Дидактичний потенціал рольових ігор безпосередньо залежить від їх структурної особливості: по‑перше, від впливу, який чинить на дітей зміст пізнавальної та етичної інформації, що закладено в тематиці, сюжетах і ролях; по‑друге, через наслідування етичного взірця, що відтворюється; по‑третє, власне процесом гри як діяльності, що вимагає досягнення мети, самостійного пошуку засобів, встановлення відносин.
Ці ігри є найточнішою моделлю спілкування, адже вони наслідують дійсність в її найбільш істотних ознаках. За твердженням Л. Голуб, у рольовій грі, як і в житті, мовна і немовна поведінка партнерів переплітається найтіснішим чином . Змістовна сторона імітаційної гри передбачає актуальність, новітність навчальної інформації, цікавість, емоційність, порівняння і аналогію, ефект парадоксальності.
Рольові ігри є найбільш ефективним засобом організації проблемного навчання, яке досягається шляхом поетапного виконання системи проблемних завдань. Вони сприяють розвиткові навичок проведення дискусії, співробітництва; учні намагаються відстоювати різні позиції, знаходити аргументи і формулювати погляди; формується толерантне ставлення до інших думок . Нарешті, відмінна ознака імітаційних ігор — активна уява гравців. В результаті рольової гри у дітей народжується теоретична діяльність творчої уяви, що створює проект чого‑небудь і що реалізує цей проект шляхом зовнішніх дій. Відбувається співіснування ігрової, навчальної і трудової діяльності.
Формування знань, умінь та навичок у процесі імітаційної гри відбувається шляхом активізації розумової діяльності: пошук шляхів вирішення поставленої проблеми, стимулювання до імпровізації, відстоювання власної позиції (або представленої історичної особи) сприяє пошуку додаткових джерел інформації, їх систематизації, встановленню взаємозв’язків між подіями, форму‑
ванню ціннісного ставлення до певних подій чи постатей. З огляду на це рольові ігри безпосередньо впливають на розвиток низки історичних компетентностей: мовленнєвої, логічної, інформаційної та аксіологічної. Про розвиток просторової та картографічної компетентностей також слід зазначити, оскільки перевірка знань та умінь на практиці демонструє високий рівень їх засвоєння, хоча спрямованість імітаційних ігор на формування зазначених компетентностей відбувається опосередковано.
Оволодіння навичками проведення імітаційних ігор як для вчителя, так і для учнів є складним і тривалим процесом. Відомий російський педагог Ю. Азаров зазначав, що гра в тому випадку бу‑
де розвивати всебічно, якщо вона буде чітко розроблена технологічно. Її ефективність залежить від розвитку ключових та історичних компетентностей, від відповідної психологічної підготовки, що включає емпатійну здатність дитини уявляти себе на місці іншого, створення установки на гру й особистісне ставлення до її змісту. Розуміння учнями конкретних історичних обставин, сутності подій, що вивчаються, сформованість уміння аналізувати історичні факти, причини, результати та значення подій, що розглядаються, давати характеристику й оцінку історичним явищам, діячам — необхідні умови активної пізнавальної діяльності учнів у ході імітаційної гри.
