загрузка...
35- державний секретарь Джон Шерман
35- державний секретарь Джон Шерман

Остання третина XIX ст. — період зміцнення монополістичного капіталізму. Принцип державного невтручання в господарське життя, що оформився ще в — XVIII ст., використовувався революційною буржуазією для критики регламентації торгово-промислового розвитку феодальними державами, а потім у рамках ідеології лібералізму оформився в двох гаслах — фрітред (свобода торгівлі), і лессеферізм (свобода підприємництва, господарської ініціативи), в нових умовах зазнав серйозних змін.
Наприкінці XIX ст. середні верстви все більше вимагали соціально-економічного законодавства, спрямованого на захист немонополістичної буржуазії від зазіхань з боку монополій. Апологети ж останніх за допомогою економічних, соціологічних, правових територій продовжували обстоювати принципи абсолютної свободи бізнесу. Саме в цей час були сформульовані ідеї соціалдарвінізму, ключовою серед яких була ідея виживання найсильнішого, пристосованого. (Вандербілт говорив: «Яке мені діло до закону? У мене що — немає сили?». Дж. Рокфеллер починав з підпалення нафтосховищ підприємців, змов з володарями залізниць, незаконна платта суддям і законодавцям.) І все це лунало з університетських кафедр, зі сторінок преси тощо.

Але в той же час світова філософська, політична, соціологічна, історична думка наполегливо розробляла ідеї правової держави як такої, яка повинна керуватися принципом рівноправності усіх громадян перед державою і брати на себе функцію правового захисту всіх громадян. І ця ідея пробивалася через брудні сторінки історії становлення капіталістичного суспільства. Вона звучала на сторінках творів соціалістів-утопістів (Е.Белламі), теоретиків-економістів США (Р.Елі, С.Петгена, Е.Зелігмана), з вуст соціальних євангелістів і баптистів (У.Раутенбуш, У.Д.Блісс).


Усе це змусило владу замислитися над заходами, здатними хоч якось залагодити конфлікти між монополіями і експлуатованими прошарками суспільства, і вже починаючи 80-х  XIX ст. починає набирати силу буржуазний реформізм. Спочатку розпочалася боротьба проти свавілля монополій на за-лізницях. У 1887 ріку булоухвалено закон, який не дозволяв зговори змови між залізничними компаніями які заключались для встановлення монопольних цін щобперевозити  вантажі і пасажирів,що ж стосується практики дискримінаційних тарифів то вона засуджувалася, створював міжштатну торгову комісію для нагляду за здійсненням закону, що безумовно було декларацією (принаймні) втручання держави в сферу економічної діяльності.

У 1890 р.  конгрес  США приймає закон Шермана — перший антимонопольний закон. Він оголошував незаконними «об’єднання в формі трестів чи в інших формах», які заважають «комерції і торгівлі». За порушення закону встановлювався штраф. На кінець XIX ст. в 27 штатах були ухвалені аналогічні закони, а в 15 штатах антимонополістичні акти були навіть включені до конституції.    “ У 90-х роках за законом Шермана переслідувалися профспілки, як «організації, які шкодять вільному підприємництву». Але в подальшому буржуазні держави світу, не лише США, продовжили політику врахування інтересів середніх верств населення.

Загрузка...