загрузка...

Внаслідок загальної мобілізації, реквізицій для потреб армії коней та продовольства на селі гостро відчувалася нестача робочих рук і тяглової сили. Значно скоротилися посівні площі, велика частина орної землі зовсім не оброблялася. У зв’язку з цим зростало число розорених господарств. Сім’ї незаможних селян голодували. Ціни на хліб у сільській місцевості зросли порівняно з довоєнним часом у 5 разів, що було вигідно заможним селянам, але дуже боляче вдарило по бідняках та батраках. Останні протестували проти зростання цін.

У 1915 р. зареєстровано перші селянські виступи, причиною яких була війна. Через дорожнечу 29 травня 1915 р. розпочалися селянські заворушення низки сіл Новомосковського повіту, які згодом перейшли у безпосередні сутички з представниками влади. У той же час «солдатки» та новобранці вчинили у с. Петриківка того ж повіту безпорядки через швидке зростання цін. Вони зажадали від волосного начальства встановити тверді ціни на продукти харчування. Не дочекавшись задоволення цієї вимоги, селяни розбили лавки і зруйнували торгівельні ряди.


Усього у 1915 р. у селах губернії сталося шість селянських виступів. Інформація жандармських управлінь свідчить, що озлоблення населення досягло тієї межі, коли будь-який конфлікт міг вилитися у масові форми протесту.
З 1916 року уряд почав вдаватися до реквізиції хліба у селян, що не могло не приводити до посилення антивоєнних настроїв. Селяни змушені були здавати хліб державі за твердими, а значить заниженими цінами. Це приводило до спалахів невдоволення. Через такі обставини навесні 1916 р. катеринославським губернатором було надіслано справникам циркуляр про розробку заходів та інструкцій для придушення безпорядків на випадок їх виникнення у сільських місцевостях. Проте це не допомогло. Наприкінці 1916 р. селяни краю, зокрема жителі Шолохова і навколишніх сіл, відмовилися здавати хліб для армії. Вони заявили, що в них забирають останній хліб, тоді як у поміщиків комори тріщать від урожаїв минулих років.

Незадоволення селян імперіалістичною війною виявлялося також у масовому дезертирстві з армії. Тільки з одного села Кринички протягом 1916 р., залишивши окопи на румунському фронті, прибули додому 11 солдатів.