загрузка...

А «єретиків» було багато, незважаючи на дедалі жорстокіші закони, що видавав проти них уряд. Найбільш численні були аріани, названі так за ім’ям засновника їх секти Арія, що висунув вчення про нижчу, в порівнянні з богом, природу Христа. Були й інші секти. Часто їх члени не вникали в тонкощі різних учень, але, незадоволені станом речей у державі, ополчались проти офіціальної церкви. Скрізь, у домах знаті і крамницях ремісників, точилися богословські суперечки, що нерідко кінчались кривавими бійками. В Африці до секти «агоністів» — «борців» — приєдналися колони й раби. Вони розправлялися з багатими землевласниками, забираючи їх майно в спільну власність.

Зубожіння і гноблення народних мас, байдужість до громадських інтересів, придворні інтриги, релігійні чвари — все це ослабляло імперію. Непереможні раніш римські легіони тепер нерідко тікали під натиском варварів, залишаючи на розграбування беззахисні провінції. «Божественні» імператори часто мусили виплачувати варварським вождям ганебну данину зерном і золотом, щоб купити хоча б недовгий мир. Доводилось просити цих вождів послати землеробів на римські землі, що лежали без обробітку, і дати солдатів для захисту обезлюдненої імперії. В III ст. варварів, взятих у полон, насильно обернули в колонів на римських полях; в IV ст. їм платили, щоб вони прийшли як мирні переселенці, а не як грізні завойовники.

Загрузка...