загрузка...

Влада консулів була дуже велика. До них перейшли всі обов’язки царів, за винятком жрецьких. Вони були головнокомандуючими римської армії на війні, правителями і суддями римської общини в дні миру. їм же належало право скликання народних зборів по центуріях.
конмул
Посада консулів вважалась найпочеснішою. Римляни навіть вели своє літочислення за консулами, а іменами консулів позначався кожний рік у календарі. Зовнішні ознаки сану підкреслювали видатне становище і владу консулів. Під час виконання своїх забов’язень консули сиділи в кріслах із слонової кості. Вони носили тогу, обшиту пурпуром (toga praetexta), їх завжди супроводжував почет з 12 служителів (лікторів), які несли пучки пруття із вкладеними в них сокирами (фас-цями), що символічно вказувало на безмежну владу консулів над життям і смертю громадян.

Але, хоч влада консулів щодо повноти і сили дорівнювала царській, вона була обмежена трьома умовами: колегіальністю, короткостроко-вістю, інтерцесією. Колегіальність означала, що консулів завжди було
двоє і що владою вони користувались не одноособово. Короткостроко-вість забезпечувалась тим, що кожного року обирали нових консулів, отже, влада їх була обмежена річним строком. Після закінчення року консула можна було притягати до відповідальності за кожне допущене протягом року зловживання. І, нарешті, хоч консули були цілком рівноправні, вони могли виносити тільки погоджені рішення, і коли один з них давав будь-який наказ, а другий скасовував його, то завжди була дійсною заборона. Це і називалось правом інтерцесії.

Усі ці обмеження були введені з однією метою: забезпечити тверду і міцну владу, уберігши її від перетворення в тиранію, у сваволю однієї людини.