загрузка...

Князь глава держави-князів-ства. Великий князь — вищий князівський титул у Київській Русі. У 10-13 ст. титул великого князя належав київським князям.
Дружина збройні загони, що становили постійне військо князя та апарат його влади. Поділялася на старшу та молодшу.

Старша (бояри)- найближче оточення князябрала участь в обговоренні державних та господарських справ. Молодша — професійні воїни — охороняла князя, княжий двір та майно, несла прикордонну військову службу.

Язичництво — релігійні вірування, відповідно до яких обожнюють сили природи, рослини і тварин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.

 Християнство — віра в триєдиного Бога — Бога Отця, його сина Ісуса Христа та Святого Духа.

Добою роздробленості дослідники називають період в історії Київської Русі від середини 12 до середини 13 ст. Звертаємо увагу, що йдеться не про суцільну смугу між-князівських усобиць: хоч їх і справді не бракувало, проте траплялися вони і в попередні часи. Та якщо раніше Руська держава, переживши
чвари й розбрат, лишалася централізованою монархією, то від середини 12 ст. нею почало керувати об’єднання найсильніших князів — правителів удільних князівств.. Узаконена Любецьким з’їздом вотчинна система розвинулась настільки, що удільні князі дедалі більше почувалися у своїх, володіннях незалежними  господарями. У зміцненні самостійності удільних князівств і полягає сутність роздробленості.

Федерація (від лат. foederatio -союз, об’єднання) — форма держав- | ного устрою, союзна держава, що j складається з кількох державних ут- j ворень, за якими зберігається пев- j на самостійність.