загрузка...

 Останнім часом в руках учнів можна помітити комікси — серії малюнків з короткими текстами, що утворюють розповідь . І це й не дивно, адже комікс дедалі частіше приходить до нас у вигляді рекламних листівок, плакатів, брошур, стає звичайною справою, з’являючись у вигляді журналів і книг на прилавках книгарень і кіосків. Ставлення до коміксу на теренах колишнього Радянського Союзу доволі специфічне, оскільки цьому жанру апріорі закидали неповноцінність та негативний вплив на особистість. За радян ських часів цим словом позначали не до кінця зрозуміле нам культурне явище. Створення коміксів не заохочувалося, оскільки комікси вважалися елементом «загниваючої» американської культури. Та й сьогодні, говорячи про комікси, як правило, мають на увазі убогі зразки цього графічнооповідного жанру, в основі яких слабкий сценарій, напівпрофесійна робота художників та невиразне поліграфічне  виконання.

комыксЦілком природно, що такі ко мікси нічого, крім роздратування й реакції відторгнення, не викликають.

Між тим, комікс — унікальний жанр, що перебуває на стику літератури й образотворчого мистецтва. У багатьох країнах світу історія коміксів сягає глибини віків. Наприклад, манга як різновид коміксів в Японії бере свій початок ще у XII ст., коли буддійський чернець і художник Яку створив «Веселі картинки з життя птахів і звірів». Героями першої манги стали тварини, що в пародійній формі розігрували сцени з життя людей та буддійських ченців, які займалися не дуже гідною їх сану діяльністю, наприклад, брали участь у півнячих боях.

На початку XX ст. в Японії з’являються перші дитячі комікси. З початком інтервенції до Китаю на глядачів і читачів буквально зійшла лавина коміксів агітаційного змісту. Усвідомлюючи цінність коміксів у справі агітації, японський уряд не тільки координував їх створення, але й підтримував їх творців матеріально. Опитування, які провели в ряді японських університетів, показало, що з десяти найпопулярніших сьогодні серед студентів періодичних видань чотири належать до манги. І це не дивно, якщо виходити з того, що в Японії щорічно видається понад мільярд екземплярів манги. Тут на кожного дорослого і дитину припадає по 10 журналів коміксів, а на родину аж 27. До речі, японський читач не розглядає

кожну картинку, вчитуючись у слова діалогу. Він швидше пробігає поглядом сторінку, сприймаючи її як єдине ціле. Історія цієї країни пов’язана з ієрогліфікою — писемністю, яка наближена до картинки набагато більше, ніж будь‑яка азбука світу. Запитально піднята брова героя говорить японському читачеві значно більше, ніж багатослівні коментарі. Як і японська поезія, мистецтво манги сягає цінностей несказаного. У західній масовій культурі тривалий час комікси вважаються

невід’ємною часткою життя, ставши одним із символів підприємницького духу. І хоч не завжди всі вони відповідають вимогам і потребам естетичного виховання, все ж залишаються досить популярними. За мотивами коміксів створюються кінострічки, дійові особи коміксів стають героями мультфільмів. Комікси та мультфільми перетворюються на матеріал для створення рекламної продукції, сувенірів і дитячих іграшок. У США комікси читають уже сто років. Причому спочатку вони, як і в Японії, виникли як продукт для дорослих. Перші комікси були надруковані у «дорослій» газеті «World» у 1896 р. Це була ціла рубрика малюнків з підписами.

Велику популярність мають комікси у Франції. Позиції культури коміксів у цій країні є доволі сильними. У Франції теж були спроби використати комікси для пропаганди певних ідей. Так, відомий художник Жан‑Жак Вальс поставив свій талант на службу реваншизму. Перед Першою світовою війною ним був створений комікс «Ельзас, розказаний маленьким дітям дядьком Ансі», в якому пропагувалися антинімецькі ідеї. Комікс був розрахова‑ний на читання дітьми.

Спостереження свідчать про велику популярність коміксів серед дітей. Цьому існують свої причини. Як свідчить теорія і практика навчання, дітям, особливо молодшого і середнього шкільного віку, притаманна властивість сприймати навколишній світ шляхом активного спостереження, особливо у тих випадках, коли їхня увага та спрямованість психіки піддаються впливові з боку зорової наочності. Сучасний процес візуалізації культури й мистецтва змінює людину, характер його сприйняття й мислення. Сучасна молодь уже набагато краще засвоює візуальну інформацію, ніж вербальну. Зрозуміти текст коміксу, телевізійної картинки або рекламного щита учням простіше, ніж розповідь учителя або текст

літературного твору. І тому комікс для дітей стає більш ефективною формою отримання інформації, ніж традиційний шкільний підручник або книга. З іншого боку система освіти організована

так, що дітям у процесі навчання все менше часу і місця залишається для ігор. Школа іноді робить з дитини стандартизовану деталь для конвеєра масового освітнього виробництва. І тоді, читаючи комікси, молодь знаходить відповіді на свої питання, які не отримала в стінах шкіли.

У педагогічній практиці західноєвропейських країн поширюється досвід використання коміксів для удосконалення мовлення рідною мовою. У підручниках закордонних видань, таких як Oxford University Press, Cambridge University Press тощо наявні окремі спроби задіяти комікс з метою навчання іншомовного мовлення, зокрема відпрацювання умінь говоріння й читання.

Що ж стосується використання коміксів для подання матеріалу, пов’язаного з історією України, то перший такий випадок стався в 1953 р., коли в щоденній газеті «Америка» (Філадельфія, США) вперше вийшла історія в малюнках «Україна в боротьбі», що мала на меті познайомити юних читачів з історією визвольного руху українців під час Другої світової війни. На початку 1970‑х років серія цих малюнків з’явилася в журналі «Крилаті», що видається Світовою Управою Спілки Української Молоді. У 2007 р. на теренах України відбулося перевидання «України у боротьбі», яке одразу ж отримало назву «комікси про УПА». Автором цього твору є визначний український митець Леонід Перфецький. Його життєвий шлях був тісно пов’язаний із військом, адже у 1917–1921 рр. він був учасником визвольних змагань у складі українських вій‑

ськових підрозділів, а під час Другої світової війни перебував у лавах дивізії «Галичина». Леонід Перфецький навчався у художніх академіях Кракова та Парижа і здобув славу видатного українського баталіста.

Проте в цілому умови ефективного використання коміксів як навчального засобу у вітчизняній педагогіці не досліджені. Зазвичай учителі використовують цей засіб епізодично та безсистемно, покладаючись або на свій досвід, або на власну інтуїцію. Питання розробки й залучення коміксів у навчальний процес не стали предметом пошуків вітчизняних учених. Хоча поодинокі спроби розробити методику використання коміксів на уроках історії, навіть якщо автори і не вживали цей термін, все ж таки були. Так, В. Сотніченко та О. Ільюшина свого часу розробили методику використання художньо‑образних уявлень під назвою «Сам собі режисер».

В основі цієї методики — перетворення запропонованих учителем понять на малюнкові образи та встановлення між ними комунікативних зв’язків шляхом поєднання їх певною логічною послідовністю у формі сюжету. Якщо врахувати, що автори ставили за мету прив’язати певну кольорову гаму до форми і змісту створених учнями малюнка, то перед нами постає перша спроба використати комікси в навчальному процесі. Правда, текст за цією методикою створюється не до окремого малюнка, а до сюжету в цілому. Автори справедливо зазначають, що методика сприяє розвиткові творчої уяви, навичок малювання, літературних здібностей, логічного мислення.

Використання коміксів значно активізує інтелектуальну активність школярів, не в останню чергу за рахунок збільшення ролі асоціацій у розумовій діяльності. При цьому акцент у пізнавальному процесі переноситься з пасивного на активне сприйняття навчального матеріалу. Результатом роботи учнів над коміксами стають створені та закріплені в свідомості учнів історичні образи, якіможна віднести до одного із видів творчої уяви. В основі цих образів — історична минувшина. Хоч історичні уявлення школярів у принципі не можуть бути реалізовані в соціальній дійсності, але

в педагогічному процесі їм належить дуже важливе місце. Історичні образи, які виникають у свідомості учнів під час вивчення історії, дуже близькі до такого прояву творчої уяви людини як фантазії. Але між історичними образами і фантазіями існує принципова відмінність. Фантазії завжди спрямовані у майбутнє,

хоч і ґрунтуються на попередньому соціальному досвіді людини. Історичні образи школярів теж мають підгрунтям такий досвід, але спрямовані вони в минуле. Без такого явища, як історичні образи, досить складно, а подекуди просто неможливо говорити про повноцінну реалізацію навчального, розвивального та виховного потенціалу шкільного курсу історії.

Не менш важливим у процесі створення коміксів стає зв’язок між вербальною інформацією та зоровими образами. Дослідники з’ясували, що запам’ятовування вербального матеріалу значно поліпшується, якщо людина може створити зорові образи, що відповідають цьому матеріалу. Подібна обробка матеріалу сприяє його осмисленню та структуруванню. А чим змістовніша інформація,ьтим легше її запам’ятати й зберегти. Отже, запам’ятовування буде кращим, якщо ми кодуємо матеріал і зорово, і вербально, а також надаємо йому певної структури та смислу. Слід зазначити, що велику роль у процесі запам’ятовування відіграє мимовільне запам’ятовування, для якого не характерне спеціальне завдання запам’ятати матеріал. У цьому випадку в пам’ять потрапляє те, що супроводжувало виконання інших завдань, було включене в них і, таким чином, не було безпосередньо пов’язане із запам’я  товуванням. Ефективність мимовільного запам’ятовування залежить від розумової активності учня, від того, наскільки він самостійно працює з матеріалом. Під час мимовільного запам’ятовування пе‑ревагу має та частина матеріалу, на яку спрямована основна увага під час виконання певних завдань. Чим глибший і складніший аналіз матеріалу, тим краще він зберігається в пам’яті.

На нашу думку, можливі два варіанти організації роботи учнів над коміксами історичного змісту: обговорення та критичний аналіз вже готових коміксів та створення свого власного коміксу як виконання практичного креативного завдання. Причому, як ми намагатимемося показати в подальшому, ці два варіанти на певному етапі можна не тільки пов’язати, але й зробити взаємодоповнювальними.

Основним завданням першого варіанта повинен стати розвиток

історичного та критичного мислення учнів. Адже, лише навчившись критично аналізувати псевдоісторичні твори, у тому числі й комікси, учні зможуть позбавитися хибних «модернових» уявлень щодо тих чи інших історичних епізодів, а то й цілих історичних періодів. Йдеться не тільки про друковані видання, насичені

коміксами на кшталт «Пізнай історію з Волі», але й комікси, що оживають на екрані. Згадаймо фільм «300 спартанців», який є ні чим іншим, як екранізованим коміксом Френка Мілера. Згідно з історією, спартанці змагалися з персами. У стрічці вони змагаються не тільки з ними, але й з їхніми слонами, мутантами, навіть із тролями. Ніхто не наважиться шукати історичну правду в цьому фільмі. Але проблема полягає в тому, що багато хто з учнів схильні були вважати цей фільм історичним.

В основі навчальної діяльності учнів, результатом якої стає створений комікс, лежить креативний метод і така його складова, як вигадування, коли учні створюють раніше невідомий продукт за допомогою творчих дій, відображаючи за допомогою малюнків та ключових слів взаємозв’язок між подіями та явищами історичного процесу. У цьому разі учні поринають в лабораторію створення медіатекстів. Знання й уміння, отримані в результаті такого занурення в «кухню» творчого процесу, допомагають учням розвивати свої власні творчі здібності, узагальнити вивчений історичний матеріал, сформувати власний образ історичних подій.

Найбільш оптимальним варіантом у процесі створення учнями коміксу може бути робота цілої групи учнів над подібним творчим завданням. Як правило, комікс створюється у процесі співпраці кількох людей. Перший — автор сюжету — людина, яка вигадує власне історію та її героїв. Другий — художник, який всю історію вимальовує на папері без кольору. Третій — колорист, він все це розфарбовує. Є ще так званий летерер — людина, що робить текстові написи. До речі, традиційно в усіх комік сах написи виконуються вручну. Згідно з логікою та етапами створення й випуску коміксу відповідно розподіляються ролі й в уч нівській групі.

З цієї позиції дану методику можна віднести до технології групової творчої справи, яка вимагає великих затрат часу і неабияких організаційних здібностей учителя, тому її слід використовувати кілька разів на рік. Робота над створенням коміксів починається з діагностики потенційних можливостей класу, виявлення дітей, здатних до виконання необхідної діяльності і схильних до цього, визначення кола інтересів учнів, наявності згуртованих груп. На основі результатів діагностики вчитель визначає та організовує творчі групи, яким у подальшому він і пропонує творче зав дання — створити комікс.

Загальний план попередньої роботи щодо введення учнів у процес створення коміксів може мати такий вигляд:

а)  діагностика можливостей класу;

б)  визначення ймовірних тем майбутніх коміксів;

в)  ознайомлення учнів з технологією створення коміксів;

г)  посилення мотивації .

За формою організації навчальної діяльності учнів над створенням коміксу — це справжня кооперативна форма навчання, адже учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний результат для себе і своїх товаришів. Учнівська діяльність в цілому складатиметься з таких етапів:

а)  об’єднання у групи;

б)  завдання (інструктаж) групам;

в)  колективне виконання;

г)  представлення результатів групової праці.

Перед початком роботи учнівської групи над виконанням творчого завдання не зайвим буде дати учням коротку інструкцію, яка допоможе їм організувати свою роботу.

Як          створити             комікс.

Інструкція           для         творчої                групи

1.  Шляхом колективного обговорення оберіть тему. Використайте для цього знання з пройденого вами матеріалу. Перегляньте ще раз сторінки підручника. Не поспішайте. Від вибору теми залежить подальший хід та успіх вашої роботи.

2.  Продумайте сюжет. Сюжет повинен бути не тільки цікавим, але й надавати можливість вам проявити свою власну творчість та фантазію. У разі можливості використайте додаткову літера‑туру.

3.  Розподіліть обов’язки між членами вашої групи. Зважайте на інтереси та схильності кожного члена вашої групи. Розподіл ролей повинен бути добровільним:

а)  автор — людина, яка розроблятиме розвиток сюжету та дії героїв коміксу. Автор повинен глибоко знати історичний матеріал. Автор має стежити за відповідністю сюжету історичним фактам;

б)  художник — член групи, який всю історію вимальовує на папері без кольору. На нього покладається обов’язок змалювати героїв та історичну ситуацію, максимально наближену до реальності;

в)  колорист — член групи, який розфарбує комікс. Він повинен бути обережним у доборі кольорів, адже кожний колір у певну історичну епоху мав своє особливе значення.

г)  летерер — член групи, що зробить текстові написи. В усіх коміксах написи виконуються вручну.

4.  Сплануйте свою роботу. Чітко дотримуйтеся плану. Не забувайте, що успіх групи залежить від роботи кожного члена групи.

Час від часу переглядайте критерії, за якими оцінюватиметься ваша робота.

5.  Після створення коміксу підготуйтеся до презентації своєї роботи перед класом. Надайте можливість кожному члену групи виступити перед однокласниками та розповісти про свою роботу.

Робота в групі має особливе значення, оскільки в процесі творчої діяльності над створенням коміксу учні:

1)  розвивають навички міжособистісного спілкування;

2)  розвивається почуття позитивної взаємозалежності;

3)  створюються умови для особистісної взаємодії, що, у свою чер‑гу, стимулює індивідуальну діяльність учня;

4)  відбувається самоорганізація поточної індивідуальної і групової підзвітності.

Можливо, найбільш важливим моментом є підбиття підсумків. Варто після виконання творчого завдання провести конкурс коміксів — обговорити їх вдалі знахідки й недоліки. Крім того, автори повинні мати можливість публічно захистити свої роботи, відповісти на запитання педагога та аудиторії. На такому уроці бажана присутність вчителя літератури. Аналіз виконаних робіт учнями та допущені ними помилки дозволять вчителю встановити глибину історичних знань учнів. Проте, який би варіант підбиття підсумків не обрав вчитель, учні ще перед початком роботи повинні знати, на основі яких критеріїв буде оцінюватися їхня робота.

Запропонована нами методика використання коміксів розрахована на ігрові, рольові можливості педагогічного процесу. Основний показник виконаного завдання — відповідність сюжету коміксу історичним реаліям, уміння в невербальній формі передати історичну інформацію. Цим цілям підкоряються й додаткові конкретні творчі завдання, що розвивають уяву, фантазію та асоціативне мислення.