загрузка...

Мережеві сервіси Інтернету другого покоління прийнято називати Веб 2.0. На відміну від першого покоління, сервіси Веб 2.0 дозволяють користувачам діяти спільно — обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, — тобто відбувається налагодження процесу соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0 ще називають соціальними сервісами Інтернету. Якщо ж давати більш розширене визначення, то під соціальними сервісами Веб 2.0 слід розуміти сучасні засоби мережевого програмного забезпечення, що дозволяють колективу людей взаємодіяти. До найбільш популярних соціальних сервісів Веб 2.0 відносять:

•  соціальні геосервіси;

•  блоги, що дозволяють створювати записи та коментувати їх;

•  комунікаційні системи, що надають можливість учасникам

спілкуватися між собою в реальному часі (чат, форум, відеоконференції тощо).

Ключовими факторами зростаючого успіху технологій Веб 2.0 є відкритість інформаційного наповнення, оперативність доступу й  розміщення, незалежність від індивідуального графіка включення учасників у  процес комунікацій під час спільної роботи.

До основних принципів Веб 2.0 можна віднести невід’ємне право користувача самостійно створювати контент, маніпулювати ним та управляти зв’язками між своїми та чужими матеріалами. Отже, йдеться про скоординовану активність окремих користувачів з формування та наповнення комунікаційного середовища певними інформаційними ресурсами. Активність користувачів у такому середовищі характеризується включенням останніх у процес використання та створення цих ресурсів та визначенням стратегії розвитку комунікаційного середовища в цілому.

Комунікаційне середовище соціальних сервісів сповнене таких об’єктів і ситуацій, які стимулюють розвиток творчого та критичного мислення. Використання соціальних сервісів в педагогічній практиці дозволяє розвивати:

•  навички комунікації.Наша пізнавальна, творча і навчальна діяльність мають мережевий і колективний характер. Перехід від егоцентричної позиції до розуміння ролі й значення інших

людей, інших способів конструювання реальності являються важливим етапом психологічного розвитку особистості;

•  толерантність.Важливо виховати людину, яка здатна подивитись на події з іншої точки зору, зрозуміти позицію оточуючих. Адже розширення горизонтів нашого спілкування, до якого приводять інформаційні технології, примушують нас все частіше спілкуватися з людьми із раніше нам незнайомих соціальних культур;

•  критичність мислення.Колективна, спільна діяльність багатьох людей, готових критикувати і видозмінювати гіпотези, відіграє вирішальну роль у пошуку помилок, перевірці гіпотез і фальсифікації теорій. Ми можемо розповідати учням про те, що таке критичне мислення, а можемо їх занурити в середовище, де ситуація дискусії є обов’язковою.

Використання соціальних сервісів Веб 2.0 в навчальновиховному процесі тільки розпочинається, але вже можна говорити про певний напрямок в теорії навчання, який базується на декількох

ключових положеннях:

•  навчання визначається інструментами та об’єктами, якими користується учень. Дії над об’єктами вимагають спілкування.

Це спілкування має велике значення в процесі навчання;

•  навчання визначається середовищем, в  якому відбувається

опанування новими знаннями;

•  навчання відбувається за допомогою обміну знаннями.

Наведемо конкретні приклади використання соціальних сервісів Веб 2.0 на уроках історії. Візьмемо такий сервіс, як Вікімапія

(http://wikimapia.org). Вікімапія — це сайт, на якому карта світу створена на основі фотографій, зроблених з космічного супутника.

Масштаб карти дозволяє побачити не тільки власний будинок чи школу, в якій навчаються учні, але й доволі дрібні об’єкти (автомобілі, дерева тощо). У меню «Вид» користувач може обрати декілька різних видів карти, як то «Фізична мапа» або ж просто «Мапа». Остання має вигляд контурної карти. Кожен користувач, зареєструвавшись на цьому сайті, отримує можливість позначати на карті світу відомі йому об’єкти та вносити інформацію про них.

Крім текстового матеріалу, користувачі можуть додати до опису ще й фотографії.

Перший варіант використання цього соціального сервісу — скористатися власне картою та візуальною інформацією, занесеною на сайт іншими користувачами. Це можна зробити двома способами:

просто подорожувати по карті до потрібного місця або ж спробувати через функцію пошуку, не витрачаючи зайвого часу, опинитися в потрібному місці. Наприклад, на уроці історії Стародавнього Світу при вивченні теми «Ахейська цивілізація і поеми Гомера» вчителю потрібно лише ввести в меню пошуку слово «Троя», щоб учні прямо на уроці опинилися над давнім містом і могли розглянути

його з висоти пташиного польоту. Цифрові фотографії руїн міста, театру, вимощених вулиць дозволяють підняти на більш високий рівень принцип використання наочності на уроці, адже ілюстрації будьякого підручника не можна порівняти з тим, що можуть спостерігати діти на екрані проектора. Тут навіть можна побачити реконструкцію великого дерев’яного коня, якого за порадою Одіссея зробили греки, щоб захопити Трою. Почуття реальності посилює яскравий фрагмент з міфів троянського циклу, зачитаний вчителем у відповідному місці:

«Розсипалися по заснулих вулицях Трої герої.

Запалали будинки, яскравою загравою освітлюючи гинучу Трою.

Почалася жахлива битва. Троянці захищалися чим могли.

Нікого не щадили греки. Із зойками бігли по вулицях Трої жінки і діти.

Нарешті підступили греки до палацу Пріама. 

Загинув Пріам у тому палаці, де жив стільки років, правлячи великою Троєю.

Не врятувався ніхто із синів Пріама.

Довго ще палала Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба.

Оплакували боги загибель великого міста.

За стовпами диму і величезною загравою вночі дізналися навколишні народи,

Що впала Троя, яка довго була наймогутнішим містом в Азії».

Шестикласники — це учні, які гідно оцінять старання вчителя, який надасть їм можливість здійснити подібну віртуальну екскурсію. Адже вчителю, перш ніж розпочати таку екскурсію, слід

попередньо ознайомитися з наявним на сайті матеріалом і обрати найоптимальніший варіант його використання. Одним з античних шедеврів архітектурних пам’ятників, які можна оглянути, використовуючи Вікімапію, являється Парфенон, храм богині Афіни–

Діві, збудований в часи «золотого віку» Афінської держави, коли на чолі правління перебував Перікл.

Роботу з подібною наочністю, як і в попередньому випадку, варто поєднувати з декламацією уривків з історичних джерел.

«…Найбільше надихало афінян і особливо прикрашало місто… неймовірно дивувало чужинців…— це будівництво величавих храмів», — писав Плутарх у біографії Перікла .

Архітектурний ансамбль на афінському Акрополі (до складу якого, окрім Парфенону, входили Пропілеї, храм Ніки Аптерос та Ерехтейон) було споруджено за життя одного покоління греків

(449–406 рр. до н. е.). За традицією, що своїм корінням сягає у глибоку давнину, кожні чотири роки в Афінах відбувалося свято — Великі Панафінеї, коли урочиста процесія городян підіймалася на

скелястий пагорб до Акрополя і, увійшовши через Пропілеї, прямувала до Парфенону для принесення дарунків на честь Афіни — покровительки міста.

Щоб ознайомити учнів з  безсмертними шедеврами античної архітектури, учитель може запропонувати їм приєднатися до уявної святкової процесії на афінський Акрополь під час Великих

Панафінеїв. Педагог, керуючи зображенням на екрані проектора, підводить учнів до єдиного західного шляху, який підноситься до Пропілей на висоту 150 метрів. Опинившись перед ними, вчитель може спроектувати реконструйоване зображення Пропілей, а вже потім показати, який вони мають вигляд сьогодні. Використовуючи реконструкцію, учні побачать праворуч від себе над головою на скелястому виступі невеличкий, але вишуканий храм Ніки, богині перемоги. За традицією, її завжди зображували дівчиною з крилами, які символізували мінливий і нетривкий характер перемоги, яка перелітає від одного до іншого суперника. Щоб гарантувати цій богині стійкої і постійної вдачі, афіняни позбавили її крил.

Зовнішній ряд колон виконаний в доричному стилі, тоді як внутрішня колонада — в іонічному. Це поєднання двох ордерів в одній споруді втілювало, на думку архітектора, ідею єдності греків. Пропілеї складалися з двох портиків, розташованих на похилій місцевості, тому внутрішні ворота були на 2 метри вище, ніж зовнішні.

Оглянувши Пропілеї, вчитель надає можливість учням розглянути Парфенон з різних ракурсів. Парфенон було збудовано архітекторами Іктіном та Каллікратом. Усі скульптурні роботи створені Фідієм та його учнями. Для храму було обрано площину, яка домінувала над усією місцевістю. Парфенон височів над Акрополем так само, як Акрополь підносився над містом і долиною. У цьому співвідношенні виявлялася така піднесена гармонія і краса, що з будьякого боку весь меморіал втілював собою ідеал пропорційності, зваженості, міри.

Ще одним архітектурним пам’ятником, доступним для споглядання є Ерехтейон, храм, споруджений на честь міфічного охоронця міста — Ерехтея. Він прибув з Єгипту до Афін під час голоду і передав городянам провіант, врятувавши їх від смерті. Ерехтейон побудований в іонічному стилі, фасадом на південь. Храм було поділено глухою стіною на дві нерівні половини. Одна з них має трохи вищу основу завдяки нерівній місцевості, але вся будівля має єдиний дах. Східна частина була присвячена Афіні Палладі, покровительці міста. У ній знаходилася дерев’яна статуя богині. За легендою, ця статуя упала просто з неба. Західна ж половина поділялася навпіл. Одна з частин присвячувалася Посейдонові, інша — легендарному афінському цареві Кекропу, який був суддею під час суперечки Афіни з Посейдоном за право надати своє покровительство місту. Кекроп ухвалив рішення на користь Афіни, і вдячні афіняни за це вшанували його побудовою храму. Прибульцям навіть показували могилу Кекропа та священну маслину, яку виростила богиня.

Особливий інтерес ще у давнину у жителів Еллади викликав південний портик, де колони були виконані у вигляді шести струнких дівчат (каріатид), які головами підтримують крівлю. Вони мовби несуть на собі всю вагу храму легко і невимушено, без будьяких зусиль.

На запитання учнів: «Чому Парфенон та інші архітектурні споруди Акрополя перебувають у такому зруйнованому стані?», вчитель може надати коротку інформацію про долю Парфенона, який простояв до кінця ХVІІ ст. неушкодженим, незважаючи на перетворення його на християнський храм, а пізніше — на мусульманську мечеть. Нещастя трапилось 1687 р., коли під час  бомбардування

Афін венеціанським флотом одне гарматне ядро влучило у храм, який на той час слугував пороховим складом. Страшенний вибух висадив у повітря майже всю споруду. Її було дещо відбудовано, але на початку ХІХ ст. англійський посол лорд Еллін, здобувши неправим шляхом дозвіл уряду, вивіз до Британії майже всі скульптури, які вціліли після вибуху. Під час зняття статуй із західного фронтону вони впали і розбилися. У наш час мармурові будівлі Акрополю дуже потерпають від шкідливих екологічних умов, зокрема, від зіпсованого повітря, міського смогу.

Після віртуальної екскурсії учні можуть залишити на сайті свої враження від побаченого. Поєднання розповіді вчителя з візуальними образами дозволяє створювати яскраві сюжетні картини, які залишаються в пам’яті учнів надовго.

Другий варіант застосування соціального сервісу Вікімапія — використання інформаційних ресурсів сайту. Сама назва соціального сервісу Вікімапія говорить про те, що він пов’язаний з іншим соціальним сервісом Інтернету — Вікіпедією, побудованого за технологією ВікіВікі.

Розглядаючи піраміди в Гізі, учні можуть одразу перейти на

сторінку Вікіпедії, на якій розміщена детальна інформація про піраміди в Єгипті. Це стосується майже всіх об’єктів, позначених на сайті. Так, сторінка Вікіпедії, що стосується згадуваної нами Трої,

містить інформацію про історію назви міста та його археологічні пам’ятки, ознайомлює з біографією Г. Шлімана. Принцип наочності і  моделювання відіграє важливу роль у житті людини, використання цього принципу із застосуванням можливостей інформаційнокомунікаційних технологій у навчанні може бути особливо ефективним. Ресурси соціального сервісу

Вікімапія  — це корисний дидактичний матеріал, який не тільки дозволяє зекономити навчальний час за рахунок здійснення комп’ютером складних операцій, але й активізувати інтелектуальні та емоціональні функції мислення учнів, які за інших умов залишаються незадіяними.

Саме тому третій варіант використання ресурсів Вікімапії ми розглянемо більш детально. Вікімапія надає можливість скористатися цікавими функціями, що мають назву «географічних інструментів». Розробники сайту пропонують дві можливості — вимірювання шляху та вимірювання площі. Уже назви самих інструментів

підказують варіанти їх використання. Процедура вимірювання дистанції або шляху доволі проста. Необхідно поставити позначку в тому місці, з якого починається відлік дистанції, і провести лінію до кінцевої точки. Процес цей автоматичний і результати вимірювання відображаються на моніторі комп’ютера або проектора, якщо вчитель організовує роботу для всього класу. Підрахунок від стані від місця проживання до країни, історію якої вивчають учні на уроці, — заняття не тільки цікаве, але й корисне. Візуалізується почуття простору, що, в свою чергу, впливає на більш об’єктивне його сприйняття. Оскільки лінію можна проводити ламану, ставлячи на ній відповідні позначки, можна визначити будьяку відстань, яка проілюструє історичну подію. Таким чином, можна вирахувати шлях, пройдений військом Александра Македонського, чи розміри Великої китайської стіни, відстань від грецької метрополії до колонії тощо.

Не менш корисним є інструмент, який називається «Вимірювання площі». Позначивши область як мінімум трьома точками, можна виміряти будьяку зазначену площу. Чим більше точок вказати для вимірювання площі певного об’єкту, тим точнішими будуть підрахунки. За допомогою цього інструменту учні можуть вимірювати площу країн, історія яких вивчається на уроці, підраховувати, як змінювалася площа держав внаслідок певних історичних змін. Отже, ми можемо говорити про проведення оригінальних лабораторнопрактичних робіт з історичною картою. Лише для того, щоб підрахувати, якою була площа країни, учні повинні здійснити порівняльний аналіз карти в атласі з картою на моніторі комп’ютера. Це дозволяє не тільки розвивати вміння орієнтуватися в історичному просторі, але й надає можливість вирішувати більш складні завдання під час роботи з картою, ніж ті, які традиційно виконують учні. Вікімапія допомагає шестикласникам створювати елементарні просторові моделі історичних процесів, формувати їх просторове сприйняття, осмислювати динаміку історичних подій, встановлювати зв’язок між історичною подією та географічним середовищем.

Вид карти «Фізична мапа» дозволяє працювати з географічною картою, а вид «Мапа» — зі своєрідною контурною картою. Учням достатньо лише перемикати меню, щоб мати можливість порівнювати дві карти між собою. Вид «Мапа» можна використовувати як звичайну контурну карту, працюючи на ній за допомогою електронних інструментів. Таким чином, можна формувати у школярів прийоми роботи з різними типами карт.

Четвертий варіант використання Вікімапії пов’язаний із занесенням на сайт власної інформації. Найбільш простий і доступний варіант — позначити на карті об’єкти, пов’язані з історією чи культурою міста, села, в якому проживають учні. Більш складний варіант — виконання певного проекту. Прикладом проекту може бути позначення на карті пам’ятних місць, подій, що відбулися на території області, району, села тощо.

До інших геосервісів слід віднести «Panoramio» (http://www.

panoramio.com/). Цей сервіс може зацікавити вчителя величезною кількістю фотографій, зроблених по всьому світу. Серед них значна кількість фото різних історичних місць та об’єктів. Скориставшись функцією «Популярні знімки» і подорожуючи картою, користувач розглядає фотографії, зроблені в тому місці, яке відображається на карті в даний момент. Можна скористатися також функцією «Пошук», але вчитель має знати, як англійською пишеться назва історичного об’єкту. Зареєструвавшись, користувач отримує можливість заносити власні фотографії.

Отже, одним із варіантів використання цього сервісу може бути занесення фото, на яких закарбовано історичні та культурні пам’ятки місцевості, у якій проживають учні. Усі геосервіси пов’язані між собою. Так, «Panoramio» використовує супутникові знімки такої служби, як «Карти Google» (http://maps.google.com/), як, до речі, і Вікімапія. Програма «Google Earth» — окрема програма, яку можна безкоштовно скачати з сайту http://earth.google.com та за її допомогою користуватися трьохвимірною моделлю Земної кулі на локальному комп’ютері. За умови постійного підключення до Інтернету програма надає великі можливості для

роботи з моделями земної поверхні.

Використовуючи нові засоби навчання, що з’явилися з появою комп’ютера та Інтернету, учителеві необхідно зосередити увагу на найефективніших їхніх аспектах. Можливі напрямки, способи, форми і завдання використання засобів навчання нового покоління повинні визначатися з огляду на притаманні їм властивості, суттєво відрізнятися від властивостей традиційних засобів навчання. Але

в цьому питанні важливе «дозування» традиційних та інноваційних методів. Таке «дозування» залежить від безлічі факторів, зокрема, рівня знань учнів і педагогічного досвіду вчителя. Проте однозначно можна говорити про те, що нові засоби навчання, які надає вчителеві комп’ютер та Інтернет, дозволяють зменшити обсяг рутинної роботи, скорочують часову відстань між початком роботи над навчальним завданням та отриманням результату. Не менш важливим також стає доступ до ефективно організованої та своєчасно поновлюваної бази інформації, виконаної у гіпермедійній формі.

Загрузка...