1. Причини географічних відкриттів
На кінець XV — XVI ст. майже всі срібні і золоті копальні Європи було розроблено, коштовні метали масово вивозилися до країн Сходу в обмін на дорогі східні товари, а європейська торгівля, обсяг якої збільшився, вимагала більшої кількості грошей. Тому європейські володарі та купці стали споряджати морські експедиції у пошуках золота. Особливо бажали європейці знайти морський шлях до Азії, де, за їх уявленнями, було багато коштовностей. Тому у цей період європейськими мореплавцями було здійснено нові відкриття, що дістали в історії назву Великих географічних. їхніми причинами були: зменшення запасів коштовних металів в Європі; захоплення турками-ос-манами сухопутного торговельного шляху Захід—Схід, що призвело до подорожчання східних товарів, а отже, збільшення відтоку золота до Європи; бажання європейців знайти обхідний сухопутний шлях до Азії.
Перші відкриття — східний берег Африки — були зроблені португальськими мореплавцями під проводом Бартоломео Діаша.
2. Вперед — до багатств Індії!
12. 10. 1492 р. доля записала великими літерами на сторінках всесвітньої історії. У цей день відважні іспанські мореплавці на чолі з Христофором Колумбом дісталися на каравелах берегів Америки. Ці люди перебороли жах перед морською безоднею і природними стихіями, безліч забобонів. Адже тоді навіть бувалі мореплавці вірили у те, що океан не має меж, а у спекотливому поясі складається з киплячої води, повітря там — суцільне полум’я. Колумб а з ним його супутники й навіть не знали, що їх відкриття змінять життя мільйонів людей у різних куточках нашої планети, принесуть багатства одним і злидні та страждання іншим. Вони, змучені довгим плаванням, не могли уявити, що момент їхньої висадки на земну твердь стане моментом нестримного поширення європейської цивілізації.
Допитливого Христофора зачаровувала думка про західний маршрут. Знаючи що форма Землі куляста, він вірив, що, пливучи на захід, знайде схід — Індію з її казковими багатствами. У спадок від тестя — досвідченого мореплавця та губернатора острова Порту-Санту — йому дісталися карти, лоції та записи. Перебуваючи на Порту-Санту, він чув розповіді місцевих жителів про невідомі човни та речі, що їх прибивало до берега. Це впевнило його в тому, що західним шляхом можливо таки дістатися Індії. Його брат намагався зацікавити такою подорожжю англійського короля Генріха VII, а він сам — іспанського короля Фердинанда Арагонського, однак безуспішно. Тільки в останній момент, коли Колумб вже хотів виїхати з Іспанії, королева Ізабелла Кастильська прийняла його, і в 1492 р. королівське подружжя підписало договір, і за яким Колумб призначався адміралом та віце-королем що відкрим нові землі.
Починаючи від серпня 1492 році Христофор Колумб вивів з тихої гавані Палоса в Іспанії три невеликих каравели — «Санта-Марія», «Пінта» і «Нінья». Екіпаж становив всього 90 чоловік. Через 33 дні плавання мандрівники побачили землю. То був один з Ба-гамських островів. Колумб, впевнений , що прибув до Індії, назвав аборигенів «індіанцями». Він звернув увагу на шматочки золота у носі деяких островитян. Йому сказали, що золото привозять з півдня. У погоні за золотом мандрівники дійшли до о. Куба, вважаючи, що знаходяться на одному з всіх півостровів Східної Азії. Але й тут золота не було. Невдовзі вони опинилися на Гаїті, де знайшли-таки багато золотих платівок і злитків. Усіх прибулих охопила золота лихоманка, і Колумб записав у своєму щоденнику: «… іспанці такі жадібні і ненаситні, що не задовольнялися, коли індіанці за шматок скла чи черепок розбитої чашки надавали їм все, чого вони бажали 11 рої с пампі. їм- шпош іспанці намагалися взяти все».
У 1493 р. Колумб розпочав друге плавання, в якому брала участь флотилія з 17 каравел і 2000 членів екіпажу. Проте воно не було вдалим, оскільки від Колумба ч« і».і ш скарбів, яких він не зміг знайти. Здійснивши ще дна їмо вання до Америки, Колумб помер у Вальядоліді. Його і піп перевезли до Севільї (Іспанія), пізніше на Кубу, а ти їм знову повернули до Севільї. До сьогодні ніхто точно пізнає, де похований видатний мореплавець.
