загрузка...

ШколаІ от хлопчик іде до школи. Тільки зійшло сонце, а двері школи вже відчинені. Звідусіль сходяться учні від семи до шістнадцяти років. їх супроводжують раби. Вони несуть за хлопчиками навчальне приладдя: дерев’яні, вкриті воском таблички для письма, палички — стилі, якими писали на табличках, а для старших хлопчиків — і ліру, на якій вони вчилися грати.

Школу тримав учитель, якому батьки платили за навчання дітей. Афіняни, як і всі рабовласники, з презирством ставились до кожного, хто працював за плату, тому вчителі не мали великої поваги в громаді. Коли про когось довго не було звістки, знайомі говорили: він, мабуть, помер або став учителем. Цим вони хотіли сказати, що запропащений веде надто жалюгідне життя, щоб подати про себе звістку друзям. Це не заважало вчителям щедро наділяти неслухняних і неуважних учнів паличними ударами, так що їх спини ставали «строкатінійми від шкури змії».учні та платон

Звичайно, в школі вчилося кілька десятків (іноді й понад сотню) хлопчиків. При вході до школи стояла статуя бога — покровителя наук і мистецтв Аполлона і статуя однієї з дев’яти муз. Як і Аполлон, музи в греків вважалися покровительками наук.

У школі хлопчика насамперед вчили грамоти. Щоб полегшити навчання, учитель давав йому глиняні таблички, на яких були написані
букви і склади. І він поступово навчався складати з них слова. Для учнів компонували особливі п’єси, в яких дійовими особами були букви. Грамоти навчали років зо три. Спершу вчили писати на воскових табличках, потім на згортках папірусу. На ньому загостреною очеретиною писали тушшю

Загрузка...