загрузка...

Мета: сформувати поняття банківської системи України, її функцій та структури; познайомити учнів з Національним банком України, дати його загальну характеристику; навчити учнів самостійно приймати рішення щодо розподілу власних коштів, розвивати навички самостійного мислення, самоаналізу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: урок-презентація. обладнання: мультимедійне обладнання.

хід уроку

1. Організаційна частина уроку

2. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда з учнями

1. Пригадайте й назвіть види фінансових відносин за змістом та колом учасників.

2. Хто здійснює фінансові відносини щодо банківського кредитування і розрахунків?

3. Як би ви визначили поняття «банк»? Що цікавого вам відомо з історії цього слова?

3. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Серед безлічі фінансових установ є одна, яка виділяється за своїми характерними особливостями поміж інших. Цих установ сьогодні в Україні дуже багато, вони різні за своїм характером, але об’єднані основним видом діяльності — здійснювання фінансово-кредитних операцій. Не важко здогадатися, що йдеться про банки. Йдучи вулицями нашого міста, можна помітити одну особливість: наявність великої кількості малих або великих банків. Після визнання незалежності України та зміни суспільної формації та устрою в нашій країні почала формуватися розвинена банківська система. Про те, що вона собою являє, ми дізнаємося з електронної презентації «Банківська система України».

Електронна презентація «Банківська система України»

Банківська система — законодавчо визначена, чітко структу-рована сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією кредитно-фінансових установ.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень банківського законодавства.

Функції банківської системи:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна;

в) стабілізаційна.

Банки — головна ланка у фінансовій системі держави. Структура банківської системи України — дворівнева:

• І рівень — Національний банк України,

• ІІ рівень — комерційні банки, різні за організаційно-правовою формою, спеціалізацією, сферою діяльності та власності.

виступ учнів

Повідомлення про Національний банк України, його загальну характеристику.

виступ гостя — представника відділення будь-якого банку

Розповідь про банк, в якому він працює (у разі можливості він може залучити учнів до конкретної банківської акції, наприклад, «Кредит на навчання», «Твоя кредитна книжка», «Уроки економії власних грошей»). При цьому старшокласники як майбутні випускники мають можливість зробити власний вибір щодо співпраці з банком, обчислити майбутні прибутки тощо.

Інтерактивна вправа «Бліц-опитування»

1. Як відкрити банківський рахунок?

2. Як взяти кредит в банку?

3. Як заощадити гроші за допомогою банку?

4. Підсумки уроку

Коментар професіонала — гостя класу — щодо роботи учнів, їх розуміння теми та якості виконання завдань.

5. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

2. Скласти бізнес-план для відкриття власного банку.

3. Підготуватися до контрольної роботи.

Додоток

Економічні та правові основи банківської діяльності

Місце і роль банків у системі ринкової інфраструктури

Банк — це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система — це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає, поряд з іншими явищами, попит і пропозицію, фінансові цілі даного типу посередника, а також потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу, так і посередника, який забезпечує цей капітал.

Банківська система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів. Така побудова пов’язана з різними особливостями, насамперед наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері.

Банки посідають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

• забезпечення безперервності й ефективності грошового обігу;

• здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

• проведення заходів щодо стабілізації національної грошової

одиниці;

• сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

правова основа діяльності банків. Функції банків

Банки — це особливі інституції ринку, які у своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність — набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави. Хоча як юридичні особи банки економічно самостійні й повністю не залежать від виконавчих і законодавчих органів влади в рішеннях, які пов’язані з їх оперативною внутрішньою діяльністю.

Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна розділити на зовнішній і внутрішній.

Головним джерелом регламентації роботи банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність» (березень 1991 р.), в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти. НБУ як керівний орган діяльності банківської системи України працює відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (червень 1999 р.), в якому регламентується його законодавче право здійснювати вплив на роботу банків за допомогою видачі їм ліцензій, постанов, положень, рекомендацій тощо. У зв’язку з тим, що банківські установи обслуговують юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності та організаційної будови, вони повинні спиратися на ті законодавчі акти, які регламентують діяльність клієнтів для визначення специфіки їх обслуговування. Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема (валютний, фінансовий, кредитний та ін.) зумовлюють вплив на законодавчу базу банку всіх загальноекономічних нормативних актів. Причому комерційні банки залишаються підзвітними, в результаті, Національному банкові України.

Аналіз історії та сьогодення банківської справи та механізму функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяльність виконує три основні посередницькі функції:

1) мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів;

2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів;

3) здійснення розрахунків між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку — як центрального, так і комерційного.

Загальна характеристика операцій банку з формування капіталу і банківських зобов’язань Комерційні банки виступають посередниками між тими клієнтами, які мають тимчасово вільні кошти, і тими, які цих коштів потребують. Мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Як свідчить практика, для успішної роботи банки не можуть використовувати тільки власний капітал, тому основну частку повинен становити позичений капітал (кошти).

Операції банку з формування капіталу і банківських зобов’язань називаються пасивними. Увесь банківський капітал можна розділити

на три основні частини. Можливості комерційних банків у залученні коштів регламентуються НБУ, тому нормативне значення показника залучених та позичених коштів не повинне перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів. У різних країнах співвідношення між власним і залученим капіталом може коливатися у межах від 1:10 до 1:100, в Україні воно відповідає 1:20.

Загальна характеристика банківських активів (вимог) Розміщення мобілізованих ресурсів банку з метою отримання прибутку й забезпечення ліквідності визначає склад його активів або зміст операцій з формування вимог. Найбільш поширеними активними операціями комерційних банків є:

• кредитування (в усіх його формах);

• інвестування;

• інші операції.

Специфіка роботи банківських установ має певні особливості, які мають двосторонній характер: з одного боку, вони — позичальники (боржники), з іншого — кредитори. Відповідно до цього на банки лягає велика відповідальність у формі кредитного ризику, тому що:

1) банк бере на себе ризик із перерозподілу коштів між суб’єктами паралельно з передачею ризику;

2) видача кредиту є трансформацією банками строків вкладення кредитних ресурсів. Тому банки як посередники, маневруючи операціями з формування капіталу та вимог, забезпечують економічне узгодження між різними клієнтами, бажаннями вкладників;

3) банки узгоджують різні величини коштів клієнтів один до одного. Тому завдяки посередницьким операціям є можливість за рахунок великої кількості малих позик забезпечити декілька великих і навпаки;

4) банки створюють умови для безперебійного грошового обігу й обігу капіталів. Такі послуги є специфічними та їх характерною особливістю є те, що вони не можуть бути надані наперед, тобто мають миттєвий характер.

Розвиток і розширення ринку банківських послуг в Україні Під впливом посилення міжбанківської конкуренції на банківському ринку України виявляється тенденція до розширення продуктового ряду послуг. Адже кожен банк не залишається байдужим до можливості збільшення власних прибутків, мобілі

зації додаткових ресурсів та розширення бази клієнтів банку, підвищення власного рейтингу на ринку. Саме тому сучасні банкіри вибирають політику розширення продуктового ряду банківських послуг.

Банківські послуги об’єднують широкий ряд операцій, в тому числі й тих, які не характерні для банківської сфери. До найбільш перспективних послуг можна віднести такі:

1. Трастові (довірчі) послуги:

а) для фізичних осіб:

• розпорядження спадщиною;

• управління власністю;

• опікунство й забезпечення збереження майна та ін.

б) для юридичних осіб:

• розпорядження активами;

• агентські послуги;

• операції, пов’язані з ліквідацією майна клієнтів, та ін.

2. Послуги зі збереження цінностей з наданням клієнтам у розпорядження сейфа та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу.

3. Консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних.

4. Гарантійні та посередницькі послуги.

5. Факторингові та лізингові операції, форфейтинг та ін.

Загрузка...