загрузка...

Мета: характеризувати особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях, його політичну орієнта­цію та форми боротьби; пояснювати причини переходу військової ініціативи до радянських військ у 1943 p., працювати з поняття­ми «новий порядок», «Рух Опору», «Голокост», «колабораціо­нізм»; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, висловлювати власну точку зору; виховувати в учнів толерантність, повагу до людей різних націо­нальностей, зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ.

  1. Організаційний момент уроку
  2. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Які території окупували Німеччина, Італія, Японія протягом 1939-1942 pp.?
  2. Які цілі ставили перед собою агресори, загарбавши території ін­ших країн?
  3. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, краї­ни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених на­родів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення. Претенденти на світове панування, взявши за основу расові теорії, проголошували «новий порядок», суть якого зводилася до лікві­дації всіляких прав людини та демократичних свобод, до грубого насильства і безправ’я, геноциду щодо «неповноцінних народів» — слов’ян, євреїв, циган.

3. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Особливості окупаційного режиму та Рух Опору на окупованих територіях Робота над поняттями
Учні записують і дають визначення поняттям.«Новий порядок» — терористичний режим фашистів в окупованих країнах.

Рух Опору —антифашистський рух в окупованих країнах.

Голокост — тотальний геноцид (винищення) нацистами євреїв, зокрема в Україні.

Учитель. План «Ост» 25 травня 1940 р. було подано Гітле- ру, який затвердив його як директиву. Цим планом передбачалося колонізувати Радянський Союз і країни Східної Європи, знищити мільйони людей, перетворити на рабів рейху росіян, українців, білорусів, поляків, чехів та інших народів Східної Європи, що за­лишилися живими. Планувалося виселити протягом ЗО років 65 % населення Західної України, 75 % населення Білорусі, 80-85 % поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Лит­ви, Естонії — загалом 31 млн осіб. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46-51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що залишалися (за розрахунками гіт­лерівців — близько 14 млн), поступово «понімечити». Документи нацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розчленуванню і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхс- комісаріати — німецькі колоніальні провінції «Остланд», «Украї­на», «Москва», «Кавказ», управління якими мало здійснюватися спеціальним «східним міністерством» під орудою А. Розенберга.

Сенс «нового порядку», як нацисти називали встановлений ни­ми режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної екс­плуатації і свавілля окупантів.

Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів. Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об’єктів.

Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю до Німеччини. Ближче до кінця війни нестача робітників стала на­стільки гострою, що нацисти використовували навіть працю дітей. Для утримання населення в покорі широко використовувалася сис­тема заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Че- хословаччині, Катинь у Білорусі. Протягом окупації в республіках Прибалтики, Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили понад 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський ре­жим демонстрував всьому світові свою анти людську сутність.

Історія ніколи не пробачить фашизму ці нелюдські злочини, що іменувалися «новим порядком».

Запитання і завдання

Назвіть основні складові частини «нового порядку».

Робота з джерелами інформації

Комюніке Французького Національного комітету

про звірства гітлерівців 23 липня 1942 р.

«З жовтня 1941 р. Німеччина почала застосовувати у Франції свої звичайні методи насильства… Зараз немає можливості встано­вити, скільки французів стало жертвами цих методів… Серед мето­дів насильства, які застосовують німці, можна вказати:

  1. Масові страти заложників. Після першої страти заложни­ків у Нанті в жовтні 1941 р. по всій окупованій території Франції поширилася практика страти від п’ятдесяти до ста французів- заложників за кожного вбитого німця.
  2. Насильницьке супроводження французькими цивільними особами німецьких військових ешелонів. Після випадку, що став­ся біля Каена з одним німецьким ешелоном, навантаженим збро­єю, було вирішено, що надалі французьких цивільних осіб будуть силою розміщати в кожному німецькому поїзді. Так, тридцять ци­вільних громадян загинули, коли один ешелон зійшов з рейок біля Віра.
  3. Масові заслання… Тисячі осіб, що перебували в концентра­ційних таборах Паризького району, насамперед євреї, були від­правлені групами по п’ятсот чоловік до Польщі й окупованої Росії.
  4. Репресії щодо сімей так званих саботажників…»

Запитання до документа

Які методи насильства застосовували гітлерівці стосовно ци­вільного населення Франції?

Учитель. Рух Опору — боротьба демократичних сил в окупо­ваних країнах проти загарбників, який можна поділити на два на­прями — національний і комуністичний. Якщо в країнах Західної Європи ці два напрями у роки війни співпрацювали, то у Централь­ній та Південно-Східній Європі його представники, як правило, од­ночасно боролися з фашизмом і воювали між собою.

Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — сабо­таж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового вироб­ництва, диверсії. В ці ж роки з’являються перші партизанські за­гони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним із перших актів європейського руху Опору стало повстання у варшавському гетто

1943     р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, билися з німецькими військами.

На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час народи цих країн споді­валися, що з рук Японії вони отримають незалежність; адже для ви­правдання своїх завоювань вона висувала гасло «Азія для азіатів».

Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Антияпонський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах.

Запитання і завдання

Чим рух Опору в Польщі відрізнявся від руху Опору в Югославії та Франції?

Учитель. Найбільшого розмаху партизанський рух досяг на території України, Білорусії, у західних районах Росії.

табл 2

Колабораціоністи — представники місцевого насе­лення, які співпрацюють з окупаційною владою.

Висновок. Патріотичний та антинацистський рух Опору віді­грав визначну роль у перемозі над фашизмом. І хоча його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби проти ворога за сво­боду і незалежність своїх країн, їхня діяльність суттєво послаблю­вала ворога і наближала перемогу.

Бесіда

  1. У чому полягав план « Ост » ?
  2. Визначте особливості «нового порядку» в окупованих країнах Європи.
  3. Охарактеризуйте рух Опору в окупованих країнах на прикладі однієї країни.
  4. Чим пояснюється участь у русі Опору різноманітних прошарків населення незалежно від політичних і релігійних переконань?

►► Голокост

Слово «голокост» означає катастрофу, або знищення єв­рейського народу в роки Другої світової війни.

Учитель. «Новий порядок» передбачав здійснення особли­вої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а згодом і слов’янське населення Східної Європи. 1942 р. керівництво Ні­меччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій території країни запрацювали «фабрики смерті», концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (з травня 1940 до січня 1945 р. тут було знищено понад 4 млн осіб), Майданек (тут загинули 1,5 млн в’язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччи­ні; Маутхаузен в Австрії. Серед ув’язнених були військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору. Загалом у концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені. Серед загиб­лих євреї становили 6 млн осіб. Тільки в Бабиному Яру окупанти знищили 195 тис. чоловік, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми провадили спеціально створені зондер-команди.

Робота з документом

Документ 1

За свідченням Янкеля Верніка, якому вдалося вийти живим з пекла Треблінки, знищення людей (насамперед євреїв) відбува­лося так: «До камер розміром у 25 квадратних метрів впускали від 450 до 500 чоловік. Було страшенно тісно. Один напирав на іншого. Заносили дітей, гадаючи, що цим врятують їх. На шляху до смерті в’язнів били, штовхали прикладами, а також залізними палиця­ми. На них пускали собак, які, гавкаючи, кусалися й кидалися на жертви. Кожен з криком, рятуючись від ударів і собак, сам поспі­шав в обійми смерті — біг у газову камеру. Ті, що були сильніші, переносили слабших. Шум тривав недовго. Двері з тріском зачи­нялися, камера ставала могилою. Далі пускали мотор і з’єднували з вихлопними трубами, 15 хвилин — і всі були мертві, навіть не лежали, бо це було неможливо. Стояли, падаючи один на одного. Вже не кричали. Матері і діти у смертних обіймах…»

Учитель. Після двох років панування гітлерівців у Галичині, у Львові та інших містах Східної Галичини євреїв тут майже не за­лишилось, усі вони загинули у львівському гетто, Яновському та­борі та інших концтаборах. Наприклад, єврейська громада Львова, яка існувала тут ще із XIII ст., до війни налічувала 160 тис. чоловік. Після звільнення міста в 1944 р. нарахували, за одними даними, 800, за іншими — 300 осіб єврейського населення. Усього на окупо­ваній території колишнього Радянського Союзу, за підрахунками доктора Арадо, директора Інституту Пам’яті жертв нацизму й ге­роїв Опору Яд Ва-Шем в Ізраїлі, до війни проживало 2,75-2,9 млн євреїв. Після війни в живих залишилося кілька десятків тисяч. Лише в Ізраїлі загинуло не менше 1,5 млн чоловік єврейської на­ціональності. Серед них були видатні вчені, духовні особи, услав­лені лікарі, юристи, діячі мистецтва — художники, письменники, музиканти, які збагатили науку і культуру не тільки свого народу, а й усієї Європи, цивілізацію всього світу.

Вправа «Щоденники розповідають»

Об’єднати учнів у малі групи.

Прочитати уривок зі щоденника єврейської дівчини часів оку­пації (документ). Обговорити документ і надати відповіді на запи­тання до нього.

Документ 2

«Один з поліцейських був дуже роздратований і сказав: “…Ні­хто з єврейських дітей більше не має права тримати велосипед. І на хліб євреї теж не мають право; вони повинні не жерти все, а залиша­ти їжу для солдат”. А потім вони прийшли й забрали столове сріб­ло, килими, картини, венеціанське дзеркало, мій фотоапарат…»

«…Прийшов до нас селянин із Крайно і розповів, що доньку на­шого сусіди застрелили, тому що вона йшла після сьомої вечора».

Запитання

  1. Що можна сказати про автора?
  2. Що ви думаєте про соціальний статус родини автора?
  3. Як би ви почувалися в такій ситуації?
  4. У якій країні та в які роки могли відбуватися описані події?
  5. Які думки виникли після прочитання щоденника?

Обговорення за пропонованими запитаннями дає можливість шляхом критичного аналізу джерела не лише висвітлити історич­не тло Європи періоду Другої світової війни, але й створити ситуа­цію «занурення у час».

►► Сталінградська битва. Битва на Курській дузі

Учитель. Сталінградська битва стала переломною подією у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні. Після Харківської катастрофи 1942 року Гітлер вирішив захопити Сталінград. Спо­чатку наступ німців був надзвичайно вдалим. 23 серпня 1942 року німецькі війська вийшли на берег Волги в районі Сталінграду. 12 ве­ресня розгорілись бої за Сталінград. Впродовж вересня-листопада в місті тривали запеклі бої. З кожної сторони у бойових діях участь брали близько 1,5 млн солдатів.

У межах операції «Уран» 19 листопада 1942 р. о 7:30 ранку після артилерійського обстрілу піхотні частини Червоної армії за підтримки танків та авіації прорвали на флангах оборону німець­кої армії. За 4 доби вони зустрілись біля міста Калач. В оточенні

опинилось до 330 тисяч німецьких вояків під командуванням генерал-фельдмаршала Фрідріха Паулюса.

Після 22 січня 1943 р. Червоній армії вдалося розчленувати 6-ту армію. 31 січня командувач армії Паулюс, якому Гітлер при­своїв звання фельдмаршала, натякаючи на необхідність самогуб­ства, здався у полон. Загалом у полон потрапило більше 90 тисяч солдатів та офіцерів. Після Сталінграда німці остаточно втратили стратегічну ініціативу.

Робота з картою

Знайдіть на карті географічні об’єкти, пов’язані зі Сталінградською битвою.

табл 2

 

Запитання

Які висновки можна зробити за даними діаграми?

Учитель. 5 липня 1943 р. німецькі ударні угруповання за пла­ном операції «Цитадель» почали наступ на Курськ з районів Орла

і Бєлгорода. «Після вашої перемоги весь світ зрозуміє, наскільки даремно опиратися німецькій зброї», — казав Гітлер напередодні битви.

Спроба прорватись 9 липня танковою атакою через Прохорівку на Курськ виявилася невдалою.

За даними радянських джерел, вермахт втратив у Курській битві 30 дивізій, зокрема 7 танкових, понад 500 тис. солдатів і офі­церів, 1,5 тис. танків, понад 3,7 тис. літаків, 3 тис. гармат.

табл 3

Учитель. Німці не змогли прорвати оборону Червоної армії на південному фланзі Курської дуги і були вимушені перейти до оборони. Розвиваючи наступ, радянські сухопутні війська, підтри­мувані з повітря, до 23 серпня 1943 р. відкинули супротивника на захід на 140-150 км, звільнили Орел, Бєлгород і Харків.

Увечері 5 серпня 1943 р. в Москві вперше пролунав артиле­рійський салют на честь звільнення Орла і Бєлгорода (12 залпів зі 120 гармат).

«Три величезних битви за Курськ, Орел і Харків, проведені про­тягом двох місяців, ознаменували катастрофу німецької армії на Східному фронті», — зазначив У. Черчілль.

Висновок. Після перемоги на Курській дузі стався корінний перелом у війні. Німецьке командування зазнало поразки у своїй спробі повернути втрачену ініціативу і було вимушене перейти до оборони.

►► Наступальні операції Червоної армії. Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу

Учитель. У серпні 1943 р. контрнаступ радянських військ переріс у загальний наступ від м. Великі Луки до берегів Чорного

моря — наступали вісім фронтів на лінії 2 000 км. Улітку-восени були звільнені Донбас, Лівобережна Україна, східна частина Біло­русії, почалося визволення Правобережної України. Ворог був зму­шений відходити за Дніпро, де спорудив оборонні укріплення під назвою «Східний вал». У ході битви за Дніпро, яка тривала з серп­ня до грудня 1943 p., було звільнено 160 міст України, у тому числі й столиця республіки м. Київ.

Робота з таблицею

табл 4 табл 5

табл 6

Запитання

Визначте за даними діаграми особливості військових подій 1944 р.

Учитель. Наприкінці 1944 р. територію СРСР було звільне­но. Радянська армія вступила на територію Європи.

1944 р. — рік визволення Європи від нацизму і фашизму.

У Румунії 23 серпня 1944 року стався державний переворот проти Антонеску. Румунія оголосила війну Німеччині. У Бухарес­ті розпочалося повстання. 31 серпня радянські війська увійшли до Бухареста. Румунська армія перейшла на бік СРСР. 22 вересня радянські війська досягли румуно-угорського кордону. Майже вся Румунія була звільнена.

5 вересня 1944 року Радянський уряд оголосив, що він вступає у війну з Болгарією. 8 вересня радянські війська вступили на те­риторію Болгарії. 9 вересня в Софії почалось повстання. 9 вересня радянська армія призупинила просування в Болгарії, яка через де­який час оголосила війну Німеччині. Жоден радянський солдат не загинув.

28 вересня розпочався наступ на Белград спільно з силами НВАЮ, болгарської армії. 14 жовтня почались бої за Белград, який було звільнено 20 жовтня. В результаті операції втрати сторін ста­новили: з німецької сторони — 26 тис., антифашистських сил — 7 тисяч.

Із 6 до 28 жовтня проводилась Дебреценська операція, у резуль­таті якої була звільнена Східна Угорщина. 29 жовтня почався на­ступ на Будапешт. 2 листопада радянські війська підійшли до міс­та, але захопити його не вдалось. Почалося оточення Будапешта. Проте лише 13 лютого 1945 р. Будапешт було взято. Було вбито

і полонено 180 тис німецьких солдат і офіцерів. Втрати радянської армії становили від 80 до 100 тис.

У липні 1944 р. на території Польщі, визволеній радянськими вій­ськами, був створений Польський комітет національного визволен­ня. Спираючись на Червону Армію і Першу Польську армію у СРСР, ПКНВ не допустив до влади представників емігрантського уряду.

1   серпня 1944 р. Армія Крайова підняла повстання у Варшаві. Радянська Армія зупинила наступ і не допомогла повстанцям.

2   жовтня повстання припинилось. Всі повстанці були знищені або потрапили в полон. 150 тис. мирних варшавян було знищено, 520 тис. — вигнано з міста.

Робота з джерелом інформації

Із листа Й. Сталіна В. Черчіллю 16 серпня 1944 р.

«Після бесіди з П. Миколайчиком я наказав, щоб командуван­ня Червоної Армії інтенсивно скидало зброю в район Варшави. Бу­ло також скинуто парашутиста-зв’язкового, котрий, як доповідає командування, не досяг мети, оскільки був убитий німцями.

Надалі, ознайомившись ближче з варшавською справою, я пе­реконався, що варшавська акція є безглуздою, страшною авантю­рою, яка коштує населенню великих жертв. Цього не сталося б, якби радянське командування було поінформоване до початку вар­шавської акції і якби поляки підтримували з останнім контакт.

За становища, що склалося, радянське командування дійшло висновку, що воно повинно відмежуватися від варшавської аван­тюри, бо не може нести ані прямої, ані непрямої відповідальності за варшавську акцію».

Запитання

  1. Яку позицію посіло радянське керівництво щодо польського повстання?
  2. Які це мало наслідки для польського народу?

Учитель. 12 січня 1945 р. розпочалась Вісло-Одерська опе­рація. До 3 лютого була звільнена територія вся Польща та за­хоплений плацдарм на Одері. Ця операція увійшла в історію як найшвидша. Втрати німців становили 250 тис., радянських військ — 45 тис. осіб.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

  1. Що таке рух Опору? Який характер він мав?
  2. Які верстви населення і чому брали участь у русі Опору?
  3. Назвіть країни, у яких рух Опору був масовим.
  4. Внаслідок яких операцій 1944 р. була звільнена територія СРСР?
  5. У яких країнах було повалено фашистський режим?

V. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
  2. Підготувати повідомлення: «В. Черчілль», «Ф. Рузвельт», «Й. Сталін», «Г. Жуков», «К. Рокоссовський», «Ш. де Голль», «Д. Ейзенхауер», «О. Василевський».