загрузка...

Під час вивчення подій, пов’язаних з Англією у XVIст., учні дуже стисло знайомляться з такими видатними особами світової історії, як Єлизавета І та Марія Стюарт. Проте історичні події, пов’язані з діяльністю цих двох королев, їх протистояння, викликають у дітей жвавий інтерес. Конфлікту двох королев присвячені видатні твори світової літератури. Історики, письменники, політичні діячі не однозначні у своїх оцінках вчинків цих жінок.

Цей матеріал може дати можливість дітям сперечатися, аналізувати, робити висновки. І найголовніше — цей судовий процес між двома королевами порушує проблему — мораль і політика, що є дуже важливим у політиці та історії. Цей захід дає можіїивість наблизити історичні події до реальності, ознайомити учнів з долями видатних людей того часу. Підготовка до цього заходу сприяє міжпредметним зв’язкам (зарубіжна література), узаг&гьненню знань про Англію XVIстоліття.

Декорації: портрети Марії Стюарт, Єлизавети Тюдор, терези, прикріплені до дошки, на одній чаші кинджал, на іншій — роза. Терези обрамлені чорною та червоною драпірованою тканиною, столи та стільці розставлені як у залі суду.

Обладнання: книги та ілюстрації, присвячені Марії Стюарт та Єлизаветі Тюдор, висловлювання сучасників, відомих письменників, історичних діячів:

1. «У моралі та в політиці свої різні шляхи» (С. Цвейг).

2. «У політиці прав не мають лише переможені» (С. Цвейг).

3. «Смерть під сокирою ката залишається у будь-якому випадку страшним, огидним видовищем, кривавою бійнею» (С. Цвейг).

4. «Щастя всього людства не варто і сльози однієї замученої дитини» (Ф. Достоєвський).

5. «Не бути двом сонцям на небі та двом ханам на землі» (Чингиз-хан).

ХІД УРОКУ

Дійові особи:

1. Ведучий (Вчитель історії).

2. Судці.

3. Адвокат Єлизавети Тюдор.

4. Прокурор.

5. Біограф Єлизавети Тюдор.

6. Біограф Марії Стюарт.

7. Історіографи.

8. Свідки захисту.

9. Свідки звинувачення.

10. Марія Стюарт.

11. Єлизавета Тюдор.

І. Вступ

(Звучить музика.)

Ведучий (читає на фоні музики). «Запала тиша. Марія Стюарт знає, що зараз відбуватиметься. Ще раз цілує вона розп’яття, осяявши себе хресним знаменням, і говорить:
— О, милосердний Ісусе, руки твої, простягнуті тут на хресті, звернені до всього живого, осяй же й мене своєю люблячою долонею та відпусти мені мої гріхи. Амінь.

А зараз їй залишається небагато: опустити голову на колоду, яку вона обвиває руками, як кохана свого померлого нареченого. До останньої хвилини не втрачає Марія Стюарт королівської величі. Жодний рух, жодне її слово не свідчать про страх. Дочка Тюдорів, Стюартів, Гизів гідно приготувалася померти. Але чого варта вся людська гідність та вся спадкова і набута витримка перед обличчям того жахливого, що супроводжує кожне вбивство!

Ніколи — і тут брешуть всі книги та реляції — страта людської істоти не може бути чимось романтичним, чистим і піднесеним. Смерть від сокири ката залишається у будь-якому випадку страшним, огидним видовищем, кривавою бійнею».

Мабуть, жодна жінка у світі не була оспівана такою кількістю літератури — драми, романи, біографії, дискусії. Вже понад три століття продовжує вона хвилювати письменників, привертає увагу вчених.

Якщо ясне й очевидне саме себе пояснює, то загадка пробуджує творчу думку. Ось чому історичні особи та події, оповиті загадковістю, чекають від нас нового осмислення.

Відтак сьогодні, поставивши перед обличчям наших «суддів» Єлизавету І та Марію, ми зможемо порушити багато дискусійних питань, спробувати на них відповісти та поміркувати над дуже важливою проблемою:

Чи можна в ім’я історичного про-гресу-забути про долю окремої осо-
би або слід завжди пам’ятати про і
неї? Багато великих людей замис-1 лювалися над цим питанням.

Отже, починаємо наш процес.

Я представляю вам судців, які вестимуть процес й ухвалюватимуть  вирок

(Виходять судді.) !

— Представляю прокурора, який і звинувачує Єлизавету І у вбивстві  Марії Стюарт, адвоката, який захищає Єлизавету І, бібліографа що надасть короткі біографічні довідки і про цих жінок, історіографів, що і вивчають вислови письменників, і політиків, істориків про королев, а також свідків захисту та свідків  звинувачення, які наводитимуть  факти на підтримку тієї або іншої і сторони.

II. Хід судового процесу

План судового процесу

1. Короткі біографії Марії Стюарт та Єлизавети Тюдор.

2. Прокурор висуває звинувачення Єлизаветі І.

3. Перший раунд дискусії (виступають свідки захисту, свідки звинувачення).

4. Слово надається історіографам (оцінки істориків, політиків і т. ін.).

6. Другий раунд дискусії (виступають свідки захисту, свідки звинувачення).

7. Заключне слово прокурора.

8. Суд ставить питання адвокату та прокуророві, радиться й готує вирок.

9. Серед учасників процесу і глядачів проводиться інтерактивне опитування.

10. Оголошення вироку.

(На початку судового засідання всім учасникам видаються дві кольорові

картки. Червона — за Марію Стюарт, чорна — за Єлизавету Тюдор. Один учень збирає картки та підраховує голоси.)

Матеріали до заходу

Біографія Марії Стюарт

«Життя шотландської королеви, яка неодноразово ставала об’єктом художнього зображення, добре відоме. Дочка шотландського короля Іакова V та Марії де Пу, вона народилася у 1542 р. Ще в дитинстві її відправили до Франції та виховали ревною католичкою. У 1558 р. була видана заміж за французького короля Франциска II. Після його смерті, у 1561 p., вона повернулася до Шотландії. Через чотири роки вона вийшла заміж за Генрі Дарнлея. Брак був невдалим, і Дарнлей, обмежена, слабкодуха людина, був убитий шотландськими лордами, змову яких очолив граф Босуел, майбутній третій чоловік Марії Стюарт. Сама королева знала про замах на Дарнлея і, по суті, опосередковано була винною в його смерті. Її шлюб з Босуелом викликав пов- стання шотландського дворянства, і Марія Стюарт втекла до сусідньої Англії, де за наказом англійської королеви Єлизавети 1 була ув’язнена. Після численних невдалих спроб звільнення, в яких брали участь і анг- лійські. дворяни, зокрема лорд Норфолк, який поплатився за це життям, шотландська королева за вироком англійського суду, власноруч
затвердженому Єлизаветою, була у 1587 р. страчена у замку Фотерін-гей.

Такий зовнішній, досить драматичний перебіг подій життя Марії Стюарт. Ще більш драматичними були внутрішні причини, що зумовили та визначили її власну долю».

Біографія Єлизавети І Тюдор

Єлизавета, дочка Генріха VIII й Ан-ни Болейн народилася у 1533 р. Через три роки після народження Єлизавети королеву Анну стратили, звинувативши у зраді чоловікові, а Генріх VIII у гніві зрікся Єлизавети. Король так ніколи й не визнав її спадкоємицею престолу. Це зробив англійський парламенту 1543 р. Вона володіла низкою якостей, що дозволили їй протягом тривалого 45-річного правління досягти успіхів в управлінні країною. Здобувши блискучу освіту, Єлизавета знала декілька мов (французьку, італійську, латину, старогрецьку), була знайома з класичною літературою та богословськими книгами. Її природний розум поєднувався з обачністю та обережністю. Вона чудово розумілася на- політиці, уміло підтримуючи відносини між європейськими державами. Добираючи здібних міністрів, Єлизавета всі нитки управління країною тримала у власних руках. До Єлизавети сваталися московський цар Іван Грозний, іспанський король Філіпп II та французький принц Франсуа Ан-жуйський. Усім трьом вона відмовила, вирішивши ні з ким не ділити долю своєї країни. Членам парламенту, які звернулися до неї з пропозицією укласти брак заради спокою держави, вона заявила, вказуючи. на перстень, одягнений під час коронації, що повінчана зі своїм народом і прагне присвятити своє життя йому. Єлизавета І Тюдор померла 23 березня 1603 p., проживши 70 років. З нею припинилася династія Тюдоров. З неї почалася Велика Британія — одна з наймогутніших держав, Англія Нового часу, володарка морів, господиня майже половини світу.

Виступ історіографа

1) Чи є законною спадкоємицею Єлизавета?

Так — стверджують юристи англійської корони, бо єпископ скріпляв
брак Генріха VIII та Анни Болейн, а Папа визнав його.
Ні — стверджують юристи французької корони, бо Генріх VIII згодом оголосив свій брак з Анною Болейн недійсним, а Єлизавету особливим парламентським указом — незакон-нонародженою. Якщо це так, а на тому стоїть весь католицький світ, то як бастард Єлизавета не може посісти англійський престол, відтак претендувати на нього має право не хто інший, як правнука Генріха VIII — Марія Стюарт.

2) Єлизавета відрізнялася великою ощадливістю і тому мало занежа-ла від парламенту у фінансових справах. Поводилася скромно, оточення її було освіченим, на відміну від решти європейських дворів, а тому впливало на народ більш сприятливо.

3) К Маркс указував на «нестерпний характер її (Єіизавети— авт.) правління і на біди народу під час її царювання». (Архів Маркса і Енгельса. — 1940. — Т. VII. — С.379)

4) Френсіс Бекон (англійський філософ, історіограф династії Тюдо-рів)

«Але те, що в англійців, народу надзвичайно лютого та войовничого, все здійснювалося за змахом жіночої руки, — це заслуговує найвищого захоплення. Показовим є те, що ця сама вдача її народу, який завжди прагне війни, не завадила її піклуванню про

досягнення і збереження миру протягом усього її царювання. Це її прагнення до миру я відношу до найбільших її заслуг».

5) С. Цвейг про Єлизавету:

«… Домагається перемоги виключно тим, що використовує промахи та божевілля своєї по-рицарськи відважної суперниці».

Свідки захисту Єлизавети

1) Однією з переваг цього великого реаліста було вміння зважати на факти.

2) Однією з особливостей її химерної та свавільної вдачі було те, що, як і буд^-яка розумна жінка, вона не любить війни, а тому, будучи обачливою натурою, вона вважає за краще шукати переваги у переговорах і договорах, здобуваючи перемоги у майстерному поєдинку розуму.

3) «…Я доведу світові, що в Англії є жінка, яка може діяти мужньо», — сказача Єлизавета І через кілька місяців після вступу на престол. Перемога у боротьбі з іспанцями піднесла Англію до рівня великої морської держави — володарки морів. Про Єлизавету говорили як про рятівника країни.

Прокурор (звинувачувальна промова)

Королева англійська Єлизавета І Тюдор звинувачується у вбивстві королеви шотландської Марії Стюарт. Для звинувачення Марії Стюарт вона використовувала брехню, підкуп, інтриги, порушивши одну
з біблійних заповідей — «Не убий». Єлизавета публічним судом і стратою коронованої персони звела в очах усього світу королів до простих громадян держави і тим самим стала несвідомою посібницею майбутніх страт монархів». (Карл І, Людовик XVI, Микола II)

Заключне слово прокурора

Події оцінюються по-різному, зважаючи на те, чи судимо ми їх з- погляду моралі, чи, навпаки, позиції політичних переваг. Морально страту Марії Єтюарт не можна пробачити чи виправдати; неприпустимо, згідно з будь-яким міжнародним правом, тримати в ув’язненні в мирний період королеву сусідньої країни.

Виправдання Єлизавети І Тюдор є неможливим, оскільки вона порушила загальнолюдські принципи та біблійні заповіді. «Не убий!» — свідчить нам Біблія, але Єлизавета І вбиває свою сестру Марію Єтюарт. Принижена й беззахисна, благаючи про допомогу, вона не представляла великої загрози для Єлизавети та англійського престолу. І в цей момент зникає і «ховається в глибоку кишеню» доброта, чуйність і любов разом з дружбою до своєї сестри, про які вона говорила у своїх нещирих листах. Брехню Єлизавети не можна вибачити. «Полюби ближнього свого» і «полюби ворога свого» — такі заповіді знаходимо в Біблії. І ці заповіді були порушені англійською королевою. Притаманне кожній людині почуття жалю було
Окрім політичних мотивів, бороть-1 ба цих жінок Грунтувалася на особистій неприязні та заздрості Єлизавети І до Марії Єтюарт як до жінки. І всі факти зв’язуються в міцну нитку боротьби двох королев. Відтак вбивство Марії Єтюарт відбу- | вається не через її провину, а через ) бажання Єлизавети І довести свою ■ силу і справедливість. Як могла | Єлизавета 1, що є позашлюбною | дочкою Генріха VIII, здобувши трон j хитрістю та підкупом, убити «коро- j леву по крові»? Єлизавета І Тюдор І публічним судом і стратою короно- j ваної персони звела в очах всього і світу королів до рівня* простих гро- І мадян держави. І тим самим несві- j домо сприяла майбутнім стратам j монархів. Вона насмілилася підняти j руку на «помазаника божого». Цим [ Єлизавета І «принизила» титул короля, заперечивши закон про його недоторканність. Її вчинок сгірямо- j ваний не лише проти Марії Єтюарт, j але й проти неї самої та королів ін- j ших держав. Убивство особи не мо- j же виправдовувати ні історичний j прогрес, ні «крок вперед» до економіки. Кожній людині надане право на життя, і ніхто не має права позбавити його. Марія Єтюарт не є винятком. Страта монарха тягне за собою цілий ланцюжок змін. Наприклад, убивство в Росії Миколи II більшовиками стало прелюдією до майбутніх тривалих років страху і репресій. І, як вважає американський історик Річард Пайпс, саме з убивства царської сім’ї в Росії почався «червоний терор», жертвами якого стали люди, страчені не тому, що вони скоїли злочин, а тому, за висловлюванням Л. Д. Троцького, що їх смерть була «необхідною».

Отже, страта Марії’Стюарт для всього людства означала настання якісно нової моральної епохи, часу, коли уряд привласнює собі право вбивати людей, виходячи не з конкретних законів, а з власного розуміння «доцільності», що фактично призводить до заперечення всієї системи гуманних цінностей, створених цивілізацією.

III. Підсумок уроку

Загрузка...