загрузка...

Мета: розкрити причини зміцнення міжнародного статусу США після Другої світової війни, наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті, визначити особливості внутріш­ньої і зовнішньої політики американських адміністрацій в 40- 50-ті роки XX ст., характеризувати масовий рух афроамериканців 60-х років: розвивати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, робити висновки, працювати з різноманітними історичними джерелами, висловлювати власну точку зору; виховувати зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент уроку
II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Поміркуйте, чому США вийшли із Другої світової війни силь­ною країною.
  2. Назвіть найважливіші напрями зовнішньої політики США міжвоєнного періоду.
  3. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Сполучені Штати Америки (США) — президентська республіка, федерація (50 штатів, столичний округ Колумбія). Сто­лиця — місто Вашингтон. Президента — голову уряду і держави — обирають раз на чотири роки. Законодавча влада — двопалатний конгрес (сенат і палата представників). За владу борються дві пар­тії — Демократична і Республіканська.

Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися доко­рінні зміни. Воєнні дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, країна не зазнала лиха і руйнувань, пов’язаних з війною. Порівняно невеликими були й людські втрати на фронтах — вони становили 292 тис. військових і 10 тис. цивільного населення.

США не тільки не виснажили свої матеріальні ресурси, а, на­впаки, стали єдиною країною, яка в ході війни суттєво збільшила свою економічну та військову могутність.

III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Зміцнення міжнародного статусу США після Другої світової війни

Учитель характеризує повоєнне становище в США, учні скла­дають тезовий конспект.

►         Особливості повоєнного становища

  1. Порівняно незначні втрати в роки війни — фінансово-еконо­мічний і воєнно-політичний лідер західного світу.
  2. Національний дохід за роки війни збільшився удвічі, у США було зосереджено 73 % світового запасу золота.
  3. США випускали 50 % обсягу світової продукції.
  4. Основні конкуренти або тимчасово вибули з боротьби (Німеччи­на, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність (Велика Британія, Франція).
  5. США володіли атомною зброєю і впливали на хід подій в усіх регі­онах світу завдяки сучасному флоту і військово-морським базам.
  6. Швидко розвивались електротехнічна, хімічна галузі промис­ловості.

Проблеми: високий рівень безробіття, розгортання страйково­го руху, боротьба національних меншин за свої права, реконверсія (перехід промисловості на мирні рейки).

Висновок. США заволоділи новими ринками, збільшили екс­порт товарів і капіталу, створили велику «імперію долара».

Напрями зовнішньої політики

1. Протидія посиленню впливу СРСР.

табл 1

 2. Боротьба з СРСР за вплив на Китай і Корею.


►► Внутрішня і зовнішня політика американських адміністрацій в 40-50-х рр.Вплив на Латинську Америку.

  1. Загострення відносин з СРСР, початок «холодної війни».

Учитель. Першим повоєнним президентом після смерті Ф. Д. Рузвельта став Г. Трумен (1945-1952). За Рузвельта він обі­ймав пост віце-президента. Аптекар за фахом, він не мав ні досвіду, ні авторитету свого великого попередника, проте саме він висунув доктрину американського лідерства у світі, головними інструмен­тами якої стали монополія на ядерну зброю, економічне та технічне лідерство США після Другої світової війни і політика «стримування комунізму». Ця політика стала основою зовнішньополітичного кур­су адміністрації Трумена з 1946 р. і, відповідно, була спрямована на загострення відносин з СРСР. Зазначений зовнішньополітичний курс було відтворено у проголошеній у березні 1947 р. так званій «доктрині Трумена» про право (ЛІТА втручатися у внутрішні справи зарубіжних країн у разі виникнення небезпеки для їх демократич­ного (капіталістичного) розвитку. Одночасно було запроваджено з метою економічної допомоги країнам Західної Європи і поширен­ня на них політичного впливу США «план Маршалла», висунутий Державним Секретарем США Д. Маршаллом у червні 1947 року.

табл 2

Запитання

Як би ви охарактеризували ці заходи?

Робота з документом

Закон Тафта-Хартлі (23.06.1947 р.)

З метою доповнити Національний закон про трудові відносини (Закон Вагнера), полегшити посередництво у спорах, що вплива­ють на ділову активність, урівняти відповідальність наймачів і ор­ганізацій, що наймають і т. ін., Національний закон про трудові відносини з урахуванням внесених доповнень передбачав таке:

З боку наймача безчесно:

3)      вдаватися до дискримінації у наближенні і продовженні строків найму з метою сприяти або протидіяти участі у будь-яких трудових організаціях…

5)   відмовлятися від колективних переговорів з представниками тих, хто наймається…

З боку трудової організації або її представників буде безчесно:

4)   брати участь або сприяти і заохочувати тих, хто наймається до будь-якого наймача, до участі у страйку…

6)   змусити або поставити вимогу будь-якому наймачу, щоб він визнав або вів переговори з робітничою організацією як з представ­ником своїх робітників…

…Вважається протизаконним для будь-якої особи, що перебу­ває на службі Сполучених Штатів або будь-якого агентства Сполу­чених Штатів, включаючи повністю належні урядові корпорації, брати участь у будь-якому страйку. Будь-яка особа, що перебуває на службі Сполучених Штатів або будь-якого такого агентства, що взяла участь у страйку, буде негайно усунена від роботи, позбавить­ся становища державного цивільного службовця і не буде знову допущена до служби Сполучених Штатів Америки або їх агентств протягом трьох років…

Узагальнена схема аналізу документа

  1. Хто автор документа? Що відомо про нього (про них)?
  2. Коли був написаний цей документ? Яке значення мала поява цього документа?
  3. Які факти наведені в тексті? Які висновки з них можна зробити?
  4. Чому було створено закон?

Робота над поняттям

Маккартизм (1950-1954 рр.) — реакційна політична течія (за прізвищем сенатора Джозефа Маккарті — голови сенатської підкомісії з питань розслідування антиамери- канської діяльності).

Учитель. 9 лютого 1950 р. ексцентричний сенатор Д. Маккар- ті, розглядаючи комуністичну революцію в Китаї, заявив: «Шість років тому у сфері впливу СРСР перебувало 180 млн осіб… Тепер уже 800 млн осіб опинилися під абсолютною владою Радянської Росії — зростання на 400 % ». Ця промова стала сигналом для ак­тивізації діяльності антикомуністичних сил. У вересні 1950 р. було прийнято закон «Про внутрішню безпеку». Почалися гоніння та арешти лідерів Комуністичної партії США.

Запитання

  1. Чи був маккартизм закономірним явищем?
  2. Чому маккартизм не став довготривалою тенденцією? {По-перше, у США була відсутня масова база для комуністичного руху; по­друге, неабияке значення мали успіхи США у протистоянні СРСР на зовнішньополітичній арені; по-третє, у середині 1950-х рр. спо­стерігалося потепління міжнародного становища.)

Учитель. Провали реформаторської діяльності демократів сприяли зростанню авторитету республіканської партії. Популяр­ний національний герой Ейзенхауер (головнокомандуючий війська­ми союзників в Європі під час Другої світової війни) став офіцій­ним кандидатом від республіканців на посаду президента. Вибори 1952 р. перетворилися на особистий тріумф Д. Ейзенхауера.

 

табл 3

Завдання

Ознайомтеся з політикою Д. Ейзенхауера і назвіть позитивні і негативні ознаки його внутрішньої і зовнішньої політики США.

►► Масовий рух афроамериканців у 60-х pp. XX ст.

Учитель. Початок 60-х років ознаменував новий етап руху афроамериканців — масову боротьбу за:

  • соціальні права;
  • справжнє громадянське рівноправ’я;
  • доступ до політичної влади.

У 1960-63 рр. у південних штатах США було проведено безліч масових «рейдів свободи» проти всіх форм расової дискримінації. 28 серпня 1963 p., після завершення загальнонаціонального маршу учасників боротьби за цивільні права афроамериканців, у Вашинг­тоні біля меморіалу Лінкольна відбувся мітинг за участі 250 тис. осіб. У цих подіях виявилася єдність чорних і білих трудящих, що, на думку М. Кінга, було обов’язковою умовою для успішної бороть­би за свободу та рівність негрів.

Найважливішим результатом піднесення негритянського руху було прийняття в 1964-65 рр. актів про громадянські права негрів. Але якими б не були ці важливі закони, вони мало що змінили в ре­альному економічному становищі темношкірого населення. Тому в середині 60-х рр. почався новий етап в розвитку руху афроаме­риканців, який відрізнявся крайньою жорстокістю боротьби, по­встаннями в чорних гетто багатьох міст Півночі.

У квітні 1968 р. в Мемфісі (Теннессі) від кулі найманого вбивці загинув темношкірий громадський діяч Мартін Лютер Кінг. Водно­час розпочалася кампанія жорстоких переслідувань лідерів «Чорних пантер». Активну участь у ній взяли і репресивні органи федерально­го уряду. Загибель М. Кінга не була марною. Підсумком його діяль­ності стала законодавча заборона всіх видів расової дискримінації.

Робота зі схемою

Учні креслять у зошитах разом з учителем схему. Учитель

  • «Довге гаряче літо» 1967 р. — повстання темношкірого насе­лення по всій Америці.
  • 4 квітня 1968 р. — убивство лідера руху афроамериканців Мар- тіна Лютера Кінга у м. Мемфіс, штат Теннессі.
  • Квітень 1968 р. — повстання темношкірого населення майже по всій Америці, його придушення за допомогою національної гвардії, поліції та армійських підрозділів.
табл 4

Висновок. Наростання расових проблем у країні, в’єтнамська війна та невтішні наслідки боротьби з бідністю стали основними причинами поразки демократів під час президентських виборів у листопаді 1968 року.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

  1. Як змінилася роль США у світі після Другої світової війни?
  2. Якими були наслідки маккартизму для розвитку США?
  3. Чому маккартизм не перетворився на довготривалу тенденцією?
  4. Чим відрізнялася зовнішня політика демократів і республікан­ців у 1940-1950-ті pp.?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника і записи в кон­спекті.

Загрузка...