загрузка...

Мета уроку — сформувати уявлення про Лакедемонську держа­ву, її устрій, систему виховання, побут і з’ясувати причини їх само­бутності.

ХІД УРОКУ

План вивчення нового матеріалу

1. Виникнення Лакедемонської держави.

  1. Законодавство Лікурга. Соціальний та державний устрій.
  2. Посилення Спарти у другій половині 6 століття до нашої ери.

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Завдання учням

  • У Стародавній Греції, як відомо, виникло багато держав, але греки, підкреслюючи значення двох найбільших із них, говорили, що Греція стоїть на двох ногах: одна нога — Афінська держава, друга ж — Спарта. Поясніть це твердження.
  • Поставте запитання, відповіді на які ви хотіли б одержати в ході уроку. Запитання запишіть у зошити.

Учитель записує названі запитання на дошці (бажано, щоб записи збереглися до кінця уроку).

Прогнозовані відповіді

  • Де була розташована Спарта?
  • Як утворилася ця держава?
  • Якими були заняття її населення?
  • Яка система управління?
  • Чи виникла тут демократія, подібна до афінської (у випадку, якщо спочатку вивчається тема «Утворення Афінської держави»)?
  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МА­ТЕРІАЛУ

1. Виникнення Лакедемонської держави

Робота з картами «Греція у II тис. до нашої ери», «Греція у XII—VIII столітті до нашої ери» атласу з історії стародавнього світу для 6 класу.

Завдання учням

  • Покажіть на карті Давню Грецію.
  • Покажіть і назвіть частини, на які вона поділялася.

 

(Північна Греція, Центральна Греція, Південна Греція.)

  • Пригадайте, які області розташовувалися в південній частині Пе­лопоннесу, знайдіть їх на карті.

(Мессенія і Лаконіка.)

До уваги вчителя. Якщо учні не можуть відповісти, запропонуйте їм звернутися до відповідного параграфа підручника (обов’язково вка­жіть, до якого саме, і назвіть пункт або абзац, який учні повинні прига­дати) і знайти відповіді на поставлені запитання.

Складання порівняльної таблиці «Природні умови Аттики і Лаконіки та Мессенії» (заповнюється в ході пояснення вчителя).

Цей вид роботи можливий у тому випадку, якщо вчитель вважає за необхідне розглянути спочатку тему «Утворення Афінської держави». Якщо ж дотримується послідовність, запропонована програмою, то учні, слухаючи пояснення вчителя, записують у зошити особливості при­родних умов Лаконіки та Мессенії.

Зразок таблиці

Аттика Лаконіка і Мессенія
  • Родючих земель небагато.
  • Афіни — недалеко від моря. Зручна для мореплавства бухта
  • Багаті родючими землями.
  • Південні області Греції несприятливі для мореплавства (мало зручних бухт, заболочені береги)

 

 

Учитель. У 10 столітті до нашої ери. Лаконіку захопили дорійці. Загарбники не змішалися з місцевим населенням, а поселилися окремо на річці Еврот, де виникло місто Спарта.

Робота з підручником Завдання учням

  • Прочитайте відповідний матеріал підручника. Робіть позначки:

V   — проти положень, які пояснюють причини Мессенських

воєн;

+ — проти положень, що визначають наслідки Мессенських воєн.

  • Зробіть висновок про місце Мессенських воєн в історії Спарти. Запишіть його у зошити.

Робота над схемою «Склад населення Лакедемонської держави» Учитель малює на дошці схему і називає групи населення Спарти, після чого пропонує учням поставити запитання до схеми.

 

Можливий варіант схеми (зі прогнозованими запитаннями учнів)

СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ЛАКЕДЕМНОЇ ДЕРЖАВИ


Завдання учням

  • Вислухавши повідомлення, дайте відповіді на поставлені до схеми запитання.

Повідомлення вчителя

Спартанці— нащадки завойовників, тільки чоловіки, що народили­ся в Спарті. Це була замкнена група, в яку не допускалися сторонні.

Учені вважають, що чисельність спартанців була невеликою і, ймо­вірно, ніколи не перевищувала дев’яти тисяч осіб.

Долі місцевого населення склалися по-різному: ті племена, які без спротиву склали зброю, увійшли до складу нової держави, яка назива­лася Лакедемон, на правах періеків; ті ж, хто продовжував чинити опір, після підкорення перетворилися на ілотів.

Пєріеки («люди, що живуть довкола») були особисто вільними, мо­гли займатися ремеслами і торгівлею, їх використовували в армії. Періеки сплачували податки Спарті.

Ілоти— раби. Вони обробляли землю і частину врожаю віддавали спартанцям. За ними не визнавали жодних прав. Спартанці ставилися до ілотів дуже жорстоко. Існував навіть звичай щороку оголошувати ілотам війну і вільно вбивати їх. Ілоти набагато перевищували спартан­ців кількісно та інколи піднімали проти них повстання.

Завдання учням

  • Поміркуйте, як кількісне співвідношення різних груп населення Ла­кедемонської держави мало вплинути на життя спартанців.

(Спартанці мали бути дуже вправними воїнами, в будь-який момент готовими до бойових дій та до придушення повстань,
адже вони жили у ворожому оточенні, яке чисельно значно пере­важало їх.)

2. Законодавство Лікурга. Соціальний та державний устрій

Робота в групах

Клас поділено на 5 груп, бажано з рівною кількістю учнів у кожній. У «домашніх групах» учням привласнюються номери від 1 до 5.

Учитель просить учнів, які мають однакові номери, утворити окремі нові групи. Кожна група одержує текст (бажано, щоб примірник був у кожного учня).

Завдання, спільне для всіх груп

  • Прочитайте текст, обговоріть його в групі, виділіть факти, що під­тверджують або спростовують висловлене припущення.

Зразки текстів Група 1

«Життя в Спарті регулювалося законами Лікурга — напівміфічної особи в історії Лакедемонської держави.

За законами Лікурга, на чолі Спарти стояли два царі. їхнім головним завданням було очолювати армію під час війни. У мирний час царі виконували тільки релігійні обов’язки і входили до складу герусії— ради старійшин, у складі якої разом із царями налічувалось ЗО осіб.,28 членів герусії обиралися на все життя народними зборами із числа старих лю­дей (не молодших 60 років). Роль герусії була дуже важливою: вона визначала політику Спартанської держави, створювала закони, її члени виступали як судді. Пропозиції герусії мали схвалюватися народними зборами (апеллою), які складалися із чоловіків-спартіатів, що досягай 30 років. Але народні збори не могли ні обговорювати, ні змінювати про­позиції герусії (нікому крім царів і радників — членів герусії не дозволя­лося висловлювати свою думку), вони могли лише голосувати «за» чи «проти». Голосували криками «так» або «ні», і перемагав той, хто кри­чав голосніше. Та рішення народних зборів не були остаточними: у Спарті діяло правило, за яким «коли народ прийме неправильне рішен­ня, герусія може скасувати його і розпустити народні збори».

Показово, що майдан, на якому відбувалися народні збори, не був захищений ні від сонця, ні од вітру, тут не було навіть де присісти. Тож за таких умов народні зібрання відбувалися дуже швидко».

Група 2

«Видатний законодавець Спарти Лікург здійснив перерозподіл зем­лі: вся земля перейшла у власність держави, для того щоб греки не могли ні купувати ні продавати і тим самим збагачуватись… Земля була поділена на рівні частини, і всі спартанські сім’ї одержали однакові ділянки, які обробляли ілоти. Можемо стверджувати той факт, що для того щоб греки не могли ні купувати ні продавати і тим самим збагачуватись спартанський законодавець змусив всіх спартіатів жити в однакових умовах.

Лікург заборонив також використовувати срібні та золоті монети легальними стали тільки монети з заліза. Гроші в Спарті були настільки великими, що для того аби гримати їх удома, треба було будувати спеціальну комору. Пе­ревозили гроші возами. Завдяки такій монеті у Спарті зникли злочини: хто наважився б красти, брати хабарі чи грабувати, якщо не можна було приховати своєї здобичі?

Лікург також заборонив спартанцям займатися будь-якими ремес­лами».

Група З

«Видатний законодавець Спарти Лікург ввів сіссітії—спільні обіди дорослих спартанців-чоловіків. . Але сіссітія була не просто спільною обідньою трапезою— вона була більше схожою на товариство із 15—20 осіб, які називалися сіссітами,знаходились частіше всього в спільному воєному загоні й мали міцні побратимські відносини.

Лікург намагався досягти того , щоб вони стали справжніми друзями і були готові померти один за одного. Цьому сприяв і обряд прийняття до сіссітії нових членів. Кожного новенького вводили до намету, де їли сіс- сіти, і раб із чашею на галові обходив їх усіх. Той, до кого він підходив, кидав кульку, скатану з хліба, в чашу. Жоден сіссіт не міг побачити, коли хтось, кидаючи кульку, трохи зчавлював її пальцями. Зчавлена кулька означала, що людина, яка її вкинула, не хоче приймати новенького до сіссітії. . Інколи цієї підстави було достатньо дл відмови, адже рішення про прийняття мало бути одностайним.

Лікург вважав, що не можна допустити, щоб бодай два сіссіти недо­люблювали один одного: моглонегативно вплинути і призве­сти до страшних наслідків, якщо їм доведеться опинитися пліч-о-пліч на полі бою.

Спартанці не мали права перебувати на сіссітіях ситими. Всі сте­жили за тим, щоб жоден не залишив своєї порції нез’їденою. Це було б ознакою того, що сіссіт поїв деінде, тобто що він спільний стіл вважає не

СХОЖИЕ СТАТЬИБОЛЬШЕ ОТ АВТОРА