загрузка...

1.  На основі документа «Передача настоятелем монастиря СанМартен де Беллет хутора й комори Жерару, його дружині Алісі та їхнім синам у пожиттєву оренду» дайте відповідь на питання: «Які повинності мав відбувати селянин на користь монастиря?»

«Ми їм передали, прийнявши їх у братство нашої церкви, наш хутір у Вонуазі, комору з ділянкою землі і будинком. Хуторянин отримує 4/5 урожаю, а також за нагляд за роботою на винограднику 4 з половиною деньє (дрібна монета), галон (приблизно 4,5 літра) вина за міркою монастиря, шматок м’яса на

Різдво, у скоромні дні і на Великдень. З урожаю, який вони здають у нашу комору у Вонуазі, — 10 сетьє зерна, сетьє пшениці, сетьє вівса, 4 сетьє змішаної пшениці, а також десятину з каплиці Вонуаз, за винятком того, що їм виплачується з продажу свиней, риби, овець. Потім вони отримують десятину льону, за все це вони платять 25 ліктів полотна: за зерно та решту […].

Хуторянин повинен надавати монастирю такі послуги: доглядати виноградні лози в нашому винограднику й охороняти їх, перевозити на своїх волах винну десятину з Воклюза для продажу. Хуторянин має тримати не менше чотирьох корів, половина приплоду від яких належить монастирю.

До того ж хуторянин може користуватися сіном і фуражем із землі біля нашої комори. Ми ж можемо використовувати на потребу наших виноградників гній із землі хуторянина».

2.  На основі уривка з «Книги феодів» (Німеччина, XII ст.) дайте відповідь на питання: «Як із часом змінилася процедура повернення феоду у власність сеньйора?»

«[…] Давати феод можуть: архієпископ, єпископ, абат, абатиса […], якщо право давати феод було в них здавна. Розглянувши особи, з’ясуємо, як розпочиналися феоди. У давнину від влади сеньйорів залежало, коли їм захочеться забрати

річ, дану ними у феод. Після цього дійшли до того, що феод не можна було забрати протягом року. Потім встановилося, що феод не можна було забирати протягом усього життя васала.

Але оскільки феод не переходив до синів за правом успадкування, то згодом дійшли до того, що він став переходити до синів, а саме до того з них, за яким сеньйор хотів закріпити бенефіцій. Нині ж встановилось так, що він переходить однаково до всіх».

3.  На основі поданої нижче інформації дайте відповідь на питання: «Хто і як проводив суд в період раннього Середньовіччя?

Які докази бралися до уваги під час здійснення правосуддя?»

В одне із сіл, що належало Реймському монастирю, 847 р. прибули посланці архієпископа Гінкмара, щоб здійснити суд. Опитані ними сім старійшин стверджували, що мешканці Тевтберг і Блітхельм, які видають себе за вільних людей, насправді є залежними селянами, оскільки їхні бабки Берта і Авіла були

куплені за гроші господаря. Тевтберг і Блітхельм знову стали залежними селянами.

4.  В указі німецького короля, виданому близько 1000 р., йшлося про те, що багато залежних селян оголошують себе вільними людьми. Якщо феодал не міг довести їхньої залежності, йому дозволялося розв’язати це питання шляхом поєдинку із селянином, який бажав залишитися вільним.

Феодал мав право взяти участь у поєдинку особисто або виставити замість себе бійця. Кому були вигідні такі умови указу? Чому?

5.  Як характеризує рівень освіченості феодалів те місце в середньовічній поемі про Гільйома Оранського, де знатна дама, відправляючи лист родичу короля, надає наказ гінцю, щоб Гільйом дав прочитати листа письменним людям?

6.  Прочитайте уважно уривок із праці єпископа Адальберона Ланського і дайте відповідь на запитання.

 «Община віруючих є єдиним тілом, але держава складається із трьох тіл, адже інший закон, людський, розрізняє два великі стани… Один стан — воїни, захисники… усіх без винятку, і сильних, і слабких… Другий стан — селяни… Усім — грошима, одягом, харчами — забезпечують вони увесь світ. Ніхто з вільних людей не зміг би прожити без селян. Селянин годує пана, а той запевняє, що це він годує селянина… Так дім Божий (тобто суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, другі воюють, треті працюють. Для суміжних частин шкодить їх відособленість: послуги, якими користується одна з них, створюють умови для праці двох інших; у свою чергу, кожна частина піклується про загальне. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує законність, а люди живуть у мирі та злагоді».

1)  Як єпископ намагався довести залежність одного стану від іншого?

2)  Наскільки переконливою є аргументація єпископа?

3)  Чи погоджуєтеся ви з ним?

4)  Які аргументи на спростування міркувань єпископа ви могли б навести?

7.  Прочитайте уривок із праці французького правника Бонамура «Звичаї Бовезі» і дайте відповідь на запитання. «Існує багато проявів особистої кріпосної залежності. Адже частина кріпаків настільки підлеглі своїм сеньйорам, що ці сеньйори можуть розпоряджатися усім їхнім майном, мають

над ними право життя і смерті, можуть кидати їх до в’язниці за своїм бажанням — винуватих чи безневинних — і нікому за це не відповідають, хіба що самому Богу. З іншими поводяться милосердніше, бо за життя сеньйори не можуть нічого від них вимагати… окрім їхніх чиншів, рент і повинностей… І коли вони помирають чи одружуються на вільних жінках, все їхнє майно… дістається сеньйору… І якщо (кріпак) помирає, немає в нього спадкоємця, окрім сеньйора, і дітям кріпака нічого не перепадає, якщо не заплатить викупу сеньйору».

1)  На які дві групи поділялося залежні від феодалів селяни?

2)  Чи однаковим було становище всіх селян Бовезі в XI–XII cт.?

3)  Яким є ставлення автора до селянства? Чому ви так вважаєте?

8.  Прочитайте уривок із твору Цезарія Гейстербахського «Діалог про чудеса» і дайте відповідь на запитання.

«Жив у Саксонії (Німеччина) рицар на ймення Лудольф.

Це був справжнісінький тиран. Одного разу він скакав по дорозі на коні, одягнений у нове пурпурне вбрання, і зустрівся з селянином, який їхав на своєму возі. Грязюка, що бризнула з‑під колес, забруднила одяг Лудольфа, і тоді цей пихатий рицар, не тямлячи себе від гніву, вихопив свій меч і відтяв ним

ногу селянину».

1)  Чи лише через свою нестриманість рицар так жорстоко розправився з беззахисним селянином?

2)  Як цей випадок характеризує становище різних станів?

9.  Що спільного і чим відрізнялось становище римського раба і середньовічного селянина?

10.  Чи були середньовічні селяни повністю залежними від свого господаря?

Середньовічних селян не можна назвати кріпосними. Кріпацтво як форма повної селянської залежності поширилося у Східній Німеччині, Польщі та Австрії лише у XVIII ст. Англійського вілана чи французького серва не можна порівняти також з  кріпосним селянином Російської імперії. Ні вілана, ні серва не можна було безкарно стратити, продати чи обміняти без землі або окремо від сім’ї; не дозволялося навіть позбавити його землі, якщо він виконував усі повинності. Взаємини між селянином і господарем регулювалися не примхами господаря, а давно встановленими звичаями.

У деяких країнах у випадку їх порушення з боку господаря селянин міг звернутися до суду і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

10.  Як ви вважаєте, чиїми васалами були єпископи: короля, герцога чи Римського Папи?

11.  Поясніть, кому належало село, якщо рицар отримав його як феод від барона, а той, у свою чергу, від свого сеньйора — графа, а граф — від герцога, а герцог — від короля?

12.  Чим, на вашу думку, різняться залежність селянина і залежність васала?

13.  Хто в середньовічному суспільстві міг собі дозволити висміювати сеньйорів і королів?

У середньовічному суспільстві це могли собі дозволити блазні, які нерідко знаходили притулок у замках знатних сеньйорів і королів. Вони веселили своїх хлібодавців, могли висміяти скнару, ненажеру, ревнивого чоловіка чи навіть людину в незвичному одязі. Згідно з етикетом сеньйори мали ставитися до таких глузувань з гумором. Дотепність робила блазнів бажаними у товаристві сеньйора.