Цілі уроку: сформувати уявлення про війни II ст. до н. е., розкрити основні події суспільно-політичної боротьби в Римі та зміни, що від­булися в римському суспільстві в означений період; сприяти розвиткові критичного мислення та формуванню навичок самостійної роботи учнів.

До уваги вчителя. Зауважимо великий обсяг матеріалу, який про­понується до вивчення на цьому уроці, і нагадаємо, що вчитель сам визначає ті питання, які він хотів би розглянути детальніше.

План вивчення нового матеріалу

  1. Війни Риму у Східному Середземномор’ї.
  2. Суспільно-політична боротьба в Римі.
  3.  Диктатура Сулли.
  4. Перший тріумвірат.
    Римська Республіка в І ст. до н. е.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема і план вивчення нового матеріалу записані на дошці. Учитель сприяє самостійному цілепокладанню учнів.

Завдання учням

  • Поставте запитання до теми уроку та плану вивчення нового мате­ріалу.

Прогнозована відповідь

  • 3 якими країнами Східного Середземномор’я вів війни Рим у II ст. до н. е. та якими були наслідки цих воєн?
  • • Про які події суспільно-політичної боротьби йтиметься на уроці?
  • • Що таке диктатура?
  • • Яку політику проводив Сулла?
  • • Що означає термін «тріумвірат»? тощо.

Запитання, поставлені учнями, учитель записує на дошці й зберігає до кінця уроку, що дасть можливість використати їх для підбиття під­сумків.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ‘ МАТЕРІАЛУ

1. Війни Риму у Східному Середномор’ї

Завдання учням

  • Укажіть, який хронологічний період з історії Риму вивчатиметься на уроці.
  •  Доведіть, що Рим і до П ст. до н. е. проводив завойовницьку політику.

(Римом був завойований Апенінський півострів, острів Сицилія,

Іспанія, територія Карфагена в Північній Африці.)

  • Укажіть, у якій частині Середземномор’я встановилося римське панування у II ст. до н. е.

(У Західному Середземномор ’ї.)

  •  Спрогнозуйте напрям римських завоювань у II ст. до н. е.

(Країни Східного Середземномор’я.)

  • Свою точку зору обґрунтуйте.
  • Назвіть елліністичні держави Східного Середземномор’я.

Учитель. Майже одночасно з Пунічними війнами римляни зверну­ли свою увагу на схід, де розташовувалися названі нами елліністичні держави. Протягом II ст. до н. е. велися війни за підкорення Східного Середземномор’я.

Завдання учням

  •  Прочитайте запропоновані тексти, визначте за картою «Зростання території Римської республіки у II ст. до н. е.» атласу з історії стародав­нього світу, де відбулися події, описані в текстах, зробіть висновки про те, які країни були захоплені Римом.

До уваги вчителя. Можна запропонувати учням виконати це за­вдання в парах.

Зразки текстів

** *

«Одним із перших виник конфлікт між Римом та іллірійцями, в яких було настільки розвинене піратство, що це непокоїло все узбережжя Адріатичного моря і дошку ляло також римським купцям. Коли іллірій­ська цариця відповіла римлянам на їхні скарги, що піратство — це при­родне право її підданих, римські посли заявили, що навчать іллірійців кращих правил. І дійсно, римський флот захопив частину територій на узбережжі Іллірії, різко послабивши цим позиції піратів».

***

«Проти римлян виступила Македонія, цар якої розумів, що Рим не задовольниться частиною узбережжя, а захоче захопити всю Елладу.

Під час другої Пунічної війни македонський цар Філіп V навіть висту­пив на боці Ганнібала і готувався до походу в Італію. Щоправда, цей похід не відбувся, та римляни не забули цих дій з боку Македонії. Під час другої Македонської війни (200—197 рр. до н. е.) римське військо роз­громило війська Філіпа під Кіноскефалаєм. Македонія мала сплатити переможцям велику суму грошей, а також віддати весь бойовий флот. Македонія втратила панування над Грецією: римляни проголосили «зві­льнення Греції», а через деякий час у результаті нової війни і Македонія була перетворена на Римську провінцію».

***

«У 146 році до н. е. вибухнуло повстання проти Риму в Південній Греції, поліси якої були невдоволені грубим втручанням Риму в їхні спра­ви. На з’їзді в Коринфі греки ухвалили зі зброєю в руках боронити свої права. Було навіть прийнято рішення про надання свободи рабам, щоб за їх рахунок збільшити чисельність армії. Але у двох битвах—біля Фермо­піл та при Істмі—римляни розбили грецькі війська. Найтяжча кара спіт­кала Коринф (римські купці бачили в ньому ще й конкурента в морській торгівлі) — місто було спалене і зруйноване, а коштовності й твори мис­тецтва вивезли з нього до Італії. З часом у Греції було утворено ще одну римську провінцію (тільки Афіни і Спарта зберегли незалежність)».

***

«У 133 році до н. е. римською провінцією стали землі Пергамського царства».

Перевірка завдання.

Додаткове завдання

  • Висловіть припущення про те, за яких обставин держави Східного Середземномор’я могли б протистояти Риму.

Бажаний результат обговорення — розуміння учнями того, що ці держави ворогували між собою і не виступили єдиною силою у бо­ротьбі з Римом.

2. Суспільно-політична боротьба в Римі

Завдання учням

Враховуючи, що військова служба вважалася обов ’язковою для гро­мадян Риму, які володіли землею, а також те, що військовополонені були одним із джерел постачання рабів, висловіть припущення про можливі зміни в Римі, які відбулися внаслідок воєн.

Орієнтовна відповідь

Багато селян брали участь у постійних війнах Риму і тому не могли обробляти свої землі. Зростала кількість рабів, що могло призвести до їх великих повстань.

Учитель

Історики розповідають, що переможець Карфагена Сципіон Афри­канський, будучи цензором, наказував молитися не за розширення ко­рдонів римської держави, а за її існування.

Завдання учням

  • Висловіть припущення стосовно того, що це могло означати.

(Сципіон Африканський вважав, що існує внутрішня загроза існу­ванню Римської імперії.)

  • Прочитайте текст «Реформи братів Гракхів». Ставте позначки:

+—там, де ви бачите зв’язок між названими змінами в римському суспільстві й реформами братів Гракхів;

! — там, де називаються реформи;

V — навпроти характеристики Тиберія і Гая Гракхів.

Зразок тексту

«Тиберій і Гай Гракхи належали до одного з найстаровинніших римських родів. їхній батько, знаменитий полководець, який двічі оби­рався консулом, помер іще зовсім молодим, і всі клопоти з вихован­ня хлопчиків лягли на плечі матері — дочки славетного Сципіона, переможця Ганнібала. Хлопці виросли справжніми мужніми воїна­ми: у 15-річному віці Тиберій вирушив до Африки, в армію, що вою­вала під стінами Карфагена. Він був першим із тих, хто під час штур­му Карфагена видерся на його мури. Ім’я героя було відоме всій армії. Після зруйнування Карфагена Тиберій повернувся до Риму. Слава його була такою великою, що юнака обрали до колегії авгурів, куди входили найбільш знатні й шановані громадяни Риму. Пізніше йому було надано посаду в Іспанії, що на той час уже була римською провінцією.

Ще по дорозі до Іспанії Тиберій звернув увагу на те, що на римсь­ких землях майже не видно вільних селян. Землі здебільшого обробля­лися рабами. Куди ж поділися вільні селяни, що донедавна обробляли ці землі й були їхніми власниками? Це питання турбувало молодого державного діяча, адже він щиро переймався долею Риму, Скоро Ти­берій зрозумів причину явища, яке так його схвилювало. Доки селяни, що складали основну частину римського війська, воювали в Африці, в Малій Азії, Іспанії або Греції, їхні господарства занепадали, а землі захоплювали багаті землевласники (оптимати). Більшість розорених селян ішли в міста і жили там на подачки держави та багатіїв. Землі ж багатих землевласників у селах обробляли раби, яких усе більше й більше ставало в Римі завдяки війнам: на рабів перетворювали поло­нених. Але чим менше залишалося вільних селян, тим слабшою става­ла римська держава: людина, позбавлена землі, не могла служити в армії. А сильна армія була конче потрібна Риму: вона захищала дер­жаву від зовнішніх ворогів, забезпечувала порядок у провінціях, та й у самому Римі необхідно було тримати в покорі величезну кількість ра­бів. Усе це зрозумів Тиберій Гракх і вирішив боротися за перетворен­ня в країні.

У 133 році до н. е. його було обрано народним трибуном, і Тиберій виступив з проектом закону, згідно з яким мав відбутися переділ земель: ті громадські землі, які були привласнені багатіями незаконно, мали бути повернені державі й роздані малоземельним та безземельним селянам. Нові власники не мали права продавати ці ділянки і передавали їх у спадщину від батька до сина. Звичайно, селяни з радістю зустріли цей проект, але землевласники-багатії робили все можливе, щоб не допус­тити земельної реформи. І хоча закон було прийнято і розпочалося його впровадження в життя, Тиберій Гракх загинув у боротьбі з противника­ми реформи. А через 10 років після загибелі Тиберія його справу про­довжив Гай Гракх.

Коли загинув Тиберій, його молодшому брату Гаю Гракху не ви­повнилось і 21 року. Як і брат, Гай вирізнявся розумом, освіченістю і ораторськими здібностями (відомо, що вже перша публічна промова Гая Гракха принесла йому славу кращого оратора Риму). Як уже зазна­чалося, кожен громадянин Риму мав служити в армії. Під час цієї служ­би Гай прославився своєю хоробрістю та дисциплінованістю. У праце­здатності, скромності та розважливості, за словами сучасників, йому не було рівних. Як і Тиберій, Гай Гракх був громадянином, що вболівав за долю своєї держави.

У 123 році до н. е. Гая Гракха було обрано народним трибуном, і він здійснив низку реформ у Римі, серед яких були утворення римських колоній, де всі бажаючі могли одержати землі, та встановлення твердих цін на хліб. Водночас молодший Гай Гракх продовжив і справу брата. Боротьба між прихильниками й противниками реформ спалахнула з новою силою, і в цій боротьбі, так само як і Тиберій, загинув Гай Гракх».

Завдання учням

  • Доведіть, що реформи, запровадження яких прагнули брати Ірак- хи, були спробою запобігти кризі, що могла виникнути у Римській ім­перії.
  • Поміркуйте, які наслідки для Риму могло б мати успішне впрова­дження реформ братів Гракхів.
  • Наведіть факти, які свідчать про те, що реформи було припинено. Поміркуйте над наслідками цього.

Бажаний висновок

Оскільки право служби в римській армії мали селяни — власники землі, то обезземелювання селян призводило, відповідно, до послаб­лення армії, що було дуже небезпечно, адже Рим вів постійні війни. До того ж у римській державі була велика кількість рабів, які часто піднімали повстання. Під час реформ склалися дві партії — оптиматів (противників реформ) і популярів (прихильників реформ), між якими точилася боротьба, що свідчило про відсутність єдності у рим­ському суспільстві. Відбулося розшарування: частина населення рі­зко збагачувалася, решта із втратою землі фактично перетворювала­ся на жебраків, які масово йшли у Рим, розраховуючи на безплатні роздачі хліба.

Завдання учням

  • • Прослухавши наступне повідомлення, випишіть у зошит факти, що свідчать про складність внутрішнього і зовнішнього становища римсь­кої держави у І ст. до н. е.
  • • Висловіть припущення про те, як такі події могли вплинути на орга­нізацію державної влади в Римській республіці.
    Спроба реформ братів Гракхів
    Гракх
    Гракхи

3. Диктатура Сулли

Повідомлення вчителя

У повідомленні вчителю доцільно зупинитися на наступних фактах:

  • • загроза для Риму з боку варварських племен;
  • війна із союзниками;
  • • повстання в Малій Азії та Греції;
  • боротьба між оптиматами і популярами.

Перевірка завдання.

Бажаний висновок—у римській державі створилися передумови для встановлення диктатури.

Учитель. Сулпа здобув у Римі титул диктатора «для видання законів та керівництва республікою».

Завдання учням

  • • Розгляньте схему «Реформи Сулли». Поставте запитання до схеми. Знайдіть відповіді на поставлені запитання у відповідному параграфі підручника (або у повідомленні вчителя).

Зразок схеми з можливими запитаннями учнів Реформи Сулли

Введення проскрипція

Посилення влади сенату

Можливі запитання

Можливе запитання:

• Що таке проскрипції?

• Які заходи було здійснено для

• Яка мета їх введення?

посилення влади сенату?

Відповіді

Відповідь

Перевірка завдання.

Учитель. У 79 році до н. е. Сулла склав із себе повноваження дикта­тора і усунувся від державних справ. Через рік він помер. На своїй гроб­ниці наказав зробити такий напис: «Коли який приятель прислужився мені або ворог зробив мені кривду, то я сповна йому за це відплатив».

Завдання учням

  • • Поясніть напис, зроблений на гробниці Сулли.

Учитель. Однією з найдраматичніших подій І ст. до н. е. стало пов­стання рабів під проводом Спартака.

Завдання учням

  • Висловіть припущення про те, чому повстання рабів було небез­печним для Риму.

Бажана відповідь

У Римі була зосереджена велика кількість рабів, становище яких було дуже важким.

Завдання учням

  • Прочитайте відповідний матеріал підручника та запропонований текст, який містить відомості про військову майстерність Спартака.

Ставте позначки:

+ — там, де говориться про плани Спартака, зокрема й про їх зміну;

! —там, де йдеться про небезпеку, яку являло повстання для Риму;

V — навпроти імен римських полководців, що брали участь у приду­шенні повстання.

Заповніть таблицю «Повстання Спартака».

Зразок таблиці

Плани Спартака

Небезпека повстання для Риму Полководці, які брали участь у придушенні повстання

 

Зразок тексту

«Військовий талант Спартака проявився вже у перших битвах із рим­лянами. Відразу після втечі гладіатори заснували табір на горі Везувій. Місце для його розташування було обрано дуже вдало: галявина була добре захищена, з усіх боків її оточували круті скелі, порослі диким виноградом. Тільки однією вузенькою стежкою можна було дістатися до табору повстанців. Римський полководець наказав блокувати її, вва­жаючи, що голод рано чи пізно змусить гладіаторів здатися.

Становище здавалося безнадійним. Однак Спартак здійснив над­звичайно сміливий план: за його наказом було нарізано гілля вино­градної лози і з нього сплетено довгу драбину. По ній, скориставшись безтурботністю римських військ і ранковим туманом, гладіатори один за одним спустилися вниз. Обережно, без шуму, спустили зброю, піс­ля чого загін повсталих зайшов у тил римлян і завдав їм раптового удару. Більша частина римлян загинула. Переможці захопили багато зброї та припасів».

Висновок

Ситуація в римській державі продовжувала залишатися напруже­ною. Країна вимагала реформ, аристократи, які за правління Сулли здо­були владу, не могли добре керувати державою.

Повстання Спартака
Дії повстанців на території Італії
Хід повстання

4. Перший тріумвірат

Учитель. У 60 році до н. е. три видатних політичних діячі — Гней Помпей, Марк Красс та Юлій

Цезар — утворили перший тріумвірат.

Робота в парах

Завдання учням

  • Поставте запитання до повідомлення. Запишіть їх у зошити. Знай­діть відповіді на поставлені запитання у відповідному параграфі підруч­ника. Обміняйтеся зошитами, обговоріть запитання один з одним.
    Перший тріумвірат
    Цезар Помпей Красс

Загальне обговорення завдання.

ІП. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Підсумки підбиваються за запитаннями, які були поставлені учнями на початку уроку.

Тестові завдання
Тестові завдання продовження
Відповіді

Домашнє завдання: відповідний параграф підручника, за яким пра­цює вчитель

 

загрузка...