Урок 2. Римська республіка у V — середині ІІІ ст. до н. е.

межі Римської республіки в період близько 500 року до н. е.;

близько 327 року до н. е.;

близько 280 року до н. е.;

близько 264 року до н. е.

Зробіть висновок.

Прогнозована відповідь

До середини III ст. до н. е. влада Риму була поширена па весь Апен- нінський півострів.

Назвіть народи, які населяли Апеннінський півострів.

(Етруски, греки, племена італіків.)

Поміркуйте, яким шляхом Рим міг приєднати території названих народів.

Учитель записує висловлені міркування на дошці.

Учитель. Фактично весь період з V до середини III ст. до н. е. Римсь­ка республіка провела у безперервних війнах із сусідніми народами. Але Риму довелося й відстоювати свої землі.

Завдання учням

За картою «Стародавня Італія» визначте, які племена здійснили по­хід на Італію у 390 році до н. е.

Перевірка завдання.

Учитель. Під час воєн, які вела римська держава, відбувалися по- справжньому драматичні події. Давайте довідаємося про окремі з них.

Робота в групах

Для подальшої роботи клас доцільно поділити на групи по 5—6 уч­нів у кожній. Всі групи одержують однакові завдання.

Завдання учням

Прочитайте запропоновані тексти (кожен текст записаний па окремому непронумерованому аркуші).

Озвучте карту «Стародавня Італія» (доберіть тексти до подій, які відображені на карті, розташуйте їх відповідно до хронології).

Зразки текстів

«Полчища галлів з небаченою швидкістю ввійшли в римські воло­діння. Прагнучи захистити Рим, римляни вивели свою армію їм назу­стріч. Але у битві, яка відбулася десь за 12 км від Рима, їхні війська були розгромлені галлами. Серед римлян почалася паніка: одні тікали до Рима, інші вважали за краще відійти до більш віддалених міст. День битви з галлами у римському календарі згодом стали позначати як нещасливий день, символ катастрофи, що відкрила галлам шлях на Рим. В самому місті панувало сум’яття: деякі жителі покинули місто, деякі сховалися за стінами Капітолію. У основній частині міста залишилися лише люди похилого віку—батьки сімей, не здатні носити зброю (існує версія, за якою ці людини не покинули місто умисно, вважаючи втечу ганьбою для себе). Вони й стали першими жертвами галлів, які увірвалися до Рима. Місто було пограбовано і спалено. Живим острівцем залишив­ся тільки Капітолій. Але й він мало не був захоплений: коли його захи­сники, втомлені довгою облогою, поснули, галли, знайшовши непомі­тну доріжку, ланцюжком стали підніматися кручею, щоб зненацька захопити укріплення. Але їх почули гуси, присвячені богині Юноні (навіть голодуючи, римляни зберегли їх). Крики гусей, шум від лопо­тіння їхніх крил розбудили захисників Капітолію: весь загін галлів було скинуто з пагорба в урвище. Від цього часу існує вислів «Гуси врятува­ли Рим».

***

«У захопленому галлами Римі спалахнули епідемії. До того ж обидві сторони були виснажені воєнними діями. Тому було прийнято рішення про укладення перемир’я. За викуп галли погодилися зняти облогу Ка­пітолію і відступити від Рима. Римські історики пишуть, що під час зва­жування золота римляни помітили несправність терезів. У відповідь на їхній докір галльський вождь поклав на чашу терезів ще й свого меча, зухвало заявивши: «Горе переможеним!» Але на зворотному шляху на галлів напав римський полководець, який, відібравши у них золото, ніби­то зауважив у відповідь на ці слова: «Батьківщину захищають залізом, а не золотом».

***

«Рим, підкоривши Середню Італію, став загрожувати півдню Апен- нінського півострова, де були розташовані багаті грецькі міста-коло- нії. Загрозою з боку Риму був найбільше занепокоєний Тарент — найбагатше і найвпливовіше із цих міст. Саме жителі Тарента зверну­лися по допомогу до царя держави Епір, розташованої на північному заході Греції. Цар цієї держави Пірр був відомий як видатний полково­дець, його навіть порівнювали з Александром Македонським. Пірр погодився на пропозицію Тарента і прибув на Апеннінський півост­рів з великою, як на той час, армією: 20 тисяч піхотинців, 3 тисячі вершників і 20 бойових слонів. Саме останні й відіграли вирішальну роль у битві: великі, не бачені доти тварини злякали римську кінноту, яка почала відступати. Не витримала й піхота. Пірр переміг римлян, але зазнав таких великих втрат, що зауважив: «Іще одна така перемога, і мені буде ні з ким повертатися назад до Греції». Так виник вислів «Піррова перемога».

***

«Цікавий епізод, який зробив відомим одного з полководців Давньо­го Риму Марка Фурія Камілла, відбувся під час воєн з етрусками. Рим­ляни довго не могли здобути етруське місто Фалерій. Але у місті знай­шовся зрадник. Ним виявився вчитель школи, в якій навчалися діти фа- лерських громадян. Він обманом завів своїх учнів до римського табору, заявивши, що заради їх порятунку жителі міста змушені будуть здатися. Розповідають, що Камілл вжахнувся вчинку цієї людини і звернувся до воїнів з такими словами: «Всі ви знаєте, що війна—справа жорстока і часто несправедлива. Але для порядних людей і на війні існують певні закони. Ми не можемо купувати перемогу ціною підлості. Полководець і його воїни мають розраховувати на своє мистецтво, а не на чужу під­ступність!» Зрадника було страчено».

Перевірка завдання.

Запитання учням (додаткове завдання)

Які крилаті вислови з’явилися в цей період?

Як ви їх розумієте?

Боротьба плебеїв і патриціїв

Учитель. Римська республіка в розглядуваний період вела тривалі війни за панування на Апеннінському півострові. Але непростим було становище і в самому Римі, де точилася борот: 5а між основними вер­ствами населення.

Завдання учням

Поставте запитання до прослуханого повідомлення.

Учитель заносить сформульовані учнями запитання до таблиці «Бо­ротьба плебеїв з патриціями».

Зразок таблиці

 

 

Робота в групах

Завдання учням

Прочитайте відповідний параграф підручника з історії стародав­нього світу, робіть позначки:

+ — там, де дається відповідь на перше запитання таблиці;

! — навпроти відповіді на друге запитання;

V—там, де дається відповідь натрете запитання;

W—біля відповіді на четверте запитання.

Обговоріть можливі відповіді на запитання в групі й виробіть спіль­ний варіант відповіді.

Заповніть таблицю.

Перевірка завдання (можливий варіант перевірки завдання—гале­рея виконаних групами робіт).

 Організація влади та римське суспільство

Робота в парах

Завдання учням

Ознайомившись із запропонованим текстом, заповніть «ні?/іу» схе­му. Обміняйтеся інформацією в парі.

Зразки завдань

Завдання 1

Схема «Суспільно-політичний устрій Риму»

Сім’я	Патронат

 

Текст 1

«Населення римських володінь поділялося на дві групи: римських громадян та іноземців. Громадяни мали особливі привілеї: право брати участь у виборах та служити в армії. Негромадяни таких прав не мали. Спочатку громадянство набували тільки діти повноправних громадян. З часом держава стала надавати громадянство і деяким іноземцям. Не­громадяни поділялися на дві групи: рабів, що були власністю своїх ра­бовласників і не мали жодних прав, і провінціалів, які зобов’язані були сплачувати податки, тоді як громадяни їх не платили.

Сім’я дуже багато важила в житті римлянина. Кожну сім’ю очолю­вав патерфаміліас (батько родини). До складу сім’ї входили його дружи­на та діти, дружини і діти його синів та раби. Після смерті патерфаміліа- са кожен із його синів міг стати главою нової родини, пов’язаної спіль­ним іменем із сім’єю батька. Таким чином виникала група сімей, пов’я­заних спільним походженням, що утворювали рід. Люди, які не мали сім’ї (наприклад, чужоземці, раби, яких відпустили на волю, або люди, що з якихось причин покинули свої родини), могли приєднатися до якої- небудь сім’ї. Таких людей називали клієнтами, а їхніх покровителів — патронами. Патрони надавали своїм клієнтам матеріальну та правову допомогу, ті ж, у свою чергу, зобов’язані були підтримувати їх у полі­тичному житті».

 

Текст 2

«Римом керував сенат зі 100 осіб, які очолювали найбільші патриці­анські сім’ї. До 82 року до н. е. число сенаторів зросло до 600. Зазвичай звання сенатора зберігалося за людиною на все життя. Кожен рік грома­дяни брали участь у виборах, які називалися народними зборами. На них обиралися державні посадові особи із числа сенаторів. Так, щоріч­но римляни обирали двох консулів — вищих представників влади. Вони керували всіма справами в сенаті та управляли армією. Прослуживши рік на цій посаді, консул міг стати проконсулом (намісником римської провінції). Вісім преторів обиралися для того, щоб стати суддями. Чоти­ри едили були зобов’язані наглядати за порядком на ринках, вулицях і в громадських спорудах (вони також організовували та оплачували гро­мадські розваги, завдяки чому ставали в Римі дуже популярними). Що­річно обиралося 20 квесторів, які розпоряджалися фінансами. Кожних п’ять років із числа колишніх консулів обиралися два цензори строком на 18 місяців. Вони займалися перевіркою списків сенаторів і мали право вилучати з нього негідних та вводити нових. Цензори відповідали також за укладання державою договорів, організацію громадських ро­біт та збирання податків. За надзвичайних обставин призначався дикта­тор, чиї повноваження продовжувалися 6 місяців. Диктатор мав абсо­лютну верховну владу над усіма громадянами.

У 494 році до н. е. плебеями були засновані власні народні збори, на яких вони обирали своїх посадових осіб — трибунів, що мали захищати їхні права. Трибуни були наділені надзвичайно важливим правом: зупиняти дію будь-якого закону, прийнятого сенатом (право вето)».

Перевірка завдання (можливий варіант перевірки: за пропозиціями учнів заповнюються попередньо підготовлені вчителем на дошці «німі» схеми).

 

 4. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї

 

Зміст цього пункту плану детально розглядався у відповідному ма­теріалі, опублікованому в газеті «Історія України».

III. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Підсумок підбивається відповідно до тих завдань, які були поставлені учнями на початку уроку.

Домашнє завдання: відповідний параграф підручника, за яким пра­цює вчитель.

загрузка...