загрузка...

Мета: розглянути та охарактеризувати перебіг громадського життя і політичної боротьби на західноукраїнських землях; звернути увагу на розмаїття політичних партій, рухів; розвивати навички самостійної роботи з текстом підручника, додатковою літературою, вміння аналізувати історичні джерела, виховувати почуття патріотизму та толерантності.

Тип уроку: урок формування нових знань, умінь та навичок.

Обладнання: підручники: Гупан Н. М., Пометун О. І. Новітня історія України; Турченко Ф. Новітня історія України 10 кл.; Падалка С. Хрестоматія з новітньої історії України. 1917-1945 pp.; портрети Є. Коно-вальця, С. Бандери, А. Шептицького.

Випереджальні завдання: учні готують повідомлення та запитання про обрану ними партію та діячів національно-визвольного руху.

Очікувані результати:

Учні вмітимуть

• характеризувати особливості громадсько-політичного життя на західноукраїнських землях;

• аналізувати програмні документи політичних партій.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Активізація попередніх знань

1. Охарактеризуйте політику польської держави щодо українських земель.

2. Чим відрізнялася політика польського уряду щодо українських земель у 1923-1926 pp. та у 1926-1937 pp.?

3. Чим пояснити значну кількість неписьменного українського населення на території Польщі?

4. Що таке ультраквістичні школи? З якою метою вони були запроваджені?

5. Що таке пацифікація? Про що свідчила ця акція?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Незважаючи на антиукраїнську політику Польщі щодо українства, її політичний режим допускав певну політичну діяльність українців. На території західноукраїнських земель відбувалася культурно-освітня діяльність, в якій важливу роль відігравали Львівський (таємний) український університет, створений у 1921 p., та Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка. Ці заклади були також центрами формування нового покоління національної еліти. Крім того, на цих землях діяли українські політичні партії. На початок 1925 р. у Польщі діяло 12 українських політичних партій, які представляли широкий
політичний спектр. На уроці ми розглянемо діяльність лише найбільш відомих та впливових партій.

IV. Формування нових знань, умінь та навичок

Основні терміни і поняття

Радикалізм — політична течія та діяльність, спрямовані на рішучу, докорінну зміну методів політичної діяльності, політичної системи.

Український монархізм — сформульована В. Липинським з позиції територіального патріотизму ідеологія створення Української незалежної держави — конституційної монархії, над побудовою якої мають працювати всі громадяни, незалежно від їхньої національності.

Інтегральний націоналізм — тоталітарна форма націоналізму, обґрунтована в працях Д. Донцова.

Український націоналізм — це національно-визвольний рух, завданням якого є боротьба за державність, до якої мають повести найширші маси українського народу. (О. Мицик)

І ВАРІАНТ

Рольова гра

Вчитель пропонує провести прес-конференцію «Громадсько-політичне життя західноукраїнських земель у складі Польщі». Учні одержали випереджальні завдання до теми і повинні представити одну з політичних партій чи рухів. Підготовлений матеріал представляють на прес-конференції. Готуючись до уроку, учні мали змогу визначитись з колом питань, які їх хвилюють і які будуть розглядатись на уроці. Учасники прес-конференції: «представник» УНДО;

• «представник» УСРП; «представник» УВО;

• «представник» КПЗУ; «представник» греко-католиць-кої церкви;

«представник» УСХД.

Виступи учнів повинні містити інформацію про:

• склад партії її лідерів;

• терміни існування;

• мету діяльності; методи боротьби;

• друковані органи;

• ступінь впливу на населення.
Решта учнів виконують роль журналістів, які після виступів учасників задають їм запитання.

Запитання журналістів представникам УНДП

1) Завдяки чому вам вдалося стати найбільш впливовою партією Галичини?

2) Хто був ініціатором «політики нормалізації» й у чому її зміст?

3) Чому ця політика зазнала невдачі?

Запитання журналістів учасникам УСРП

1) Чому у своїй діяльності ви спирались саме на українське село?

2) У чому полягає ваша концепція демократичного соціалізму?

Запитання журналістів учасникам УВО

1) Чим пояснити зростання вашого впливу на західноукраїнських землях в 20-х pp. XX ст.?

2) Чому були обрані саме силові методи боротьби?

3) Чому на сторінках газети «Сурма» ви весь час попереджали: «Не говоріть стороннім людям про справи У.В.О.»?

4) Чому прихильниками УВО, як правило, була молодь?

Запитання учасникам КПЗУ

1) Відомо, що ви популяризували ідеї соціалістичного будівництва, то чому ви не об’єдналися, скажімо, з УСРП?

2) Чим пояснити той факт, що в другій половині 30-х pp. авторитет вашої партії почав згасати?

Запитання представнику УСХД

1) У чому вбачав причини поразки визвольних змагань 1917— 1920 pp. В. Липинський?

Запитання представникам греко-католицької церкви

1) Яку роль відігравала УГКЦ в розбудові системи національної освіти?

2) Поясніть, у чому ви вбачаєте причини протистояння між митрополитом А. Шептицьким та єпископом Комишином.

В ході роботи прес-конференції учні можуть складати таблицю «Політичні партії та рухи на західноукраїнських землях у міжвоєнний період». (Див. додаток 1)

V. Підсумок уроку

Метод «Прес»

Чим пояснити розмаїття політичних партій на західноукраїнських землях у складі Польщі?

II ВАРІАНТ Практична робота

На дошці записати пам’ятку, за якою учні повинні працювати з документами.

Пам’ятка

1) Уважно прочитайте запропоновані документи.

2) Визначте їхню основну думку і сформулюйте її у вигляді тези.

3) Зіставте провідні положення цих джерел, зробіть висновки.

Завдання

1. На основі програмних документів політичних партій УНДО, УСРП (Хрестоматія з новітньої історії України, С. 315—316) та матеріалу, підібраного вчителем про УВО (Див. додаток 2), складіть порівняльну таблицю «Політичні партії Східної Галичини в міжвоєнний період».
№ Назва політичної партії Мета партії Соціальна база Методи боротьби

Дайте відповіді на питання:

1) Яка з політичних партій була найбільш впливовою? Відповідь аргументуйте.

2) Яка з партій була найбільш радикальною? Відповідь аргументуйте.

2. На основі тексту підручника Турченка Ф. Г. (С. 289-290) та роздавального матеріалу (Див. додаток 3) порівняйте український монархізм В. Липинсько-го з «інтегральним націоналізмом» Д. Донцова і зробіть загальні висновки.
Ознаки порівняння Спільні риси Відмін- ності

3. Опрацюйте пункт «Компартія Західної України (КПЗУ) параграфа^ підручника (С. 288-289) і дайте відповідь на питання: Що стало основною причиною ліквідації КПЗУ?

4. На основі матеріалу (Див. додаток 4) охарактеризуйте значення діяльності митрополита гре-ко-католицької церкви А. Шеп-тицького в національно-визвольному русі.

5. Користуючись таблицями, на основі аналізу зробіть загальні висновки.

V. Підсумок уроку

З якою організацією можна пов’язати оформлення націоналістичної течії в українському визвольному русі? Відповідь аргументуйте.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідні параграфи підручника.

2. Підготувати невеликі історичні довідки про Є. Коновальця та С. Бандеру.

Додаток 1

Див. табл.

t_0e43_1_718[1]Додаток 2

Роль і завдання УВО з брошури «У.В.О.» (видання Пропаґандивного Відділу УВО):

«УВО є організацією, для якої тільки інтерес Української Нації є й буде рішаючим у її діяльності. Вона свідома рівно того, що в цій діяльності буде вона наражена на атаки й клевети навіть з боку українців й це таких, що за юдин гріш служать чужим і ворожим Українському Народові інтересам. До всіх них буде УВО ставитися й надальше, як до сміття Варшави або грязі Москви…»

«УВО не ставить терористичної діяльності як виключного свого завдання. УВО є революційною організацією, якої основним завданням є пропагувати думку загального революційного зриву Українського Народу з остаточною метою створити власну національну самостійну і з’єдинену Державу. Як організація, що веде свою діяльність на західноукраїнських землях, вважає вона своїм обов’язком проводити вже
плянову підготовку цього революційного зриву проти польського займанця».

«УВО, що вважає себе носієм і спадкоємцем заповітів Великої Української Армії, не може й не сміє допустити до того, щоб грядучі події заскочили український народ непід-готованим, як це мало місце в роках 1917-1918».

«Українська Військова Організація, що поставила собі за завдання пропагувати загальнонаціональний зрив українського народу проти займанців і як організація, що переводить конкретну підготовку цього зриву на західніх українських зем-‘ лях, йде й мусить іти з усіма шарами народу й серед них поширювати свої ідеї. Українська Військова Організація буде тому впливати на настрої народних мас та ширити дух активізму й непримиренності супроти займанця. Всякі орієнтації, чи то на Польщу, чи на большеви-ків, є безпідставними й для українського народу шкідливими й тому УВО мусить з ними, як такими, боротися… Мусимо змінити психіку нашої суспільності і психіку ворогів та порушити світову опінію. Терор буде не тільки нашим засобом самооборони, але й агітації, яка дійде до всіх — своїх і чужих, без уваги на те, чи хочуть вони цього, чи ні. А тоді напевно прийде день, коли непереможна воля широких мас українського народу, маючи за собою світову опінію, знищить до тла, надламаний уже до цього часу, загарбницький характер ворогів. Тоді український народ заживе вільно у власній хаті».

П. Мірчук Історія ОУН.

Частина 1 htt: // oun-upa.org.ua//

Додаток З

У 1926 р. виходить праця Д. Донцова «Націоналізм», в якій він викладає основи інтегрального націоналізму. В ній містився ряд ключових понять, основна мета яких полягала не в тлумаченні дійсності, а у спонуканні людини до дії. Інтегральний націоналізм сповідував колективізм, що ставив націю над індивідом. Поряд із цим він закликав своїх прибічників бути «сильними особистостями», які ні перед чим не спинились би для досягнення тих чи інших цілей. Особливого значення 5

надавав Донцов соборності (національній єдності). Інтегральні націоналісти закликали «пробиватися у всі царини народного життя, у всі його закутки, у всі установи, товариства, групи, в кожне місто і село, в кожну родину». Переконані, що знають єдиний шлях досягнення національної незалежності, інтегральні націоналісти були готові воювати з кожним, хто стане їм на заваді.

Субтельний О. Україна: Історія

Центральне місце в ідеології В. Ли-пинського посідає критика слабостей українського руху, які призвели до поразки української держави у 1917—1920 pp., та пошук шляхів виходу із національно-політичної кризи. Стверджував, що ідею створення незалежної Української держави може реалізувати тільки весь народ під проводом «хліборобської верстви». Політичний успіх українським визвольним змаганням, на думку Липинського, міг забезпечити перехід зрусифікованої та спо-
лонізованої української еліти на українські національні позиції. Забезпечити єдність українського руху мала легітимна фігура українського монарха. Спадкова монархія, вважав J1 ипинський, була б найкращою формою політичного устрою України.

Довідник з історії України. — Т. 2

Додаток 4

Постать митрополита Андрея Шеп-тицького в історії українського народу і культури посідає особливе місце. Про себе і про свою місію на землі казав: «Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто слабий та немічний, оздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний!…». «…Я українець з діда-прадіда. А церкву нашу та й святий наш обряд полюбив я усім серцем, присвятивши для Божої справи ціле життя». Працюючи за різних політичних режимів (австро-угорська монархія, панська Польща, радянська влада), він ішов на розумні компроміси, не відступаючи, проте,
№15(115) травень 2007 р.
від головної мети. Заходами А. Шеп-тицького було збудовано чимало храмів, монастирів. Напередодні Другої світової війни налічувалося вже 4400 церков греко-католицько-го обряду й каплиць, 5 духовних семінарій, 127 семінарій, 127 монастирів; виходило 9 друкованих періодичних видань. У 1928 р. його заходами греко-католицьку духовну семінарію було реорганізовано в Богословську академію з філософським і богословськими факультетами. Ректором університету став Й. Сліпий.

Особливу увагу приділяв вихованню молоді в дусі християнської моралі, національного патріотизму, загальнолюдського гуманізму. Відомі його публічні виступи проти кривавого терору, від кого б він не виходив.

Відомо, що він засудив штучний голод 1933-го в Радянській Україні. Для голодуючих було організовано збирання коштів, продуктів, одягу, але Радянський Союз відмовився від допомоги. Митрополит був щедрим меценатом українського національного мистецтва, на якому добре розумівся. Лише Церковному музею він передав 1931 р. колекцію із 9880 предметів. Серед них рукописи, архівні матеріали, ікони, твори мистецтва.

Остапенко П. В.

Загрузка...