загрузка...

Храмові робітникиРемісничі майстерні, розміщені навколо базару, невеликі. У них працює два-три чоловіки і часто господар, який тут і живе, бо так само бідний, як і його помічники.
Але є в Єгипті й такі майстерні, де з ранку до ночі працюють десятки людей. Вони виготовляють доро-гі вироби, які дають великий прибуток. Ці майстерні належать багатим єгиптянам, царській казні й храмам.
У таких майстернях працюють прекрасно навчені майстри. Ось, наприклад, майстерні, де виготовляють чудові кам’яні вази. їх роблять зде-більшого з алебастру та стеатиту. Частина ремісників зайнята первинною обробкою кусків каменю, яким вони поступово надають бажаної форми — чаші, кубка, вази для квітів, світильника. Інші майстри вже розпочали складнішу роботу — висвердлюють середину посудини бронзовими свердлами.
Таке свердло — порожниста обертова трубочка. Щоб свердло працювало краще, під його робочий кінець
підсипають піску, а на верхній кінець вішають тягар. Свердло висвердлює на потрібну глибину в тілі посудини циліндричний стрижень.
Кілька чоловік остаточно обробляють посуд різними каменями — полірують його. Під час роботи посудину раз у раз поливають водою і посипають дрібним піском.
Найцінніший посуд оздоблюють різьбою або прикрашають золотими смужками, що їх виробляють у сусідніх ювелірних майстернях. Золота привозять сюди дуже багато. Це один з найдавніших металів, відомих в Єгипті. Його родовища численні. Багато золота добувають і в Нубії.
Родовищ срібла в Єгипті немає, і його почали застосовувати там пізніше, ніж золото; про це свідчить і єгипетська назва срібла — «біле золото». Аж до Нового царства срібла в Єгипті було мало, і воно навіть коштувало вдвічі дорожче від золота.
Із срібла та золота робили статуетки богів та царів, посуд, дзеркала й різні прикраси. Листовим золотом оббивали дерев’яні предмети — статуї, частини меблів, саркофаги. Золотом вкривали також верхи обелісків, щоб вони блищали на сонці. У деяких частинах храмів навіть підлогу вкривали золотими й срібними плитками.
ескізПоряд з ювелірними майстернями розташовані й такі, в яких виробляють речі з бронзи та міді. Мідь, як і золото,— з найдавніших відомих в Єгипті металів; її родовища є на Сінаї і в Східній пустині. Бронза також почала застосовуватися досить рано, ще в Стародавньому царстві.
У майстерні працює багато майстрів. Велика група зайнята складною роботою — виготовленням високих бронзових дверей для нової молитовні. Частина майстрів працює біля плавильних печей. Ці печі невисокі; до кожної з них проведені повітродувні очеретяні трубки з глиняними наконечниками. Один кінець трубки входить у стінку печі, другий — у міх.
На міхах працюють підсобні робітники: кожний з них стоїть на двох міхах, до яких прив’язано по вірьовці. Переступаючи з ноги на ногу, майстрові по черзі натискають то на один міх, то на другий, і одночасно розправляють стиснутий міх, смикаючи за вірьовку. Завдяки цьому в піч безперервно надходить свіжа струмина повітря, яка роздуває полум’я. Метал плавиться в глиняних тиглях з носиком для виливання.
Два ливарники дістають тиглі з вогню, а два інших ллють метал у форму, яка лежить на землі.
До часів Нового царства печі з міховими повітроводами не були відомі, і майстрові роздували вогонь за допомогою трубок силою власного дихання.
Крім майстрів, зайнятих виливанням або інкрустуванням, ми бачимо й інших. Ось один гріє брусок металу в горні, другий чекає біля ковадла. Викувані предмети значно твердіші, тому цим способом виготовляли зброю, інструменти, великі посудини. Іноді ж і вилиті речі знову розігрівали і проковували, щоб надати їм більшої міцності.
Немало майстрів працює і в храмових деревообробних майстернях. Досвідчені різьбярі виготовляють тут носилки-човии для статуй богів, різні храмові речі, меблі для жител жерців і службових приміщень храму. робітник
В Єгипті дереза мало. Місцеві породи — акація й сикомор — йшли на виготовлення невеликих дешевих речей. Ліс доводилося ввозити. Найдорожчими породами були кілікійська сосна та ліванський кедр. Вони йшли на виготовлення суден, щогл, колон, великих виробів. Для дрібних речей — статуеток, предметів туалету — особливо цінилося південне ебенове дерево.
Спочатку колоду очищали від кори та сучків, а потім розпилювали на дошки. Розпилювану колоду ста-вили вертикально і прив’язували до стовпа — тоді її не треба було тримати. Від дощок у міру потреби відрізували потрібні для роботи куски дерева. Через те що дерева було мало, воно дуже цінилося, його берегли, підбирали дошки так, щоб використати кожну повністю, без відходів.
Дерев’яні частини скріплювалися шипами, які входили в пази, або дерев’яними втулками. Втулки робили з найтвердіших порід дерева, наприклад з тамариксу.
Дешеві дерев’яні вироби фарбували грубувато, цінні ж предмети старанно полірували, іноді вкривали позолотою або сріблом, часто інкрустували іншими породами дерев, слоновою кісткою, кольоровими фаянсовими й скляними пастами.
За людьми, які працювали в храмових майстернях, увесь час стежили наглядачі. Ремісники діставали на кожний день певні завдання, і лихо було тому, хто з ним не справлявся.

Загрузка...