загрузка...

Особливі повинності накладались на торговців і ремісників. Крім грошових податків і особливих зборів на подарунки імператорам в дні святкування їх перемог і ювілеїв, вони мусили обслуговувати потреби двора, війська і столичного плебсу. Торговці вином, зерном і олією поставляли продукти, судновласники їх перевозили, сукнарі, кравці та інші колегії давали свої вироби. Небагато лишалося в них для вільної торгівлі, яка все більше занепадала через бідність населення. І щоб не надумали вони покинути свою невигідну професію, уряд заборонив їм виходити з колегій, дітям вибирати спеціальність іншу, ніж у батька;
навіть шлюби між особами, що належали до різних колегій, були заборонені. Коли ж хтось сторонній одружувався з дочкою ремісника або торговця, він прикріплявся до колегії свого тестя і теж мусив цілий вік жити напіврабським життям, заповідаючи його й своїм дітям.
І колись вільні орендарі землі в імператорських і приватних маєтках — колони — обернулись в замкнутий, прикріплений до землі стан. У повсякденному житті вони майже не відрізнялись від рабів, яким тепер теж давали для обробітку маленькі земельні ділянки. Правда, в законах ще проводилась відмінність між рабами і колонами; колон за згодою пана міг стати солдатом або священиком, панові заборонялось використовувати його для домашніх послуг, продавати без землі або позбавляти земельної ділянки. Але колон уже не мав права покинути маєток; збіглого колона, покаравши батогами, повертали панові, а той, хто переховував його, платив великий штраф. Колон не міг одружитися з вільною жінкою, а коли женився на дочці колона іншого пана, останній мав право зруйнувати його сім’ю, ви-требувавши до себе його жінку і дві третини дітей. Після смерті батька син мусив обробляти ту саму ділянку і нести ті самі повинності: платити податі державі, віддавати частину врожаю панові і відробляти панщину в маєтку. Як людині нижчій, йому заборонялось подавати на хазяїна в суд. Господар міг віддати його в солдати в рахунок рекрутів, належних з кожного великого маєтку, або залишити в себе, внісши за нього 20—ЗО солідів у скарбницю.
В армії життя стало теж нелегким’. Начальники безсоромно привласнювали собі гроші і провіант, призначені солдатам, і жорстоко по водилися з ними. Незважаючи на найсуворіші покарання, дезертирство і самопокалічення з метою звільнитися від військової служби стали масовим явищем.

Загрузка...