загрузка...

Факти:

Національно-визвольна війна українського народу. Зміни в суспільно-політичному житті. Утворення української козацької держави — Війська Запорізького. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Дати:

1648 р. — Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви;

1649 р.,-Зборівська битва. Укладення Зборівського договору;

1651 р. — Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору;

1652 р. — Батозька битва;

1654 p.- укладення українсько-російського договору.

Персоналії: Б. Хмельницький, І.  Богун.

Поняття та терміни: «Національно-визвольна війна», «Військо Запорізьке», «Гетьманщина».

Ви повинні вміти:

розпізнавати на картосхемі територіальні зміни, що відбулися внаслідок Національно-визвольної війни, територію української козацької держави за Зборівським і Білоцерківським договорами, місця основних подій війни;

характеризувати відносини Війська Запорізького з Польщею, Кримським ханством, Молдовою, Московією; умови мирних угод українців з польським урядом, українсько-російського договору 1654 p.;

. визначати причини та наслідки Національно-визвольної війни, місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи;

пояснювати, у чому наслідки та значення найважливіших битв війни у розгортанні національно-визвольної боротьби.

ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

1. Погіршення становища селяіїства в умовах засилля магнатів та панщинно-фільваркової системи господарювання:

 — швидке покріпачення селян;

 — збільшення панщини та різноманітних форм виробітків і податків на користь феодалів і держави;

—  посилення визиску селян орендарями панської землі.

2. Зростання невдоволення українського міщанства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців:

— православні городяни мали селитися лише в спе-, ціально відведених кварталах;

— їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею;

— усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували різними податками й повинностями.

3. Обмеження прав козацтва, запровадження заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану:

— з особливою жорстокістю придушувалися будь-які вияви покозачення;

— за .«Ординацією…» 1638 р. всі колишні реєстрові козаки,- за винятком 6-тисячного реєстру — відтоді складової частини польського війська, перетворювалися на кріпаків;-

— реєстровців позбавляли права обирати гетьмана і старшину — їх мав призначати польський уряд зі шляхти;

— на Запорожжі розміщувалися — польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак; ч .

-козакам заборонялося без’ згоди уряду ходити в

морські й суходільні походи проти Османської імперії та Кримського ханства. їх зобов’язували виконувати’ всілякі роботи, сплачувати обтяжливі податки.

4. Полонізація української культури, примусове насадження католицизму, що викликало масові протести:

— православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання католицького духівництва; їм нерідко заборонялося провадити відправу, обіймати певні посади, створювати вищі навчальні заклади тощо;

— закривалися існуючі, заборонялося будувати нові православні церкви й монастирі, а їхні володіння й майно конфісковувалися католицьким та уніатським духівництвом; натомість споруджувалися костьоли й кляштори;

— зростала кількість єзуїтських колегіумів, поширювався їхній вилив; . ‘

— звужувалася сфера вживання української мови.

ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ.

На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок з козаками, залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. .Його обрали гетьманом Війська Запорізького. Ці події стали початком Національно-визвольної війни українського народу. Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гіреем III про військову допомогу у війні проти Речі

Посполитої. У такий спосіб гетьман розв’язав кілька проблем: недостатності власної кінноти; уникнення несподіваного нападу татарських і- ногайських орд, що було б особливо небажаним під час 29ЄІШИХ дій проти Польщі.

ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА. Жовтоводська битва (5 -6 травня 1648 р.) — перша переможна битва Національно-визвольної війни. Повстанці оточили польське військо’під командуванням Гтефана Потоцькоґо на берегах річки Жовті Води. Вирішальний наступ на польський табір розпочався 5 травня. Він завершився нищівною поразкою поляків.

Корсунська битва (16 травня 1648 р.). Після розгрому під Жовтими Водами 20-тисячне польське військо на чолі з великим коронним — гетьманом М. Потоцьким і польним гетьманом М. Калиновсь-КИМ ВІДІЙШЛО до КорсуНЯі де сховалося-в укріпленому таборі. 14 травня до міста наблизилися війська Б. Хмельницького (козаки і татари перекопського мурзи Тугай-Бея).. Одночасною атакою головних сил Хмельницького і загону Кривоноса польське зійсько було розгромлене.

До кінця литш з-під влади поляків було визволено всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня.-Брацлавське, Київське, Подільське (крім м. Кам’ящя) воєводства па Правобережжі, а також. східні й південні рацони Волинського воєводства.

1’1-13 вересня 1648 р. союзне козацько-татарське військо на чолі з Богданом Хмельницьким зійшлося  з польською армією під орудою гетьмана Миколая ГІотоцького неподалік містечка Пилявці поблизу Старокостянтинова (нині село Пилява Хмельницької обл.). Пилявецька битва завершилася для польської армії поразкою.

Унаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя На початку листопада 1648 р. майже всі українські землі було визволено від польського панування. .

МЕТА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ.

На початку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив свої наміри у війні .проти Речі Посполитої. Це сталося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським. посольством. У відповідь на умови перемир’я, запропоновані польськими послами, гетьман сформулював остаточну мету війни. Промову Хмельницького дослідники тлумачать як програму розбудови Української держави:

• гетьман обґрунтував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання; сформулював положення про соборність Української держави;

• розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі,

ЗБОРІВСЬКА БИТВА ТА ДОГОВІР. Навесні 1649 р. польські війська,-порушивши умови перемир’я, розпочали воєнні дії. ,

У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив  польський табір та містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви. Але кримський хан Іслам-Гірей порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої. Неможливість вести війну одночасно протії Польщі й проти Кримського ханства спонукала Богдана Хмельницького укласти . мирний договір із Польщею.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівськиймирний договір. Він передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлав-ського й Чернігівського воєводств. Тут польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади мали обіймати лише православні. Домовилися також про встановлення реєстру в 40 тис. козаків. Усім учасникам, війни оголошувалася амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності. Вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Польщі визнання певної самостійності як козацька держава.

УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ -ГЕТЬМАНЩИНИ.

Переможні битви 1648-1649 pp., унаслідок яких .істотна частина українських земель  була звільнена від польської влади, сприяли утвердженню Української козацької держави — Війська Запорізького. В історичній науці цю державу називають Гетьманщиною. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — Загальна рада всього війська: 3 часом значення Генеральної ради настільки зменшилося, що її взагалі перестали скликати. Роль Генеральної ради перебрала Старшинська рада, що складалася з полковників і генеральної старшини. Виконавча й судова влада зосереджувалися в руках гетьмана. Керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики гетьманові допомагав уряд — генеральна старшина. До її складу належали: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів. Територія козацької держави згідно з умовами’ Зборівського договору складалася з. земель колишнього Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств т.а обіймала 200 тис. кв. км — від р. Случ на заході до московського кордону на сході та від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні. Столицею і гетьманською резиденцією стало м. Чигирин. У 1649 р. всю територію Української держави було поділено  на 16 полків (па Правобережжі — 9, на Лівобережжі — 7 полків). Центром полку було одне зі значних міст полкової території. Кожен полк очолював полковник, якого обирали на полковій раді або призначав гетьман. Територія полку поділялася на 10-20 : навіть більше сотень, які різнилися площею та чисельністю. .

МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ТОГОЧАСНОЇ ЄВРОПИ.

Католицькі держави Австрія, Іспанія та князівства Південної Німеччини підтримали Польщу і одразу ж зайняли негативну позицію щодо визвольної боротьби українського народу. Франція як католицька держава і водночас зорог Габсбургів займала щодо визвольного руху українського народу негативну позицію, зумовлену її політикою на континенті (після Вестфальського миру 1648 p.). У цій політиці Франція важливе місце відводила Польщі як своїй союзниці. Римська курія щодо козацької України здійснювала послідовно ворожу політику. З Риму вимагали найрі-шучішої боротьби з козаками аж до цілковитого їх міищення. Протестантський табір, до якого належані Англія, Голландія, Швеція і князівства Північної Німеччини, спостерігав за подіями в Україні з неприхованим інтересом і певним співчуттям, бо

і Іаціонально-визвольна війна знесилювала Річ Пос-лолйту, а-отже, і весь католицький блок. Боротьбу .’країнського народу православні країни загалом підтримали. Усі чотири православні патріархи (кон-.тантинопольський, александрійський, антіохійсь-кпй, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну. Московія, Валахія та Молдова на словах і підтримувала Хмельницького, проте, з безпосередньою військовою допомогою не квапилася.

ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ.

Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Натомість формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю. Змушені були залишити Україну польські магнати й католицька шляхта, католицьке духівництво — ті верстви, що тримали у своїх руках владу до початку війни. Провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан. Влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини. Козацька старшина формувалася з представників різних суспільних верств. Великим завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан, які, крім
того, могли вільно вступати до козацького стану. Переважна більшість селян покозачилася. Становище’ міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.

ВІДНОВЛЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ. БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА.

Упродовж 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького. Вирішальні бої між основними силами польської та української армій сталися 18-30 червня 1651 р. поблизу м. Берестечка на Волині. Вона була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. Третього дня битви, 20 червня, коли перевага була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили йоле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан затримав і фактично ув’язнив Богдана Хмельницького. Протягом 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків. Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Відхід основної боєздатної частини козацького війська стався вночі проти ЗО червня. Козаки спорудили переправи через Пля-шівку й непомітно для ворогів вийшли з оточення. Повернувшись із короткочасного полону на початку липня, Богдан Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування потужного польсько-литовського війська в районі Білої Церкви. Це змусило коронного гетьмана Миколая Потоцького погодитися на переговори.

18 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний договір, за яким територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством. До Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр зменшувався з 40 до 20 тисяч. ,

ПЕРШИЙ МОЛДОВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО. Ще влітку 1648 р. гетьман удавався до сііроб схилити молдовського господаря Василя Лу-пула до встановлення добросусідських відносин із Гетьманщиною. Проте Лупул і надалі підтримував польський уряд. У другій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й 30-тисячні загони- кримських татар перейшли Дністер і вступили на територію молдовського князівства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки заволоділи столицею князівства — м. Яссами. Василь Лупул погодився на мир, головною умовою якого була відмова Молдови від союзу з Польщею. Так між Україною й Молдовою було встановлено союзницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з Гетьманщиною, молдовський господар зобов’язався видати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницького — Тимоша.

БАТОЗЬКА БИТВА. Не бажаючи допустити воєнного союзу України з Молдовою, польський уряд наказав великому коронному гетьману М. Калиновському виступити проти українських полків, що йшли з Подніпров’я до Молдови. Польські загони розташу-. валися табором біля гори Батіг на Брацлавщині . (сучасна Вінниччина), на лівому березі Південного Бугу. 22 травня 1652 р. передові козацькі частини під командуванням Тимоша Хмельницького й заго-іти татарської кінноти почали битися з польською кіннотою, а основні частини підійшли’непомітно 23 травня. Оточивши польський табір, українська армія’ атакувала одночасно з усіх боків. До вечора польське військо було вщент розбите, загинув і його головнокомандувач. Внаслідок нового спалаху визвольної боротьби у травні-червні 1652 р. влада гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині та Чернігівщині, й козацька Україна знову здобущ незалежність. Після Батозької битви, у травні-червні 1652 p., українська армія, вступивши до Молдови, змусила Лупула виконати попередні зобов’язання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою.

ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА.

Від лютого 1653 р. польські загони здійснювали спустошливі рейди на козацьку територію. А восени 1653 р. польський король із 40-тисячною армією вирушив з-під Львова до Галича, а звідти — до Кам’янця-ГІодільського і став табором під містечком Жванець, між річками Жванчик і Дністер. Туди підійшли й основні сили українсько-татарського війська. Польський табір було взято в тривалу облогу, внаслідок якої почався голод, спалахнули епідемії. Та від остаточної поразки поляків уже вкотре врятували ординці. 5 грудня хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях. Інтереси України ‘за Кам’янецькою угодою не бралися до уваги. Наслідки Жванецької кампанії для Української гетьманської держави виявилися вкрай несприятливими.

УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ МІЖДЕРЖАВНИЙ ДОГОВІР 1654 р.

Задля збереження основних здобутків війни, насамперед держави, український уряд дійшов висновку про необхідність вдатися до союзу з московським царем. C:mt » такому напрямку пожвавилася дипломатична оіяглчість гетьманського уряду. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнодів відбулися на раді в Переяславі 8 січня 1654р. Переяславська рада лише започаткувала. оформлення московсько-українських відносин, бо письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити подальші переговори. Особливістю українсько-московського договору було те, що він являв собою групу документів від. кожного зі станів — ніби окремі угоди від духівництва, міщанства, козаків.

Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана і Війська Запорізького. Основна ідея цих статей — установлення таких міждержавних відносин, за яких Україна залишатиметься як внутрішньо, так і зовнішньо самостійною. Згідно з Березневими статтями (так називають узгоджені 17 статей):

• гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді; .

• українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві;

• збирання податків покладалося на український Військовий скарб;

• кількість козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб.

Умови українсько-московського договору 1654 р. загалом (за умови дотримання) були взаємовигідними. Водночас договір був незавершеним, недосконалим, діяв нетривалий час (кілька років) і незабаром через недотримання його російською стороною фактично втратив чинність.

За своїми формально-правовими ознаками договір передбачав встановлення поширених у тогочасній Європі відносин протекторату.

Протягом 1654-1655 pp. союзне українсько-російське військо з перемінним успіхом вело воєнні дії проти Польщі.

ВІЛЕНСЬКЕ МОСКОВСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1656 р.

Наприкінці 1655 — у першій половині 1656 р. Богдан Хмельницький провадив надзвичайно активну дипломатичну діяльність: обмінювався посольствами зі , шведським та польським королями, кримським ханом, молдовським господарем і трансільванським князем. Однак уряд царя Олексія, наляканий воєнними успіхами шведських військ у Польщі (Швеція захопила майже всю Польщу), розпочав активну підготовку до війни проти Швеції.. Польські дипломати, шукаючи порятунку для батьківщини, запропонували Олексію польську корону на випадок смерті ЯнаТІ Казимира. Ця пропозиція теж спонукала Москву до переговорів із Варшавою, які закінчилися 24 жовтня 1656р. Віленським перемир ’ям:

• за ним воєнні дії між Річчю Посполитого й Москвою припинялися;

• обидві країни зобов’язувалися не^розпочинати переговорів про мир зі Швецією;

• натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбурга; , ,

• обрання царя на польський трой. . Українську делегацію до участі у віденських переговорах московські дипломати не допускали, а пропозиції Б. Хмельницького щодо позиції на перемовинах проігноровано, що дуже обурило козаків і гетьмана.
підписав зі шведським королем трактат «вічного союзу». Тепер, за умови спільних воєнних дій України і Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка, не маючи договірних відносин із гетьманським урядом, підтримувала б трансільван-ців. Коли в грудні 1656 р. почався наступ трансільванського князя Юрія (Дєрдя) II Ракоці на Польщу, Хмельницький Надіслав йому на допомогу козацькі полки, очолені київським полковником Антоном Ждановичем. Проте похід закінчився невдало.