загрузка...

Факти:

Революційні події в Україні в 1917 — на початкуД918 р. Евол’юція поглядів політичних сил України в питанні самовизначення українців (Універсали Центральної Ради). Політика Української Центральної Ради в умовах загострення конфлікту з Тимч.асовим урядом та більшовицькою Росією. Проголошення Української Народної Республіки. Війна радянської Росії з УНР. Проголошення незалежності УНР. . ‘

Дати:

[f_icon class=»icon-hand-right»]березень 1917 р. — утворення Української Центральної Ради;

квітень 1917 р. — Всеукраїнський Національний конгрес;

червень 1917 р. — Перший Універсал Центральної Ради;

липень 1917 р. — Другий Універсал Центральної Ради, збройний виступ самостійників;

листопад 1917 р. — Третій Універсал Центральної Ради, проголошення УНР;,

січень 1918 р. — Четвертий Універсал Центральної Ради, проголошення незалежності УНР. .

Персонали: М. Грушевський, С. Єфремов, ВлАнтонов-Овсієнко.

Поняття та терміни: «автономізація», «самостійники», «Універсали УЦР», «Генеральний секретаріат», «Народний секретаріат», «українізація армії».

Ви повинні вміти:

розпізнавати на картосхемі територію Української Народної Республіки, заявлену III Універсалом УЦР, напрямки наступу більшовиків під час першої війни УНР з Радянською Росією;

•  характеризувати процес утворення та-еволюції Української Центральної Ради, діяльність українських партій, політичних діячів в історії періоду, основні положення I, II, ІІІ та IV Універсалів УЦР, особливості соціально-економічного становища, взаємовідносини УЦР з Тимчасовим урядом, перебіг та результати боротьби за владу в Києві в жовтні — листопаді 1917 p., перебіг першої війни радянської Росії з УНР;

. визначати причини Української революції, її характер,-місце різних політичних .сил у подіях періоду; місце і роль Всеукраїнських з’їздів рад у Києві та Харкові, Ультиматуму Раднаркому в політиці більшовиків щодо усунення УЦР; причини та наслідки першої війни радянської Росії з УНР, здобутки і прорахунки УЦР в державотворчому процесі; причини ухвалення Універсалів УЦР, пояснювати, у чому їхнє історичне значення.

ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.

Усі події Російської і Української революцій відбулися під впливом виснажливої війни. Злигодні, пов’язані з війною, стали безпосередньою причиною революцій.

Повсталі в столиці імперії створили 12 березня (27 лютого) Петроградську раду робітничих і солдатських депутатів. Поява рад була найяскравішою рисою Російської революції. Одночасно з Петроградською радою робітничих і солдатських депутатів виник парламентський політичний центр -Тимчасовий комітет Державної Думи. 15 (2) березня, коли Микола II змушений був зректися влади, комітет утворив Тимчасовий уряд з представлених у парламенті партій — здебільшого кадетів та октябристів. За погодженням з Петроградською радою Тимчасовий уряд повинен був організувати вибори до Установчих зборів. Вони мали визначити форму правління, прийняти . конституцію й сформувати постійний уряд.

В Україні адміністративну владу на місцях, яка належала губернаторам і повітовим справникам, Тимчасовий уряд передав своїм комісарам. У волостях старшин змінили виборні виконавчі комітети.
Утворювалися й представницькі органи місцевої влади — ради об’єднаних громадських організацій. 17(4) березня утворилася Київська губернська рада об’єднаних громадських організацій. Вона складалася з представників Земського союзу, Союзу міст, Воєнно-промислового комітету, Біржового комітету, губернської, міської та повітових управ, кооперативних організацій тощо.. .

Міжпартійний блок Товариство українських поступовців (ТУП) та інші українські громадські та політичні організації скористалися інструкціями Тимчасового уряду про створення місцевих рад об’єднаних громадських організацій, щоб організувати раду не губернського, а всеукраїнського масштабу. 17(4) березня 1917 р. був утворений представницький орган українських громадських організацій — Українська Центральна Рада (УЦР).

Українська революція швидко розгорталася по всій Україні. 1 квітня (19 березня ст. ст.) Центральна Рада влаштувалаТрандіозний похід у Києві. У ньому взяли участь близько 100 тис. осіб, поміж-них десятки тисяч солдатів-українців. Похід завершився народним віче на Софійській площі біля пам’ятника Богдану Хмельницькому. На вічі пролу

пали вимоги, щоб Тимчасовий уряд видав декларацію про необхідність запровадження української автономії, негайно призначив на посади губернських і повітових комісарів людей, знайомих з українською мовою, запровадив цю мову в державному апараті, судах і школах, не затягував скликання Установчих зборів.

[pwal id=»53130284″ description=»Прихований текст»]

ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Підготовка Національного конгресу активізувала українські політичні сили, які вирішили негайно провести свої партійні з’їзди.

Першим провело організаційний з’їзд Товариство українських поступовців. Змінилася його назва — Союз-українських автономістів-федералістів. Незабаром після з’їзду було взято курс на перетворення союзу в політичну партію. Конференція, яка зібралася у червні 1917 p., затвердила нову назву -Партія:соціалістів-федералістів, скорочено — есе-фів. Партія проводила роботу здебільшого в інтелігентських колах і не стала масовою.

Відновилася Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП — есдеки), на чолі з В. Винниченком і С. Петлюрою, яка була створена ще в 1905 p., але потім ущент розгромлена.

У той час відбувся установчий з’їзд Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР — есери), очолювали яку представники студентської молоді: М. Залізняк, М. Ковалевський, Я. Ковалів, О. Сев-рюк, П. Христюк та ін. Саме до цієї партії як до найбільш масової приєднався М. Грушевський. Незважаючи на масовість, УПСР за кількістю членів (до 75 тис.) істотно поступалася українським осередкам Загальноросійської партії соціалістів-революціо-нерів. Російські есери користувалися підтримкою в промислових районах, у військових гарнізонах і на фронтах. Українські есери мали коріння в сільській місцевості.

Більшовики були єдиною загальноросійською партією, яка не мала відповідника в українській політичній палітрі. Спочатку вони не мали впливу й губилися серед меншовиків у єдиних соціал-демо-кратичних організаціях. Однак чисельність цієї партії в Україні швидко зростала: з 2 до 33 тис. осіб за березень-серпень 1917 р.

[/pwal]

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ З’ЇЗД (КОНГРЕС).

Національний конгрес відкрився у Києві 19(6) квітня 1917 р. Понад 900 делегатів представляли різноманітні організації — робітничі, селянські, військові, культурницькі. Серед них були представники дев’ятьох українських губерній, Кубані, Галичини, всіх фронтів. Протягом трьох днів відбулося понад 300 виступів. У перші два дні було заслухано доповіді про принцип федералізму, способи організації автономного устрою, забезпечення прав національних меншин тощо.

Конгрес порушив питання про негайну організацію Крайової Ради — з представників українських країв і міст, народностей і громадських верств.. Під час перетворення Центральної Ради на орган крайової влади її кількісний склад мав розширитися на 15 %, щоб охопити представників національних меншин.

Останній день роботи з’їзду було присвячено виборам до Центральної Ради. Під час обрання нового складу Ради дві третини мандатів одержували території (губернії та великі міста), а одну третину — організації. Центральна Рада конструювалася як національний орган, який мав виконувати державотворчі функції. Всього було обрано 115 осіб.

Конгрес обрав М. Грушевського головою УЦР. Його заступниками стали В. Винниченко і С. Сфре-мов. ^ На перших організаційних зборах. М. Гру-шевеький запропонував обрати виконавчий орган під назвою Комітет Центральної Української Ради (пізніше він дістав назву Малої Ради) ,у складі 20 осіб.

ПОДІЇ ТРАВНЯ — ЧЕРВНЯ 1917 р. 18 (5) травня у Києві відкрився І Всеукраїнський військовий з’їзд. Його роботою керували М. Грушбвський, В. Винниченко, С. Петлюра й М. Міхновський. З’їзд заявив, що «вважає Центральну Раду єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України та її відносин з Тимчасовихм правительством». З’їзд звернувся до Тимчасового уряду з вимогою проголосити принцип національно-територіальної автономії. Було створено Генеральний військовий комітет, який  мав проводити українізацію армії. Ця робота з часом зосередилася в руках С. Петлюри.

Наприкінці травня представницька делегація УЦР на чолі з В. Винниченком прибула до Петрограда, щоб домогтися автономії України, і передала Тимчасовому уряду відповідні документи. Проте міністри, отримавши документи, зволікали з їх розглядом та відповіддю. В. Винниченко прийняв рішення повернутися. Відповідь Тимчасового уряду наздогнала його вже в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі українського народу і немає повноважень розв’язувати питання про автономію України, оскільки це прерогатива Всеросійських установчих зборів.

Великою подією в громадсько-політичному житті став Всеукраїнський’ селянський з’їзд, що відбувся в Києві 10 червня (28 травня) 1917р. На з’їзді було обрано Раду селянських депутатів, яка повним складом увійшла до Центральної Ради. Це істотно зміцнило авторитет УЦР у сільській місцевості. .

ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Наближався час для скликання II Всеукраїнського військового з’їзду. Військовий міністр О. Керенський заборонив його, але на заборону ніхто не зважав. З’їзд відкрився у Києві 18(5) червня. У його роботі брали участь майже 2 тис.’делегатів від 1932 тис. солдатів та офіцерів фронту й тилових гарнізонів з усієї Росії. Перед початком роботи делегати зібралися на Софійській площі. Після молебня й урочистого виконання національного гімну вони заирисяг-лися не повертатися до своїх частин, поки не здобудуть автономію України.

З’їзд зобов’язався забезпечити Центральній Раді будь-яку підтримку в її державотворчій роботі. Було підтверджено постанову першого з’їзду про українізацію армії і затверджено статут найвищої української військової установи — Генерального військового комітету на чолі з С. Петлюрою. Було обрано-Раду військових депутатів, яка теж увійшла до складу УЦР. •

Зміст Першого універсалу: 1) Законодавчий орган України — Всенародні Українські збори (Сейм), що мали бути обрані всезагальним, рівним, прямим і таємним голосуванням. 2) Зафіксував уповноваження УЦР очолювати організацію державного ладу автономної України. 3) Виклав основні вимоги, висунуті УЦР до Тимчасового уряду, які було відкинуто останнім. 4) Зобов’язав місцеві органи влади до підпорядкування УЦР та до збору з 14(1).7.1917 окремого податку на українську справу, що мав
регулярно пересилатись у скарбницю УЦР. 5) Закликав українську громадськість до згоди й порозуміння з громадами інших національностей. 6) Зазначав невіддільність України від Росії, проголосив автономію України.

УТВОРЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ. Після проголошення І Універсалу українська громадськість почала звертатися до УЦР з різноманітними справами як до органу влади. Щоб розв’язати ‘їх, Рада змушена була негайно створити виконавчий орган ще не визнаної центральним урядом влади.

28 (15) червня було створено Генеральний секретаріат у складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Секретарства були зародками майбутніх міністерств.

Український уряд очолив Володимир Винниченко. Він-таки взяв па себе виконання обов’язків генерального секретаря внутрішніх справ. Генеральним писарем став Павло Христюк, секретарем фінансів — Христофор Барановський, у міжнаціональних справах — Сергій Сфремов, військових справ -Симон Петлюра, земельних справ — Борис Мартос, судових справ — Валентин Садовський, продовольчих справ — Микола Стасюк, народної освіти — Іван Стешенко. •

Хоч в українському політичному житті найчис-леннішою була есерівська партія, у першому складі уряду переважали соціал-демократи. .

ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Після проголошення І Універсалу, створення українського уряду, підтримки народом та армією Центральної Ради Тимчасовий уряд змушений був зробити спробу врегулювати напружене становище в Україні. До Києва прибула делегація в складі трьох авторитетних міністрів — О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі. Після дводенних переговорів було досягнуто компромісу. Тимчасовий уряд визнав Центральну Раду державним органом негайно, не очікуючи на Всеросійські установчі збори. Центральна Рада зобов’язалася самочинно не проголошувати автономії України. Зміст угоди оформлявся постановою Тимчасового уряду «Про гтаціональио-полі-тичне становище України» і II Універсалом Центральної Ради. Обидва документи передбачалося оприлюднити одночасно. —Проте на засіданні в Петрограді 15 (2) липня троє міністрів від партії кадетів категорично виступили проти надання Україні автономного устрою і вийшли з уряду, спричинивши урядову кризу.

Отже, на основі постанови Тимчасового уряду та II Універсалу Центральної Ради Україна набула статусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним представництвом.

‘Зміст Другого Універсалу: 1) УЦР оголосила, що не має наміру відділяти Україну від Росії та зобов’язувалася не здійснювати самочинно автономії України. 2) Склад УЦР мав бути доповнений представниками національних меншин, які проживають в Україні. 3) УЦР узяла зобов’язання подати Тимчасовому уряду на затвердження склад Генерального секретаріату як найвищого крайового органу управління. 4) За погодженням із національними меншинами готувати проект закону про автономний устрій для внесення його на затвердження -Всеросійських установчих зборів.

ЗАГОСТРЕННЯ КОНФЛІКТУ МІЖ УЦР ТА ТИМЧАСОВИМ УРЯДОМ. 29 (16) липня 1917 р. Центральна Рада ухвалила «Статут вищого управління України», який мав стати основою діяльності адміністрації краю й регулювати відносини з Тимчасовим урядом. Для затвердження Статуту до Петрограда •відбула делегація в складі В. Винниченка, X. Бара-новського і Ф. Рафеса. Делегація прибула до Петрограда в досить невдалий політичний ■ момент.
Тільки-но Тимчасовий уряд придушив більшовицьке повстання, як почала розгортатися корпілівщина. Виснажливі переговори нічого на дали. Дочекавшись, коли українська делегація повернулася до Києва, 17 (4) серпня уряд затвердив для Генерального секретаріату «Тимчасову інструкцію». П.ісля бурхливих дебатів Центральна Рада прийняла документ до відома і стала чекати розвитку подій. .

У жовтні 1917 р. Центральна Рада взяла курс на скликання Всеукраїнських установчих зборів. 23 (10) жовтня з цього приводу на Малій Раді спалахнула гостра дискусія з представниками російської демократії. • ’

На початку листопада в справу втрутився Тимчасовий уряд. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко дістав телеграфне розпорядження «безвідкладно виїхати до Петрограда для особистих пояснень з. приводу повідомлень про агітацію на Україні на користь скликання суверенних Установчих зборів». У пресі повідомлялося, що командувач Київського військового округа (КВО) генерал Кве-цинський дістав директиви в разі відмови Винни-чеика їхати в. Петроград розпустити Центральну Раду і Генеральний секретаріат. Винниченко приїхав у Петроград 7 листопада (25 жовтня) — саме

в той день, коли більшовики скинули Тимчасовий уряд. II Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд -Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним. Жовтневе повстання в Петрограді відкрило нову сторінку в історії революції.

ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Центральна Рада мала намір віддати здобуту владу демократично’обраним депутатам Установчих зборів, а більшовики — встановити диктатуру однієї партії у формі диктатури пролетаріату. Потрібні були рішучі дії для утвердження державних прав українського народу. На скликання надзвичайної сесії Центральної Ради не залишалося часу. Пізно ввечері 19 (6) листопада зібралася Мала Рада. Від імені керівництва Ради і Генерального секретаріату М. Грушевський подав на затвердження текст III Універсалу, який датований 20 (7) листопада 1917 р.

Зміст Третього Універсалу УЦР: 1) Проголошено Українську Народну Республіку, яка зберігала федеративний зв’язок з Російською республікою. 2) Визначено територію УГІР. 3) Визначено термін виборів до Українських установчих зборів та день їх скликання. 4) Декларовано, що в УНР будуть забезпечені всі демократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків; недоторканність особи й житла; право вживання місцевої мови в зносинах з установами. 5) Проголошено скасування смертної кари, амністію політв’язням, реформу судівництва та національно-персональну автономію-для національних меншин (росіян, поляків, євреїв). 6) Передбачено запровадження на території УНР 8-годинно-го робочого дня. 7) Ліквідовано право приватної власності на землю (з передачею великих землеволодінь без викупу у власність безземельних або малоземельних селян).

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РАД У КИЄВІ. 17 (4) грудня 1917 р. в Києві розпочав роботу з’їзд представників робітництва, вояцтва та селянства України, який проголосив себе І Всеукраїнським з’їздом рад. Генеральний секретаріат ужив-заходів, щоб нейтралізувати спроби більшовицького оргкомітету встановити контроль над депутатами довільно обраною нормою представництва. У найближчі до Києва повіти були розіслані циркуляри з вимогою направити до столиці якомога більше делегатів від селянських спілок і українізованих частин. Прибуло понад 2000 осіб. Через це з’їзд висловив цілковиту довіру Центральній Раді та її Генеральному секретаріату.

У день відкриття з’їзду новий більшовицький
уряд в Росії — Рада народних комісарів (РНК) -надіслав до Києва Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради. За цим документом РНК, з одного боку, визнавала УНР та право «національної незалежності українського народу», а з другого — відмовлялася сприймати «Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки», оскільки остання не визнавала радянської влади в Україні.

Його з обуренням зустріла переважна більшість делегатів Всеукраїнського з’їзду рад. З’їзд звинуватив Петроград у розпалюванні війни з Україною. Було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно створити власну грошову систему.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РАД У ХАРКОВІ. 127 делегатів Київського з’їзду рад, які перебували на більшовицькій платформі,» переїхали до Харкова, об’єдналися з делегатами обласного з’їзду рад Донбасу та Криворіжжя і 24 (11) грудня «відновили» роботу Всеукраїнського з’їзду рад. На харківському з’їзді було представлено менше третини наявних в Україні рад. Делегатів від селянства майже не було, хоч воно становило понад 80 % населення. Проте з’їзд оголосив себе представником інтересів усього українського народу і 25(12) грудня 1917 р. проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Харківський з’їзд затвердив Центральний вико- -навчий комітет рад України у складі 41 особи (з них 35 — більшовики). ЦВК сформував перший радянський уряд України — Народний секретаріат. До. його складу увійшли. С. Бакинський, Є. Боні, В. За-тонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергеев (Артем), М. Скрипник та ін. Назва уряду була калькою не з петроградського Раднаркому, а з київського Генерального Секретаріату. Назву новоствореної держави більшовики взагалі не змінили — Українська Народна Республіка.

ПЕРША ВІЙНА РСФРР І УНР (ГРУДЕНЬ 1917 — БЕРЕЗЕНЬ 1918 pp.). Вибори до Всеукраїнських установ—чих зборів збіглися в часі з наступом російських військ, який здійснювався під гаслом «нової і всебічної підтримки» проголошеної Всеукраїнським з’їздом рад «братньої республіки». ~В. Антонов-Овсієнко об’єднав війська, що йшли на Київ, у три угруповання, які дістали гучну назву «армій».- Командував трьома «арміями» підполковник царської армії, лівий есер М. Муравйов.

Щоб затримати наступ військ Муравйова на ділянці залізниці Гребінка-Крути, С. Петлюра надіслав юнкерів військової ніколи ім. Б. Хмельницького, підрозділ гайдамаків і курінь, сформований зі студентів Університету св. Володимира (нині ім. Т. Шевченка), Українського народного університету та старшокласників Кирило-Мефодіївської гімназії. Загалом під Крутами зосередилося до 420 осіб, озброєних рушницями, десятком кулеметів і гарматою на залізничній платформі. На них наступали загони чисельністю 5600 осіб. Уже в ході бою. до них приєднався загін петроградських черво-, ногвардійців з панцерником.

Захисники Крут трималися кілька годин. Потім вони забрали вбитих та поранених і відступили в «напрямку до Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Однак невеликий загін студентів та гімназистів відірвався від своїх і потрапив у полон. Полонених наказали розстріляти.

7 лютого (26 січня) радянські війська ввірвалися в місто. На вулицях розгорнулося полювання на гайдамаків, офіцерів, монархістів і всіх,- хто був за зовнішністю схожий па «ворога революції». Кількість жертв вимірювалася тисячами.

ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Війна, яку розгорнула проти УІіР Радянська Росія, спонукала Центральну Раду рішуче відмежуватися від режиму більшовицької диктатури. Крім того, треба було самостійно виступити на мирних переговорах, у Брест-Литовську, які вже почалися.

Закрите засідання Малої Ради, на якому обговорювався текст IV Універсалу, почалося 22 (9) січня 1918 р. і тривало три дні. У ніч на 25 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею М. Грушевс’ькйй оприлюднив останній Універсал Центральної Ради.

Зміст Четвертого універсалу:

1) Проголошено самостійність і незалежність УІіР як вільної суверенної держави українського народу й наголошено на її прагненні мирно співіснувати з сусідніми народами. 2) Підтверджено всі демократичні свободи, оголошені III Універсалом, наголошено на праві всіх націй УІіР на національно-персональну автономію. 3) Підтверджено повноваження влади УЦР’ до моменту скликання Українських установчих зборів.

4) Повідомлено про перетворення Генерального Секретаріату на Раду Народних Міністрів та доручено їй продов-
жувати переговори з Центральними державами й укласти мирний договір. 5) Призначено перевибори до місцевих органів влади. 6) Встановлено термін передачі соціалізованої землі — до початку весняних робіт. 7) Викладено вимогу РНМ негайно приступити до відновлення промисловості, з переведенням її на виробництво мирної продукції. 8) Оголошено про державний контроль над банками, найважливішими галузями торгівлі, експортом-імпортом та ціноутворенням, з встановленням монополії на найбільш прибуткову продукцію. 9) Заклик до уряду та громадян УІіР дати відсіч більшовикам. Оголошено про цілковитий розпуск постійної армії та організацію замість неї народної міліції.

Центральна Рада оголосила Четвертий Універсал у ситуації кризи національного руху і втрати довіри до своїх дій з боку українського суспільства. Російські війська швидко захоплювали територію України. Керівники УЦР не змогли протиставити їм істотні військові сили.