Після Селянської війни та Реформації у Німеччині по силилася влада невеликих князівств, що сприяло збереженню політичної роздробленості Цю роздробленість на дов гий час закріпив Вестфальський мирний договір, У Німеччині нараховувалося близько 300 великих та малих світських та духовних князівств, 51 вільне місто та близько півтори тисячі самостійних невеликих рицарських воло дінь — тут утвердився лад, який отримав назву князівський абсолютизм. Сучасники казали, що у Німеччині стільки держав, «скільки днів у році», формально всі ці держави були об’єднані у Священну Римську імперію народу німецького. Імператори обиралися з австрійських Ґабсбурґів колегією 9 курфюрстів — найбільших німецьких князів. Поза влас ними володіннями імператор майже не мав влади, як і за гальнонімепькі установи — рейхстаг (імперська рада) та імперський суд, В імперії не було ні загальнонімецької ар мії, ні фінансів 3 часів Тридцятилітньої війни посилилося втручання іноземних держав у внутрішні справи Німеччи ни. Франція та Швеція вважалися гарантами влаштування імперії, і тому велика кількість німецьких князів перебува ла на утриманні французького та інших іноземних дворів Найбільшими державами в імперії були Бранден- бурґ-Пруссія та Австрія, більша частина яких знаходилися за кордонами Священної імперії. Великими князівствами були Баварія, Саксонія, Ганновер.
У XVII ст. виникає нова держава на чолі з династією Ґоґенцоллернів, до якої увійшли курфюршество Бранденбург із столицею у Берліні та герцогство Пруссія що розмістила столицюв Кенігсберзі. В першій половині 18 ст. посилюється значення та зростає міць Бранденбурґа-Пруссії, що було пов’язано із переселенням на ці землі протестантів з католи цьких країн (Франції, Австрії, іспанських Нідерландів) та зростанням ролі Балтійського моря у міжнародній торгівлі
Головні річкові шляхи з Німеччини у Північне та Балтійське моря йшли якраз через володіння бранденбурзьких курфюрстів. Продаж хліба на захід та в Швецію збільшився, що на початку XVIII ст. сприяло розвитку економіки, велися значні роботи по осушенню боліт та спорудженню каналів. Використовуючи протиріччя між Швецією та Польщею, нова держава позбавилася залежності від Польщі, розширила свої володіння. Завдяки воєнним перемогам, чудовій дипломатії та економічному піднесенню Бранден- бурґ-Пруссія перетворилася на могутню країну, з якою мусили рахуватися європейські держави.
У 1701 р. курфюрст домігся від правителя Священної Римської імперії народу німеччини титулу прусського короля і коронувався у Кенігсберзі. Держава стала називатися Ко-ролівство Пруссія. Оскільки територія самої Пруссії знаходилася поза територією Священної імперії, то прусський король не вважався васалом імператора. Основи могутності нової держави були закладені при «королі-капралі» Фрідріху-Вільгельмі І Ґоґенцоллерні, який при 2-мільйон- ному населенні у королівстві створив армію у 80 тис. вояків. На утримання армії йшло 85% державного бюджету. У результаті Північної війни, в якій Пруссія виступила союзницею Росії, до Пруссії відійшла більша частина Західної Померанії з гирлом річки Одер, що належали Швеції. Сам король був людиною бережливою (носив пошарпаний мундир, навіть при дворі постійною їжею були сало, капуста, ковбаса), але грубою, скупою, що вникала у найменші дрібниці управління державою. Любив «наводити порядки» за допомогою власних кулаків.
У XVIII ст. у Пруссії поширилися мануфактури, Берлін став великим центром текстильної промисловості та металургії, хоча у містах панували цехові порядки. Земля належала великим дворянам-землевласникам, що називалися юнкерами, а селяни були закріпачені.
Створення Пруського королівства
загрузка...
