У багатьох стародавньоєгипетських рукописах, що дійшли до нас, є правки. Виправлення зроблені іншим, досконалішим почерком. На полях рукописів трапляються виписані найскладніші знаки. Ці рукописи — шкільні. їх писали молоді, недосвідчені писарі, а виправляв учитель. Щоб стати вправним, освіченим писарем, єгипетському школяреві доводилося багато вчитися.
Навчання в єгипетській школі починалося рано-вранці. Школяр прямо з ліжка брався за уроки і вчився до пізнього вечора.
Учитися треба було старанно, інакше учня негайно суворо карали. Особливо каралися всілякі спроби до розваг. Єгипетський учитель так напучував своїх неслухняних учнів:
«Ставай на своє місце! Книжки вже лежать перед твоїми товаришами. Візьми своє вбрання і подбай про свої сандалії. Читай ретельно книгу. Не марнуй дня, інакше лихо твоєму тілу! Пиши своєю рукою, читай своїм ротом, запитуй поради у того, чий життєвий досвід більший за твій.
Не марнуй дні, інакше поб’ють тебе, бо вухо хлопчика на його спині, а він слухає, лише тоді коли б’ють.
Не будь людиною без розуму, яка не має виховання! І вночі тебе вчать, і вдень тебе виховують, але ти не слухаєш ніяких порад і робиш те, що задумав. І левів навчають, і коней приборкують,— і тільки ти! Не знають подібного до тебе в усій країні. Запам’ятай це собі!
Мені говорять, що ти занедбуєш учення, ти віддаєшся розвагам, ти бродиш вулицями міста , де пахне пивом. А пиво розбещує людей, воно розстроює твою душу. Ти схожий на молитовню без її бога
Якщо ти будеш блукати вцлицями то я  зкую твої ноги, і тебе  поб’ють  гіпопотамовим батогом!»
В Єгипті школи були при головних державних установах та храмах. Навчання починалося з п’яти-річного віку і тривало дванадцять років. Школярі знатних батьків діставали в школі чини та звання, причому вони, зрозуміло, не виконували ніяких обов’язків. Під кінець навчання молоді писарі вже починали свою службу, і часто бувало, що, кінчаючи школу, наприклад при казначействі, такий молодий писар уже займав яку-небудь низьку посаду чиновника цього ж казначейства.
У школі учень спочатку навчався вільно читати, грамотно й красиво писати, потім складати різні ділові документи, листи, прохання, судові протоколи; поступово він звикав вибирати потрібні мовні звороти, правильно й образно висловлювати свої думки.
Крім рідної мови, в багатьох школах навчали точним наукам таким як : математик та  географія, заучували довгі молитви й сказання про богів. Молоді люди, які готувалися стати послами або перекладачами, вивчали іноземні мови, наприклад вавілонську. В особливих школах навчалися астрономії й медицини.
Щоб навчитися вільно читати різні рукописи, єгипетському школяреві потрібно було чимало часу: адже єгипетське письмо мало понад 700 знаків. Крім оволодіння цими знаками, майбутньому писареві треба було навчитися читати написи, зроблені ієрогліфами, та рукописи, на-писані скорописом, який зовні значно відрізнявся від ієрогліфів. Писати
ієрогліфи дуже довго й важко. Кожний ієрогліф — це, по суті, малюнок. Зображення сови — це єгипетське «м», хвиля — «н», дві руки з щитом та булавою читаються «аха», ящірка — «аша», крокодил —- «месех», риба — «ін», парус — «тау».
Не всяка людина зможе швидко й красиво «писати» такі «букви». Тому ієрогліфи в їх справжньому, повному вигляді застосовувалися звичайно для таких написів, які вирубувалися на камені — на стінах храмів або гробниць, на великих плитах з царськими указами, на статуях. Пишучи літературні твори, прості листи, офіціальні документи, писарі спрощували ієрогліфи, писали замість складного знака тільки основні його лінії. Так утворився другий вид письма — рукописний скоропис, яким і написані єгипетські тексти, що збереглися до нашого часу.

загрузка...