загрузка...

Особливо багато слухачів збирали так звані вчителі мудрості — софісти. Коли по місту ширилась чутка, що приїжджав софіст Протагор з фракійського міста Абдер або Про-дік з острова Коса чи Горгій з Ле-онтін у Сіцілії, юрби юнаків і дорослих вже зранку збиралися до будинку, де зупинився прославлений гість. Зав’язувалися спори, виникали диспути, до яких афіняни були дуже охочі. Найбільше сперечалися про те, якою має бути людина, як вона повинна жити і що знати, щоб бути корисною державі і почувати себе щасливою. Під час бесід поставало багато інших питань: яка природа людини, як виникла держава, що таке щастя, справедливість, як треба ставитись до богів та як побудовано світ.

СофістиМолоді подобались сміливі думки софістів, їх уміння говорити красномовно і переконливо. Вони бралися з однаковою переконливістю і силою доводити і обгрунтовувати найбільш суперечливі положення і прямо протилежні думки, і всі їм вірили.

Багато молодих людей, які збиралися висунутись своїми блискучими промовами на народних зборах або в суді, йшли в науку до софістів, щоб навчитися так само красиво говорити, переконливо наводити докази, захищаючи свою точку зору. Софісти не відмовлялись брати учнів, але брали велику плату. Багато афінян їх гостро осуджували за це. Адже за тодішніми уявлення-
ми, кожний, хто брав гроші за свою працю, принижував себе і навіть принижував свою справу. Про софістів з презирством говорили, що вони торгують мудрістю, але кількість учнів від цього не зменшувалась.

Багатьох, особливо аристократів, обурювали ідеї, які софісти прищеплювали молоді. Чи не зруйнується держава, думали вони, якщо кожний про все почне міркувати по-своєму? Ось Протагор вчить, що кожна людина від народження наділена почуттям совісті і правди, і тому вона може брати участь у житті держави, яка має бути заснована на справедливості. Значить, і простий ремісник, і метек, і навіть раб нітрохи не гірший від знатного афінського гроімадянина? Справді, серед софістів були й такі, які наважувались виступати проти рабства. А інші проповідували, що іноземці нітрохи не гірші від афінян. І до того ж дозволяли собі такі нечу-вано вільні судження про богів! Дехто з них прямо заявляв, що богів немає, що їх вигадали, щоб вселяти страх порушникам законів, або через темноту свою прийняли за богів сонце і місяць, грім і блискавку. І хоч афіняни хвалились, що ні в кого немає такої повної свободи, як у них, вони звинуватили Протагора в богохульстві, і засудили його на смерть. Знаменитому софісту довелося втікати з Афін.

Загрузка...