Жорсткий нагляд в умовах війни практично позбавив демократичні сили краю можливості легальної політичної діяльності. Постійні репресії були спрямовані передусім проти соціалістичних осередків на Катеринославщині, які займали антивоєнні позиції і вели підпільну антиурядову діяльність.
Активно агітували населення краю проти війни місцеві більшовики. Вони поширили чимало антивоєнних листівок та відозв, виступали організаторами низки страйків. Подібною діяльністю займалися і українські соціал-демократи. Вони мали власну типографію і також розповсюджували антивоєнні і антиурядові прокламації. Використовуючи організацію «Просвіти», місцеві активісти партії організовували нелегальні збори. Схожість позицій українських соціал-демократів і більшовиків Катеринослава у ставленні до війни стала передумовою об’єднання їх організацій у регіоні. 15 листопада 1915 р. на зборах у с. Кам’янці було підписано угоду між катеринославськими більшо-виками і українськими соціал-демократами про об’єднання партійної роботи і співробітництво у боротьбі з царизмом.
Саме проти цього союзу і завдавала основних ударів поліція. Вже 20 липня 1914 р. вона заарештувала весь керівний склад і більшість районних активістів більшовицької організації, арешти повторилися і в 1915 р. Відновити свої осередки більшовики змогли лише наприкінці 1916 р. 27 листопада 1915 р. Ка-теринославська організація УСДРП також зазнала повного поліцейського розгрому. Масовими арештами у місцевому
осередку партії справа не обмежилася — невдовзі було закрито і товариство «Просвіта».
У результаті розгрому найбільш опозиційно налаштованих до влади політичних сил на кінець війни найбільшим впливом серед робітників та селян краю користувалися більш помірковані загальноросійські партії меншовиків та есерів.