загрузка...

—    Отже, Фемістокл, що говорили на військовій раді? — запитав Мне-сіфіл, коли начальник афінського флоту Фемістокл повернувся на свій корабель після наради командирів союзного грецького флоту, що зібралися біля острова Саламін. З похмурого і задумливого вигляду Фемістокла його співрозмовник вже здогадався, що прийнято рішення, несприятливе для Афін. Справді, становище було дуже скрутним. Подвиг героїв, які загинули при Фермопілах, не зупинив перські полчища. Знищуючи все на своєму шляху, вступили вони на територію Аттіки. Пелопоннеські союзники продовжували плекати надію перегородити муром Істмійський перешийок і, відсиджуючись за ним, обороняти свій півострів. Афіни, залишившись самі, не могли захищатися на суші. Що було робити? Фемістокл твердив, шо вихід один: відправити жінок, дітей і старих у безпечне місце, а всім боєздатним чоловікам сісти на кораблі, відплисти до острова Саламін і там дати рішучий бій перському флотові. «Майбутнє Афін на морі»,— твердив він із самого початку своєї політичної діяльності. Це він наполіг, щоб Афіни збудували 200 кораблів на прибутки з Лаврійських срібних рудників.

Довелося витримати важку боротьбу. Аристократи чинили запеклий опір. Багаті землевласники добре розуміли, що питання про флот — це не тільки питання про військову тактику, а й про майбутній політичний лад Афін. Матроси, керманичі, рульові — все це бідні люди, не те, що важкоозброєні піхотинці, які повинні були мати достатній прибуток, щоб купити дорогу зброю. Якщо головними захисниками батьківщини стануть бідняки, вони вимагатимуть собі головної ролі і в державі. Тоді вже не стародавній ареопаг, оплот аристократії, буде вершити всі справи, а народні збори, де бідних і простих людей завжди більше, ніж багатих і знатних. І вони не хотіли здаватися без боротьби.

Загрузка...