загрузка...

Правотворчість — це правова форма діяльності держави та уповноважених організацій із прийняття, зміни, призупинення дії і скасування юридичних норм.

Ознаки правотворчості:

1) це активна, творча, постадійна діяльність уповноважених суб’єктів;

2) суб’єїстами правотворчості виступають державні органи, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т. п.), а також народ при прийнятті нормативно-правових актів шляхом референдуму;

3) правотворча діяльність здійснюється у межах встановлених процесуальних норм (процедур), що містяться в Конституції України, регламентах, статутах тощо;

4) змістом правотворчості є прийняття нових норм права, скасування або удосконалення чинних правових норм.

Етапи правотворчої діяльності:

І етап. Формування державної волі (підготовка проекту).

Він поділяється на такі стадії:

1) З’ясування суспільної потреби у правовому регулюванні певної сфери суспільних відносин, визначення виду правового акта та суб’єкта його прийняття.

2) Прийняття рішення про підготовку нормативно-правового акта.

3) Розгляд і обговорення проекту.

4) Створення остаточного варіанта проекту нормативного акта.

II етап. Безпосереднє прийняття нормативно-правового акту відповідним суб’єктом правотворчої діяльності.

1) Внесення в офіційному порядку проекту на розгляд відповідного правотворчого органу. ‘.

2) Обговорення проекту.

3) Прийняття нормативно-правового акта і процедура його підписання.

III етап. Набрання нормативно-правовим актом чинності через опублікування чи доведення до виконавців у інший спосіб.

Загрузка...