загрузка...

Система законодавства — де всі впорядковані нормативно-правові акти окремої держави.

Структура системи законодавства — це внутрішня організація системи нормативно-правових актів, яка виражається в їх єдності, об’єктивності, визначеності, а,також у розподілі законів і підзакон-них нормативно-правових актів за галузями.

Система законодавства характеризується за трьома рівнями:

1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства характеризується розміщенням нормативних актів у залежності від їх юридичної сили.

                                                                        Конституція

                                                                                       —

                                                            Конституційні закони

                                                                                    —

                                                 Підзаконні нормативні акти

2. Горизонтальна (галузева) структура законодавства характеризує співвідношення нормативних актів за предметом регулювання: цивільне законодавство, кримінальне законодавство таін.

3. Державно-організаційна структура законодавства характеризує співвідношення нормативних актів у залежності від особливостей форми державного устрою: законодавство федеральне і законодавство суб’єктів федерації.

Систему законодавства складають:

1) галузь законодавства — це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють однотипні суспільні відносини. Галузі законодавства збігаються в деяких випадках із галузями права (цивільне, кримінальне право), в інших — з підгалузями права (банківське, авторське право) чи міжгалузевими комплексами (морське законодавство, сільськогосподарське законодавство);

2) інститут законодавства — це сукупність нормативно-пра-вових актів, які регулюють один вид суспільних відносин.

В основі системи законодавства лежить нормативний акт, який містить нормативні приписи.

Нормативний припис — це вимога, що висувається до суб’єктів права в тексті нормативно-правового акта.

Індивідуальний припис — це вимога, що адресована певним суб’єктам і призначена для вирішення конкретних юридичних справ, засвідчення тих чи інших фактів.