загрузка...

Коли закінчилась громадянська війна і реконструкції  господарство США почало розвивалося швидкими, але нижчими за промисловість темпами. У країні не було ані королівських, ані феодальних або церковних земель. Більша частина землі була в руках уряду, який згідно з гомстед-актом роздавав її за безцінь промисловцям і банкірам, а також переселенцям, які ринулися на землі Середнього Заходу, де було за цей час роздано 300 тис. ділянок. Кількість американців, охоплених працею у сільському господарстві, зросла з 6,2 до 10,4 млн, кількість фермерських господарств — з 2 до 5,7 мільйонів валова продукція пшениці і кукурудзи збільшилась  у 3 рази, і також бавовни — в 2,5 рази, поголів’я худоби — в 2 рази. США перетворилися на одного з основних постачальників хліба та м’яса на світовому ринку.

Успіхи сільського господарства стали можливими завдяки чудовим природним умовам країни. Північ США знаходиться на паралелі Києва, а Флорида — в субтропічному поясі землі. Ґрунти, водні печені вдосталь — визначали спеціалізацію штатів. Успіхи сільського господарства в цей період були досягнені і за рахунок механізації і застосування добрив. За останні роки XIX ст. були винайдені і широко застосовувалися парокінні жатки, вдосконалені плуги, борони, сівалки, картоплесаджалки і картоплекопал-ки, розподільники добрив тощо. Механізація скорочувала терміни сільськогосподарських робіт і збільшувала вихід товарної продукції.

На Півдні буржуазна еволюція сільського господарства проходила по-іншому. Рабство було скасоване, пройшла Реконструкція, але значні верстви тутешнього населення не мали землі і знарядь праці. Тут виникла вочевидь  форма відносно орендних відносин, такі як кропнерство.

Кропнерами були чорні і білі орендарі-бідняки, які сплачували за оренду сільськогосподарських знарядь праці, робочої худоби, а також  насіння половину а іноді і  більше врожаю. Наявність напівфеодальних і напівраб-ських іздольщиків гальмувала розвиток продуктивних сил і заважала система боргового рабства. Тому у країні простежувалася тенденція до відставання росту кількості самостійних фермерів від росту осіб, які в цілому були зайняті в сільському господарстві. Дрібний виробник витіснявся, посилювався процес розшаровування фермерства. Навіть у найбільш капіталістично розвиненому районі — на Північному Сході — на кінець XIX ст. спостерігається не лише пропорційне, а й абсолютне зменшення числа економічно незалежних фермерів.

У 1890 р. таких було всього 25 % загальної кількості тих, хто заробляв працею на землі. В інших земля вислизнула з рук, бо була закладена убанках і компаніях зі страхування. Фінансовий капітал поступово встановлював монополію на величезні земельні площі й експлуатував усіх ферме-рів-власників і орендарів через монопольно високі ціни, податки і торгово-посередницьку мережу.

Посилювалися великі капіталістичні господарства. У 1900 р. їх було близько 1 млн, їм належало 43 % землі і половина аграрного виробництва країни.