загрузка...

Недосконалість нормативних актів передбачає необхідність їх тлумачення.

Тлумачення — діяльність органів держави, посадових та фізич-н нх осіб, що здійснюється з метою уяснення та пояснення змісту  правової норми. Уяснення змісту відбувається суб’єктом (для себе), а пояснення — для інших.

Значення тлумачення:

1) Сприяє правильній реалізації правових приписів усіма суб’єктами права.

2) Сприяє забезпеченню принципу законності, бо забезпечує єдине розуміння та застосування норми.

3) Дає можливість ліквідувати неточності в законодавстві.

4) Дає можливість заповнити прогалини в праві.

Розрізняють офіційне та неофіційне тлумачення.

Офіційне тлумачення дається компетентним органом чи посадовою особою на підставі службового обов’язку і має юридично значимі ‘ наслідки. У результаті офіційного тлумачення можуть створюватися юридичні документи, які називаються актами тлумачення. Такі акти нових норм не створюють. Вони служать своєрідним додатком до того нормативного акту, норми якого тлумачать.

Неофіційне тлумачення — це таке роз’яснення норм права, яке дається неуповноваженим суб’єктом, атому позбавлене юридичної’* сили і не має юридичних наслідків. Його поділяють на доктринальне, компетентне та буденне.

Неофіційне доктринальне тлумачення — це наукове роз’яснення , правових актів, змісту і цілей правових норм, яке міститься в теоретичних планах, науковому аналізі права в монографіях учених, науково-практичних коментарях.

Компетентне (професійне) тлумачення дається професійними юристами (наприклад, адвокатами).

Буденне тлумачення дають усі інші люди, які виражають свої уявлення про право, що базуються на їх світогляді та загальній ерудиції.;

Способи тлумачення — це система прийомів мислення та діяльності, що використовується для визначення змісту правової норми. :

Основними способами тлумачення є:

— Граматичний — уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Цей спосіб характеризує значення; слів, їх взаємозв’язки та значення граматичних знаків.

— Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з іншими нормами в системі права. Норма, що найбільш пов’язана з тією, що тлумачиться, визначається як засіб встановлення її змісту.

— Логічний — надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія, логічне перетворення та аргументи від; протилежного.

— Історичний — визначає зміст норми через характеристику конкретних історичних умов її прийняття.

Спеціально-юридичний — надає можливість визначити зміст спеціальних юридичних термінів та правової техніки. Функціональний — визначає зміст припису через аналіз факторів та умов, у яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.

Загрузка...