загрузка...

Народонаселення — сукупність людей, що живуть на Землі (людство) або в межах її частин (континентів, країн, областей), головний матеріальний компонент людського суспільства. Безупинно відновляючись у процесі відтворення, народонаселення характеризується кількістю, віковим, статевим, національним і релігійним складом. Для характеристики населення також важливими є відомості про співвідношення міських і сільських жителів, кількість економічно активного населення, його професійний склад і зайнятість, менталітет, рівень освіти, родинний стан.

Народонаселення — одне з основних понять низки соціальних наук, центральна категорія демографії та системи знань про населення. На кожному етапі процесу відтворення народонаселення виступає як конкретна історична сукупність людей, що визначає його соціально-часову характеристику. Вона доповнюється ще однією загальною особливістю — просторово-територіальною.

Будучи пов’язаними між собою певною єдністю (наприклад, родоплемінною, державно-політичною, господарсько-економічною, етнічною, релігійною), люди здійснюють свою життєдіяльність у просторових межах відповідної територіальної організації суспільства, утворюючи відносно стійкі сукупності — населення материка, його окремих регіонів, країни, а також її районів, населених пунктів. Конкретизація соціально-часової та просторовотериторіальної характеристики дозволяє виокремити населення будь-якої за розмірами території та в будь-який відрізок часу, наприклад населення України в 1993 р.

Якщо поняття «народонаселення» зазвичай вживають, коли потрібно дати цілісне уявлення про країну або великий регіон, то поняття «населення» є більш поширеним і менш визначеним поняттям. У демографії цей термін зазвичай означає «будь-яку групу людей» і відбиває лише факт існування певної кількості індивідів, охоплених певною сукупністю, не вказуючи критерії їх відбору.

У демографічному моделюванні використовується поняття «стабільне населення» (або «закрите населення»). Воно дозволяє аналізувати можливий розвиток подій за умови відсутності тміграцій, не змінних у часі темпів народжуваності, смертності й вікової структури населення.

Поняття «відкрите населення» передбачає реальне населення, кількість якого змінюється не лише під впливом процесів відтворення, але й у результаті міграцій, а також різноманітних катаклізмів.

Населення — це явище динамічне, мінливе. Тому багато авторів відзначають, що під населенням слід розуміти не стан, а процес, потік існування людей у часі. Так розглядають населення насамперед демографи й економісти. Такий підхід характерний і для деяких видатних географів. Наприклад, Ф. Ратцель і П. Відаль де ла Блаш вважали людей і людські сукупності явищами, що перебувають у русі, хоча через недосконалість тодішніх методів кількісного аналізу розглядали їх переважно статично.

У процесах суспільного відтворення населення виступає в чотирьох якостях: як суб’єкт виробництва (виробник), споживач матеріальних благ, явище, що підлягає відтворенню (предмет демографії), і головна ланка взаємодій між природою й господарством (через практичну діяльність населення реалізуються вплив природи на господарство і вплив господарства на природне середовище).

Географів особливо цікавлять ті сукупності, які у зв’язку зі своїми просторовими властивостями й функціями є окремими соціально-просторовими угрупованнями. Насамперед до них належать жителі населених пунктів різної категорії, регіональні й етнічні групи населення, народи, раси.

Сучасна географія, не забуваючи про біологічні основи життя і природи людини, розглядає різні групи людей та їх поводження насамперед як результат процесу суспільного розвитку. Тому в дослідженнях розглядаються майже всі індивідуальні ознаки народонаселення, серед яких виокремлюють абсолютні й відносні.

Абсолютні — ті, якими характеризується окрема людина незалежно від існування інших людей, наприклад: стать, вік, група крові. До відносних ознак зараховують властивості індивіда, що випливають із його положення стосовно інших людей, наприклад: громадянський стан, службове становище, рівень освіти.

Деякі ознаки є значущим майже для будь-якого дослідження проблем населення, наприклад: стать, вік, освіта, професія, національність, віросповідання. Інші мають більш опосередкований характер, наприклад антропологічні — ріст і вага.

Специфічним показником є вік людини, що зазвичай трактується як елементарна ознака (так званий біологічний вік). Однак у просторово-часовій системі вік виявляється складною ознакою, оскільки його параметрами є і календарний час, і біологічний вік людини. Ця концепція віку відбилася в так званій демографічній сітці, що являє собою класичний метод розрахунку багатьох демографічних коефіцієнтів. Широко використовується поняття «середня тривалість життя», під якою розуміють очікувану тривалість майбутнього життя, що розраховується для немовлят за умови збереження сучасних статевовікових рівнів смертності.