Після того як римляни розбили військо Тарента, його урядові не лишалося нічого іншого, як шукати собі союзників. Якраз у цей час епір-ський цар Пірр, один з найтипові-ших представників цілої плеяди сміливих, заповзятливих полководців і політичних діячів цієї бурхливої епохи, був витіснений з Македонії своїм суперником Лісімахом.
Пірр, безперечно, був видатною і своєрідною людиною. Він, до речі сказати, був родичем Олександра Македонського. Через те що батько його, епірський цар, був скинутий з престолу народним повстанням, то Пірр виховувався при дворі іллірійського царя. Ще юнаком він виявив такі блискучі здібності до військової
справи, що, коли одного з колишніх полководців і соратників Олександра Македонського запитали, хто, на його думку, тепер найвидатніший полководець, він відповів: «Пірр, коли дійде дозрілого віку».
Прославившись як першорядний полководець, Пірр повернувся на батьківщину. Йому вдалося відновити свою владу в Епірі. Але цього було мало заповзятливому авантюристові і завойовникові. Маленька гориста країна, царем якої він став, здавалася йому надто тісною. Деякий, дуже короткий час, він був царем Македонії, а потім, як уже сказано, йому довелося віддати її Лісіїмаху.
От до цього сміливого шукача пригод і звернулися посли Тарента з проханням допомогти та з цілком фантастичною пропозицією надати в його розпорядження величезну армію — 300 тис. піхотинців і 20 тис. кінноти.
