загрузка...

З коштів ареопагу кожному, хто сідав на кораблі, видали по вісім драхм. Жінок, дітей і стариків мали відправити до арголідського міста Трезени. Жителі Трезени вирішили з усією гостинністю зустріти їх, утримувати, дозволити афін-ським дітям рвати плоди в будь-якому садку і навіть найняти для них на свої гроші вчителів.

Стогін і ридання було чути в Афінах, коли прощались старики-бать-ки із синами, маленькі діти з батьками, жінки з чоловіками, і всі разом — з рідною землею. Чи доведеться ще побачити близьких і свою батьківщину? Та ось прощання закінчилося, і жителі почали залишати місто. Тільки купка найбільш затятих афінян залишилася в акрополі. Коли прийшли перси, вони відмовилися здатись і закидали наступаючих камінням. Проте жменька хоробрих не могла довго витримати. Перси оволоділи акрополем і перебили його захисників. У далеку столицю Персії, Сузи, мчав гонець із звісткою від Ксеркса: непокірне місто, нарешті, в його руках, він відомстив за поразку при Марафоні.
Жах обійняв еллінів, ’які зібралися біля Саламіну, від такої звістки.
Знайшлись малодушні, які твердили, що опір ні до чого. Жителі Пелопоннесу на чолі з Еврібіадом наполягали, щоб флот залишив Са-ламін і перейшов до Істму. їм хотілося бути ближче до своєї землі, де можна врятуватися в разі поразки. Вони боялись, що Саламін буде оточений перським флотом, і вважали, що не варто витрачати сили на захист Аттіки, яка опинилася в руках ворогів.

Про це й розповів тепер Фемістокл своєму товаришеві Мнесіфілу, який чекав його повернення з ради командирів флоту. Він був надзвичайно незадоволений настроєм союзників, і Мнесіфіл тільки підсилив його думку. Адже досить тільки дати знак відпливати, як союзні кораблі розбредуться по своїх гаванях і Ксеркс легко захопить усю Елладу. До того ж несправедливо примушувати афінян, яким належить більша половина всіх суден, битися далеко від рідної землі.

Загрузка...