загрузка...

Настає перший день ігор. Він відкривається змаганнями з бігу. Ще вдосвіта глядачі займають місця, товплячись на схилах горбів. Із сходом сонця лунає звук труби. Судді і керівники змагань у пурпуровому одязі переходять через усе поле і займають спеціально відведені для них місця старту. Навколо них розсаджуються службові особи і жерці, представники різних грецьких держав, голови посольств і делегацій.

Та ось знову лунають звуки труб. На арену виходить глашатай. «Учасники бігу — виходьте!» — кричить він. Один із суддів викликає учасників по черзі, а глашатай голосно називає ім’я і місце народження кожного. Потім він запитує, чи не заперечує хто-небудь з присутніх їх громадянських прав.

Справа в тому, що’ брати участь в олімпійських іграх не мали права раби, варвари, а також ті, що колись відбували покарання за постановою суду. Усі учасники змагань повинні були за рік наперед вносити свої імена в списки, що їх вели службові особи.

Один за одним присягають учасники змагань, серед них багато відомих людей, представників знатних сімей, учасників попередніх олімпійських ігор.
Формальності закінчені, учасники змагань ідуть у спеціальне приміщення, де знімають одяг і натираються олією. Потім тягнуть жеребок із срібної урни. Сьогодні в простому бігу беруть участь 20 чоловік. їх поділяють на п’ять груп. Знову лунає звук труби, і перша група з чотирьох чоловік кидається бігти. Переможців відводять до місця, де засідають судді. Так біжать усі п’ять груп одна за одною. Потім починається головний біг — змагаються між собою переможці кожної з груп. Той, хто перемагає в цьому бігу, дістає титул головного олімпіоника, його ім’ям називається уся олімпіада. Сьогодні глашатаї
оголошують ім’я Фаїлла, який здобув блискучу перемогу над суперниками.

Крім основного бігу, був ще подвійний і триваліший біг, коли учасники оббігали стадіон два, шість, а іноді навіть дванадцять раз. Розповідали, що одного разу спартанеці. Ладас, який переможно закінчим) тривалий біг, упав на землю мертвим. Був ще біг із зброєю; треба було двічі оббігти стадіон при повному озброєнні. Але його здебільшого відкладали на кінець ігор.

Після бігу починалася боротьба. Було кілька видів боротьби. Найпростіший з них полягав у тому, що супротивники виходили один проти одного з голими руками. У кулачному бою борці надівали на голову бронзовий ковпак, а кулаки обмотували шкіряними ременями з металевими шишками. Це дуже жорстокий вид боротьби, який нерідко закінчувався серйозним каліцтвом. Третій вид боротьби — це поєднання боротьби з кулачним боєм. Тільки в цьому випадку заборонялось обмотувати кулаки ременями.

Кінчається перший день змагань. Тепла південна ніч опускається на землю. Задоволені глядачі розходяться, освітлюючи факелами берег Алфею і священний гай — Альтіс.

Наступний день розпочинається з п’ятиборства. Сюди входять, крім бігу і боротьби, метання диска, списа і стрибки. Учасники змагання в стрибках сходять на спеціальний насип, в руках у них грушоподібні гирі. Ось вони витягують руки з гирями вперед — стрибок!— руки швидко відкидаються назад, і тіло в стрибку подається вперед. Зновглашатаї проголошують ім’я Фа-їлла.

Починається метання диска. Дискоболи шикуються один за одним, беруть у руку важкий бронзовий диск, кілька разів обертають його рукою в повітрі, для збереження рівноваги злегка нахиляють верхню частину тулуба вперед і опираються лівою рукою на праве коліно, а потім у момент кидка пружно розпрямляють тіло. І диск, кинутий умілою рукою, із свистом розтинає повітря. Той самий Фаїлл метнув свій диск далі за всіх.

Олімпійські ігриП’ятиборство закінчується метанням списа, який не просто кидають якомога далі вперед, але намагаються при цьому влучити в ціль. Це вже військова вправа.

Останній день ігор присвячується змаганням на іподромі. Найдавніший і найулюбленіший вид цих змагань — гонки колісниць, запряжених четвериком коней. Треба було дванадцять раз поминути стовп біля старту. Нерідко ці змагання, які вимагають великої сили і спритності, закінчувались нещасними випадками. Ще знаменитий грецький трагік Софокл описував, як під час таких змагань розбився на смерть один з його героїв.

Але яким чудовим видовищем були гонки колісниць! Тисячі глядачів затамували подих. Аж ось на одному повороті одна колісниця виривається вперед. Наїзник уміло править кіньми, віжки натягнуті, як струни. Одна, друга колісниця намагаються його наздогнати, але марно. Вже близько кінець шляху. Куди подівся спокій натовпу? Усі кричать, підбадьорюють наїзника. А коли той останній раз перетинає
межу, весь багатотисячний натовп вибухає захопленими криками.

Після бігу колісниць починаються скачки верхи. Вони мають одну особливість: перед наближенням до фінішу вершник повинен зіскочити з коня і бігти поряд з ним, тримаючи поводи в руках.
Боротьба
Змагання закінчені. Проте свято цим не завершується, настає один з найурочистіших моментів — вручення нагород.

Глашатаї знов урочисто оголошують імена переможців з окремих видів змагань, імена їх батьків і назву батьківщини. Нагороди роздають біля храму Зевса. Судді урочисто увінчують голови переможців вінками з дикої маслини, перевитими білими стрічками. Маслинове дерево, з гілок якого сплітались вінки, росте тут же. За переказами, його посадив сам Геракл. Цю просту нагороду греки цінять дорожче від золота, вона дає володарю вічну славу і пошану.

Починається урочиста процесія. Попереду йдуть судді, потім — нові олімпіоники в яскравому кольоровому одязі з вінками на головах, з пальмовими гілками в руках. їх оточують службові особи і жерці, посли і представники різних делегацій. Вони рухаються під звуки флейт і спів гімнів на честь легендарних засновників олімпійських ігор Геракла і його супутника Іолая. За ними, прикрашені квітами, гордо гарцюють коні — учасники скачок. Натовп палко вітає переможців, закидає їх квітами.

Процесія наближається до вівтаря дванадцяти богів. Тут переможці приносять дарунки. Потім процесія рушає до одного з громадських будинків, де на переможців чекає великий бенкет. Ним і закінчувались свята в Олімпії. Але вони не закінчуються для переможців ігор — олімпіоників, яким їх рідні міста влаштовують пишні й урочисті зустрічі.

Повернення олімпіоника на батьківщину супроводилось великими торжествами. Оточений величезним натовпом друзів і шанувальників, він в’їжджає до міста, одягнений у пурпуровий одяг, на колісниці, запряженій четвериком коней. Іноді для проїзду колісниці переможця навіть спеціально проламували міський мур.

Переможець олімпійських ігор усе життя залишався поважаною людиною. його звільняли від усіх державних повинностей, йому відводили почесне місце в театрі і на святах, ставили його статую в громадському місці, а іноді навіть призначали довічну пенсію.

Хто ж був звичайно переможцем на цих іграх? Хоч за правилами в іграх міг брати участь кожний вільний грек,насправді виходило не так. Тільки багаті могли, наприклад, утримувати і навчати коней для змагань і доставляти їх в Олімпію на іподром. І навіть змагання на стадіоні вимагали великої підготовки, а значить, і великих витрат, що не під силу було рядовим громадянам. Учасники кінних змагань — це майже завжди аристократи; учасники змагань на стадіоні—ті самі аристократи або заможні люди.

Одного разу у філософа Діогена, бідняка, який не любив багатіїв і з презирством ставився до них, запитали, чи багато він бачив людей на

Загрузка...