загрузка...

Мета: з’ясувати причини Листопа­дової революції 1918 p.; познайоми­ти учнів з основними революційни­ми подіями в країні; розкрити зміст Конституції 1919 р.; схарактеризу­вати особливості соціально-полі­тичного розвитку Німеччини в пе­ріод Веймарської республіки; ви­значити причини встановлення нацистської диктатури; схарактери­зувати внутрішню політику режиму нацистів, наголосивши на його ра­систському, антисемітському харак­тері; формувати вміння аналізувати хід історичних подій, текст істо­ричних документів, установлювати причинно-наслідкові зв’язки; утвер­джувати пріоритет загальнолюд­ських цінностей.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи уроку: словесні (розповідь,  бесіда, пояснення), наочні (карта),  робота з історичним документом, картки.

Комплексно-методичне забезпечення уроку: політична карта світу, підручник: Бердичівський Я. М., Ладичен- ко Т. В. Всесвітня історія: Навч. (посібник для 10 кл. — Запоріжжя: Прем’єр, 2004; атлас із всесвітньої і історії для 10 класу, роздавальні картки «Нюрнберзькі закони», «Встановлення нацистської диктатури і в Німеччині», схема «Структура влади в нацистській Німеччині», роман  Е. М. Ремарка «Три товариші», портрети А. Гітлера, Г. Герінга.

Основні знання: Німеччина після І Першої світової війни; причини І й основні події революції в країні; Конституція Веймарської республі­ки; соціально-політичне життя Вей­марської республіки; причини вста­новлення нацистської диктатури; шлях нацистів до влади; особистістьт А. Гітлера, суть нацистського режиму.

Поняття й терміни: нацизм, антисемітизм, Третій рейх, гестапо.

Основні дати та події:

30.10.1918р. — 31.07.1919р. — Листопадова революція в Ні­меччині;

31 липня 1919 р. — проголошен­ня Веймарської республіки;

7—9 листопада 1923 р.— «пив­ний путч» фашистів у Мюнхені;

30  січня 1933 р.— призначення Гітлера канцлером Німеччини; 23 березня 1933 р.— прийняття рейхстагом закону про надання Гітлерові надзвичайних повно­важень;

2   серпня 1934 р.— затверджен­ня Гітлера довічним президен­том і канцлером.

Особистість в історії: фон Гінден- бург, А. Гітлер.

ХІД УРОК

I.  Організаційний момент

Перевірка присутності учнів на уро­ці, підготовка учнів до уроку.

II.   Актуалізація опорних знань учнів

Інтерактивна частина

  1. Робота з поняттями.

Учитель зачитує визначення, учні, користуючись картками, на яких за­писані назви політичних термінів, піднімають той чи інший варіант з визначенням поняття.

1)  Необмежене володарювання од­нієї особи або якоїсь верстви чи групи, яке спирається на на­сильство і не пов’язане жодни­ми законами. (Диктатура)

2) Основний та універсальний за­сіб здійснення політичної влади. (Держава)

3)   Система політичних, правових, релігійних поглядів та . ідей, у яких оцінюється та усвідом­люється ставлення людей до дійсності. (Ідеологія)

Різновид фашизму і найбільш повне його втілення. (Нацизм) Політична організація, . яка представляє частину певної со­ціальної групи, націлена на одержання та здійснення влади і прагне з цією метою здобути народну підтримку. (Партія) Одна з форм державного ладу, дляякоїхарактерніповний конт­роль над всіма сферами життя суспільства. (Тоталітаризм)

7)  Соціально-політичний рух, ідео­логія та державний режим то­талітарного типу. (Фашизм)

8)  Політика усунення, придушен­ня політичних супротивників насильницькими засобами, аж до фізичного знищення. (Терор)

2. Індивідуальна діяльність учнів.

Учитель перераховує твердження (учні повинні обрати правильні), які характеризують становище Ні­меччини на межі 20—30-х років:

    • величезні репарації; втрата час­тини територій;

 

  • збільшення виробництва за ра­хунок військових поставок отри­мання репарацій;

 

 

  • величезні людські втрати;

 

 

  • розруха в результаті військових дій на території країни; нестача товарів першої необхід­ності;

 

 

  • демократична Конституція; невдоволення Веймарської рес­публіки;

 

 

  • виступи робітників;

 

 

  • посилення експлуатації колоній.

 

 

Робота над уривком роману Ері- ха Марії Ремарка «Три това­риші». Прослухайте і дайте відповіді на пи­тання. «…На сцені стояв коренастий, при­земкуватий чоловік, у якого був низький, гучний голос, добре чут­ний у найвіддаленіших куточках за­лу. Це був голос, який переконував вже сам по собі, навіть якщо не  вслуховуватись в те, що він говорив. Та й говорив він речі легко зрозумілі. Тримався вільно, розходжував по сцені, розмахуючи руками. Відпи­ваючи час від часу зі стакану, завми­рав й, повернувшись обличчям до публіки, голосом, що різко зміню­вався, одну за одною кидав гострі фрази — відомі всім істини про нуж­ду, про голод, про безробіття, і тоді голос його наростав, доходячи до крайнього, громового пафосу при словах: «Так далі жити не можна! Зміни необхідні!» Публіка виражала гучне схвалення, вона аплодувала й кричала так, ні­бито ці зміни вже настали. Чоловік на сцені чекав, його обличчя бли­щало від поту. А потім міцним, не­заперечним потоком зі сцени поли­лися обіцянки, це була справжня злива обіцянок, що захопила кож­ного: це була лотерея, в якій на ко­жен квиток припадав головний виграш, у якій кожен міг безпере­шкодно здобути й особисті права, й особисту помсту, й особисте щастя. Я розглядав слухачів. То були люди різних професій — бухгалтери, дріб­ні ремісники, чиновники, велика кількість робітників і безліч жінок. Але, незважаючи на те, що їхні об­личчя були різні, вони були однако­во позбавлені відчуттів й мали одна­ково мляві погляди, спрямовані в туманну далеч; в цих поглядах бу­ла порожнеча. Чоловік на сцені знав усе, у нього на кожне питання була відповідь, на кожен симптом малися ліки. Було приємно довіритися йому. Було приємно знати, що є хтось, хто ду­має про тебе. Було приємно йому вірити».

Запитання

  1. Як ви думаєте, що це був за чо­ловік?
  2. Чому люди слухали цього чо­ловіка?
  3. Хто були його слухачі?
  4. Який шлях виходу з кризи бачи­ли ці люди?

Учитель робить узагальнення з відповідей учнів). Слухали тому, що хотіли вірити. Багатьом німцям зда­валося, що подолати економічну і політичну кризу в країні можливо лише за наявності «сильної руки», вождя, який би сам вирішив всі бо­лючі питання. І такою постаттю в Німеччині став Адольф Гітлер.

ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів

— В історії Німеччини, як і Європи загалом, відкрилася трагічна сторін­ка. До влади прийшли фашисти на чолі з А. Гітлером. На цьому уроці буде розкрито суть нацистського ре­жиму, в основі якого лежало нещад­не знищення політичних супротив­ників, ліквідація громадянських і політичних прав і свобод, створен­ня поліцейського апарату насильс­тва, політика антисемітизму й ідея «Німеччина понад усе». У результаті цього світ наблизився до нової сві­тової війни.

Проблемне запитання уроку: Чим можна пояснити те, що країна, яка дала світу класичну філософію, творчу спадщину Гете і Гейне, нау­ковий доробок Ейнштейна та План­ка, стала батьківщиною нацизму, розпалила війну і поставила під за­грозу власне існування людства?

План

1                    Встановлення нацистської дик­татури в Німеччині.

2                    Внутрішня політика режиму.

3                    Антисемітська політика на­цистів у 1933—1939 рр

IV. Сприйняття і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення

  1. III.          Інформація учня про життєвий шлях А. Гітлера

Завдання для учнів

Під час прослуховування інформа­ції про А. Гітлера в запропонованих кожному учневі надрукованому міні-конспекті викреслити варіанти відповідей, що не є фактами біогра­фії А. Гітлера.

Доповідь вчителя за планом теми першого питання і конспектування його розповіді учнями в зошити за схемою, що послідовно викладає вчитель у ході розповіді на магнітній дошці.

Див. таблицю.

Запитання

  1. Чому німецькі промисловці та фінансисти в 1932 р. наполягали на передачі влади нацистській партії?
  2. Яким їхнім інтересам відповіда­ли програмні настанови фа­шистів?

Таким чином, прихід фашистів до влади був неминучим, бо демокра­тичні сили країни залишалися роз’єднаними. І, як ви побачили,  фашисти прийшли до влади в Ні­меччині законним шляхом.

20.111

2.Структура влади в нацистській Німеччині

Уже наступного дня після призна­чення Гітлер заявив, що без вагань розпустить парламент й організує нові вибори. З цього часу в Німеч­чині починається період нацист­ської диктатури.

Звертаю увагу на структуру влади в нацистській Німеччині. (Викладач будує схему на дошці за ходом роз­повіді.)

Див. схему.

20.11

Герінг запевняв промисловців, що це будуть останні вибори в Німеч­чині на 10, а може, і на всі 100 років.

У ніч з 27 на 28 лютого був організо­ваний підпал будівлі рейхстагу з ме­тою скомпрометувати політичних супротивників — комуністів. За цією справою було арештовано 10 тис. чоловік, у тому числі бол­гарський комуніст Димитров.

Наступного дня після підпалу рейхс­тагу надзвичайним декретом прези­дент скасував найважливіші демо­кратичні права і свободи,заборонив всі політичні партії.

23 березня 1933 р. новий парламент надав уряду Гітлера надзвичайні повноваження, що, власне, і скасу­вало Веймарську конституцію.

Після смерті президента було прий­няте рішення про суміщення посад канцлера і президента. Усі військові присягнули на вірність Гітлерові як фюреру (вождю) німецького на­роду.

19 серпня 1934 р. в країні був прове­дений референдум про надання Гітлеру виняткової влади. 89,9 % гро­мадян схвалили цю зміну в системі державної влади. В усіх структурах влади міцно затвердилася верти­

кальна система фюрерства, тобто підпорядкування нижчих фюрерів вищим. Була створена Генеральна Рада німецького господарства, яка спрямовувала державну економічну політику. До її складу увійшли 12  представників найбільших моно­полій. Формувалася система приму­сової праці. У країні запроваджува­лася загальна трудова повинність.

Такимчином, на 1938 рік Німеччина стала могутньою державою і в про­мисловому виробництві вийшла на 1 місце в Європі і на II місце у світі, однак економіка Німеччини була повністю підпорядкована воєнним приготуванням.

Штурмові (СА) та охоронні (СС) за­гони стали частиною цього апарату насилля. Було створено державну таємну поліцію (гестапо), а в 1933 р. по всій країні з’явилися концентра­ційні табори — Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен — для утримання в них усіх невгодних режимові лю­дей, передусім діячів опозиції, зок­рема комуністів і соціал-демократів, а також інакомислячих, не згодних з поглядами нацистів.

Запитання

А що ж потрібно було зробити, щоб всі німці думали однаково, по-на- цистськи?

Учитель. Гітлер знав, що робити. Щоб привчити всіх німців думати однаково, по-нацистськи, потрібно було усунути джерела ідей, що не відповідали гітлерівському світо­гляду. З одного боку, для нацистів це означало придушити носіїв таких ідей. З іншого, — духовне підкорен­ня народу вимагало ліквідації маси книг. І в ніч на 10 травня 1933 р. на­цисти влаштували публічне спален­ня книг, написаних «неарійцями», тобто євреями та антифашистами.

Дивимось хроніку з фільму «Зви­чайний фашизм», де показана ця страшна акція. На оточену штурмо­виками й есесівцями площу біля Берлінського університету десятки вантажівок підвозили все нові партії невгодних нацистам книг. На очах у збудженого натовпу були кинуті у вогонь видатні твори літератури: твори Гейне, Манна, Ремарка та ін­ших авторів.

Згадується страшне пророцтво ве­ликого німецького поета Генріха Гейне, єврея за походженням, чиї твори також палали у цьому вогни­щі: «Той, хто починає зі спалення книг, може закінчити спаленням людей».

Запитання

На вашу думку, що мав на увазі Гейне і чи існує зв’язок між до­лею людини та долею книжок?

3. Антисемітська політика нацистів у 1933-1939 pp.

 Що таке антисемітизм?

Робота учнів з політичним словником

Антисемітизм — це форма націо­нальних і релігійних забобонів і не­терпимості, вороже ставлення до євреїв.

.  Як ви думаєте, чим заважали на­цистам євреї?

Учитель. На момент приходу до влади нацистів (1933 р.) серед насе­лення Німеччини євреїв було мен­ше 1 %, але нацисти цілеспрямова-: но проводили антисемітську полі­тику. І тут виникає питання «чому?». Атому, що Гітлеру потрібно було згуртувати німців. Він обрав євреїв як ворожу націю, для боротьби з якою німцям потрібно згуртувати­ся. І тому нацисти постійно прово­дили різного роду акції проти євреїв.

Першою такою акцією був еко­номічний бойкот. 1 квітня 1933 р. нацисти оголосили бойкот єврей-бізнесу й торгівлі.

Щоб згуртувати німців, проводилась антифранцузька агітація. Франція розглядалась нацистами як зовніш- ній ворог № 1, винний в усіх нещас­тях Німеччини, що їй приніс Вер- сальський мир. Євреї ж вважались головним внутрішнім ворогом. Спра­ва в тому, що, хоча євреї дійсно скла­дали незначну частку населення Ні­меччини, їхні представники займали міцні позиції в банківсько-фінан­совій сфері, торгівлі, культурі і науці і складали серйозну конкуренцію німцям, зайнятим у цих галузях. За умов економічної кризи конкурент­на боротьба між єврейськими і ні­мецькими колами загострилась. Зок­рема, єврейським банкірам дорікали за те, що свої капітали вони нажива­ють не за рахунок підприємницької діяльності, а в результаті біржових махінацій, сумнівних валютних опе­рацій, лихварства і переводять гроші за кордон, не вкладаючи їх у німець­ку промисловість, тим самим її зне­кровлюючи, а євреям — діячам науки і культури — за те, що вони не поді­ляють традиційних німецьких цін­ностей. Тобто німецькі промисловці і фінансисти, частина науковців і митців сприймали ідеологію нацизму як найдієвіший засіб назавжди роз­правитися з конкурентами. У свою чергу, майно і капітали, вилучені у євреїв на користь державної казни, дали змогу нацистам провести еко­номічну модернізацію.

У день бойкоту біля єврейських ма­газинів стояли нацисти-пікетчики з плакатами в руках: «Німці, захи­щайте себе. Не купуйте нічого у євреїв». Метою бойкоту було заля­кати євреїв Німеччини й усього світу та не дати їм чинити опір нацизму.

Були видані найсуворіші, навіть аб­сурдні за своїм змістом постанови, закони та укази про вилучення євреїв з культурного та громадсько­го життя Німеччини.Як, наприклад, розуміти закон, що забороняв євре­ям гуляти у громадських місцях, у садах та парках, відвідувати басей­ни? А заборону єврейським дітям тримати цуценя або кошеня? Ці правові акти переслідували жахливу мету: створити психологічну прірву між німцями та євреями. Німців привчали думати про євреїв як про ворожу расу, що негідна жити поруч з арійцями або знаходитися в їх то­варистві.

Третій рейх формував таку суспіль­ну атмосферу, де єврей сприймався як ворог. У вересні 1935 р. на з’їзді нацистської партії були прийняті Нюрнберзькі закони, що позбавля­ли євреїв всіх громадянських прав і зводили їх до рівня осіб, що не мо­жуть розраховувати на якісь при­вілеї та державні посади.

Індивідуальна робота учнів з документом «Нюрнберзькі закони»

Нюрнберзькі закони звели расизм у ранг правової основи. А що озна­чає життя людини, яку позбавили всіх прав?

Не можна не сказати ще про одну ак­цію нацистів — «Кришталеву ніч». 7 листопада 1938 р. молодий польсь­кий єврей вбив у Парижі німецького дипломата на знак протесту проти насильної депортації з Німеччини до Польщі 15 тис. євреїв, серед яких бу­ли і його батьки, на що гестапо від­повіло нищівним погромом. Увечері і вночі з 9 на 10 листопада по всій Ні­меччині прокотилася хвиля погромів: були спалені і зруйновані всі 1400 си­нагог Німеччини, зруйновані і погра­бовані єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврея було убито, декілька тисяч поранені, відправлені до конц­таборів. А верх цинізму полягав у то­му, що нацистське керівництво зви­нуватило в усьому євреїв. На єврей­ську общину Німеччини було накладено контрибуцію в 1 млрд ма­рок. Ці події увійшли в історію під назвою «Кришталева ніч» або «Ніч битого скла».

Запитання

Що сталося у Кришталеву ніч?

V. Узагальнення й системати­зація знань

Дискусія, обговорення проблемно­го питання.

Узагальнення вчителя з проблемного питання на основі відповідей учнів.

Підбиття підсумків уроку.

Учитель. На цьому уроці ми по­бачили суть нацистського режиму, в основі якого лежало нещадне зни­щення політичних супротивників, ліквідація будь-яких політичних прав людини і громадянина, ідея

«Німеччина понад усе». У результаті цього світ наближався до нової сві­тової війни.

Пастору Мартіну Німмелеру, в’язню концтаборів, належать такі слова: «Спочатку вони прийшли за єврея­ми. Я мовчав — я не був євреєм. Потім вони прийшли за комуніста­ми. Я мовчав — я не був комуністом. Потім вони прийшли за профспіл­ковими робітниками. Я мовчав — я не був профспілковим робітни­ком. Після цього вони прийшли за мною. Але всі вікна були темними. Не залишилось нікого, хто міг би допомогти мені».

Висновок-побажання. Нехай ніхто з нас ніколи не стане ні катом, ні жертвою, ні байдужим спостеріга­чем!

VI. Домашнє завдання

  1. Опрацювати підручник: Берди­чівський Я. М., Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Навч. посіб­ник для 10 кл. — Запоріжжя: Прем’єр, 2004.-§20-21.
  2. Творче письмове завдання. На­писати твір-мініатюру за такими темами:

1)«Французькі історики писали, що нацисти «піддали сумніву розум». Вони його приспали. Але сон ро­зуму породжує чудовисько». У чому полягає сон розуму в на­цистській Німеччині? Які чудо­виська він породив?
2)«Світ занадто небезпечний, щоб у ньому жити, — і не з вини тих, що творять зло,-а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить».

Література

  1. Щедріна I.E. Всесвітня історія у схе­мах і таблицях. Навч. посібник для 10—11 кл. — К.: Академія, 2001.
  2. Воропаева В. В., Татаринов М. В. Всесвітня історія. Новітній період. 10 клас. Плани-конспекти уроків. — Харків: Веста, 2003.
  3. Бердичівський Я. М., Ладиченко Т. В. Всесвітня історія. Навч. посібник для 10 кл.— Запоріжжя: Прем’єр,
  4. 2004.
  5. Ремарк Ерих Марія. Три товариші. — Радянський письменник, 1960.