загрузка...

книгаСучасна особистісно-орієнтована модель освітнього процесу спрямована на те, щоб створити необхідні умови для успішної самореалізації молоді у «дорослому житті». При цьому йдеться не лише про успіхи у професійній діяльності, хоча це останнє, поза всяких сумнівів, є надзвичайно важливим. Не менш вагомою складовою успіху є також набуття особистістю світоглядних позицій, що ґрунтуються на усвідомленні пріоритетів загальнолюдських цінностей і національних цінностей власної держави, рішучій готовності послідовно втілювати ці принципи у життя, а у разі потреби — вміти відстоювати їх у правовому полі.
Зрозуміло, що засвоєння молоддю необхідних правознавчоосвітніх  знань і формування па цій основі свідомої громадянської позиції є неможливим без серйозної роботи з вивчення українського законодавства. Це, насамперед , передбачає удосконалення навичок індивідуальної роботи учнів, розвиток у них критичного мислення тощо. Саме тому опанування джерел і спеціальної літератури — один із головних напрямків діяльності товариства «Правознавець», якому, власне кажучи, підпорядковані усі інші напрями роботи.
Зміст позаурочних занять членів товариства з вивчення українського законодавства, як правило, визначається навчальними програмами, обраними вчителем з рекомендованих державою. Мій особистий досвід (при всій повазі до багатьох повалених авторів, чиї заслуги я аж ніяк не применшую) свідчить на користь навчальної програми «Основи правознавства», розробленої завідувачем кафедри Київського університету кандидатом юридичних наук І. І. Котюком. Ця програма цілком відповідає державному стандарту повної і базової  загальної середньої освіти. Закладений в її основу системно-структурний підхід пропонує раціональний шлях послідовного сформування правових знань. Виходячи зі стану сучасної системи знань про правознавчі  явища та особливості організації навчального процесу, І. Котюк цілком слушно виокремив у програмі навчального курсу три частини: у першій — «Основи теорії держави і права» подається загальнотеоретична характеристика держави та права як соціальних явищ, у другій — «Основи публічного права України» і третій — «Основи приватного права України» — надана характеристика української держави та її правової системи. Програма стала результатом глибокого вивчення автором значного обсягу правового матеріалу. При цьому форма його подання є доволі легкою для сприйняття, цілком і повністю зорієнтованою на певні вікові можливості учнів, сприяючи розвитку їхнього мислення, забезпечуючи ефективність сформування правових знань.
Оптимальні можливості для організації навчального правооховного процесу створюють й інші програми, зокрема рекомендована спеціалістами  для профільних класів програма «Правознавство для ліцеїв, гімназій, класів з углибленим  вивченням правознавства».
Заняття з вивчення українського законодавства мають бути не спонтанними, що проводяться час від часу, а цілком послідовними, системними за характером. Стаття 17 Закону України «Про позакласну освіту» вказує на необхідність визначення тривалості заняття у позаурочний час з урахуванням психофізіологічного розвитку і  навантаження для дітей середнього та вищого вікц розвитку. Зважаючи на те, що члени товариства «Правознавець» — це учні старших класів, самостійна робота над опануванням джерел проводиться у кабінеті правознавства два-три рази на тиждень, після завершення основних занять, триває вона близько 45 хв. Заняття не припиняються на час канікул, при цьому графік індивідуальої праці школярів, відповідно від їх волевиявлення, може бути більш щільним. У святкові й неробочі дні позаурочні заняття здебільшого не проводяться.
Попередньою умовою повноцінної роботи юних правознавців у ході позакласної роботи є правильно оформлений кабінет правознавства та наявність у ньому правничої бібліотечки. Методика організації такого кабінету, конкретні поради щодо його оформлення, насичення фонду бібліотечки необхідним мінімумом новітньої літератури докладно розглядатимуться нижче. Тут лише обмежимося кількома зауваженнями загального плану.
По-перше, керівникові з позакласної роботи необхідно заздалегідь подбати про поповнення правничої бібліотечки виданнями законів України (з коментарями і без них), довідковою літературою (юридичні словники, довідники та ін.), навчальними посібниками, спеціалізованими періодичними виданнями тощо. Якщо говорити про фонд бібліотечки товариства «Правознавець», то його наразі складають 21 том законів, систематизовані законодавчі акти — кодекси, юридичні словники, навчальні посібники, підшивки газети «Голос України», журналу «Право України», «Юридичний вісник України», 19 тематичних папок — вирізки з друкованих видань, роздруковані матеріали з Інтернету тощо.
По-друге, треба мати на увазі потребу постійного оновлення бібліотечки, враховувати те, що законодавство держави час від часу змінюється й доповнюється, виходячи з потреб і динаміки розвитку суспільних відносин. По-третє, варто вирішити проблему наявності необхідної кількості примірників видань, потрібних для самоосвіти учнів. Що стосується текстів тих чи інших законодавчих актів, то цю проблему доволі легко вирішити за наявності у правознавчому кабінеті комп’ютера з доступом до мережі Internet: увійшовши на потрібний сайт, можна швидко знайти документ, після чого роздрукувати па принтері необхідну для роботи кількість примірників.
IIo-четверте, організатору з позаурочної роботи важливо подбати про комфортні умови самого процесу навчання: кабінет, в якому відбуваються заняття юних правознавців, має бути добре провітреним, прибраним, освітленим.
Не зайвою буде також проведена у невимушеній товариській атмосфері бесіда з членами товариства про гігієну розумової праці та про вміння правильно поводитися у читальному залі кабінету правознавства. Щодо останнього, то, на нашу думку, юним правознавцям необхідно роз’яснити такі правила:

  1. Успішна самостійна робота над першоджерелами, навчальною літературою у кабінеті правознавства можлива лише за умови дотримання тиші і спокою. Працюйте тихо, намагаючись, по можливості, уникати гучного шурхотіння сторінками книжок і газет.
  2. У разі, коли необхідна консультація педагога, підніміть руку або ж підійдіть до консультанта, не заважаючи при цьому зосередженій праці товаришів.
  3. Ви маєте змогу, у разі необхідності, покинути на якийсь час приміщення кабінету правознавства. Звертатися, тим більше голосно, за дозволом до керівника з позакласної роботи при цьому не треба.
  4. У разі необхідності ви можете звернутися до своїх товаришів, однак при цьому варто розмовляти пошепки, аби не заважати іншим.
  5. и можете вільно користуватися фондом бібліотеки кабінету, за необхідності самостійно брати з полиць потрібні вам книжки. Намагайтеся при цьому, однак, поводитися якомога тихіше.

Перед початком роботи юних правознавців з літературою варто нагадати учням і про основні правила поводження з бібліотечними книжками і газетами, незважаючи на те, що зазвичай молоді люди добре обізнані у цьому питанні. У ході короткої бесіди необхідно зосередити увагу учнів на таких простих правилах поводження з книгами:

  1. Дбайливо ставтеся до книжок — ваших власних, бібліотечних, тих, що ви їх позичили у друга.
  2. Виявляйте обережність, беручи з полиць та повертаючи на попереднє місце книги чи журнали у кабінеті правознавства, намагайтеся не зіпсувати їх обкладинки.
  3. У процесі роботи дозволяються чернеткові записи на полях книг, підкреслювання олівцем (не чорнилом!), але тільки тоді, якщо книга належить особисто вам. Ніколи не робіть жодних записів на полях чи сторінках бібліотечних книжок. Пам’ятайте, що з книгою працюватимуть інші учні.
  4. Активно користуйтеся закладками, ніколи не загинайте куточки книги, адже це її псує.
  5.  Вітається виявлення турботи про книжку — її підклеювання, загортання в обкладинку тощо.

Кілька слів варто сказати юним правознавцям і щодо гігієни заннять  за комп’ютером. Йдеться, насамперед, про роз’яснення! дітям неприпустимості надмірно тривалої роботи за комп’ютером, що може негативно позначитися на стані їхнього здоров’я. Крімі того, як засвідчує практика, необхідно загострювати увагу учнів і на потребі вироблення вольових навичок цілеспрямованої і зосередженої роботи в мережі Internet, уникати спокуси звертати начас роботи па різноманітні розважальні сайти: попри те, що таке «блукання» в Інтернеті шкодить процесу самопідготовки, воно також заважає формуванню навичок концентрації уваги у юних правознавців, їх зосередженій праці над опануванням цілком конкретної теми.
Позаурочне заняття, під час якого юні правознавці набуваї ють навичок поглибленого вивчення українського заісоподавс] тва, умовно можна поділити на кілька етапів: коротка вступна бесіда вчителя; самостійне опрацювання членами товариства першоджерел, спеціальної літератури і надання вчителем, у разі, потреби, консультативної допомоги учням; колективне обгової рення результатів проведеної роботи, накреслення керівником з нозакласної роботи перспектив подальшої роботи учнів із опанування джерел.
Коротка вступна бесіда, що передує самостійній роботі юних правознавців, є вкрай необхідною для активізації знань, визначені пя мети та конкретних завдань роботи учнів, роз’яснення їм методичних прийомів опрацювання джерел (ясна річ, цьому має передувати самостійна підготовча робота вчителя з уважного вивчення джерела, спеціальної літератури, виокремлення потрібних тематичних блоків з проблеми для подальшого тлумачення їх дітям). Важливою складовою вступної бесіди, спрямованої на подальший розвиток пізнавального інтересу учнів до правознавства, мас стати також актуалізація мотивів самостійного навчання. Слід  іще раз звернути увагу дітей на необхідність вироблення свідомого прагнення до самоосвіти, бажання та уміння спілкуватися з книгою, розуміння того, що «читання гарних книг — це як бесіда з кращими мисливцями минулих віків, і бесіда підготовлена, в котрій автори розповідають кращу частину своїх думок». (Французький математик, філософ Рене Декарт). Цікавий матеріал для такого роду бесіди можна знайти, звернувшись до творчих біографій багатьох видатних особистостей.
Надзвичайно корисною, зокрема, може стати спеціально адресована молоді праця Дмитра Сергійовича Лихачова «Письма о добром и прекрасном» (М., 1989), що містить серію листів, заголовки яких говорять самі за себе — «Молодість  усе життя», «У чому сенс життя», «Мета і самооцінка», «Людина повинна бути інтелігентною», «Про вихованість», «Вміти дискутувати з гідністю», » Як говорити», «Любіть читати», «Вчіться вчитися» та ін. Юним правознавцям буде корисно почути, осмислити, а по можливості й обговорити у колі своїх товаришів такі думки видатного російського культуролога про важливість виховування прагнення до пізнання нового: «Навчання — ось що тепер потрібно молодій лютні змалку. Вчитися потрібно завжди. Навіть кінця життя не тільки вчили, але й вчилися усі крупніші науковці. Перестанеш вчитися — не її можеш і вчити.
Навчання важке, коли ми не вміємо знайти у ньому радість. Треба побити вчитися і форми відпочинку та розваг обирати розумні, іідатні також чомусь навчити, розвинути в нас якісь здібності, які знадобляться в житті… Учіться любити вчитися!»
Повноцінна самостійна робота юних правознавців з онрацювання джерел і спеціальної літератури можлива лише за умови оволодіння учнями цілим комплексом навичок, що вкладаються в узагальнене поняття — уміння роботи з книжою.
Вітчизняною педагогічною наукою в цілому визначені складові такого уміння. За слушною думкою II. В. Бухлової, у 3- 4-х класах середньої школи йдеться лише про набуття елементарних умінь ; в 5—6-х класах вже формуються уміння більш складного порядку ; у 7 8-х класах — уміння працювати зі ускладним текстом та додатковою літературою. Натомість для учнів 9-го класу є необхідним подальший розвиток умінь роботи з додатковою літературою ,а для 10- 11-х класів— оволодіння вміннями, які мають властивості широкого перенесення — насамперед, використовувати навики роботи з книгою, набуті за попередні роки навчання, у процесі самоосвіти.
Члени товариства «Правознавець» — це перевалено учні старших класів, тож ми робимо висновок, що для них первісні навики роботи з книгою (звичайно, певною мірою)— уже пройдений етап, і зосереджуємо увагу на вдосконаленні набутих у попередні роки знань, виробленні специфічних прийомів опрацювання джерел і літератури з правової тематики, розвитку в юних правознавців навичок самоосвіти.
Як засвідчує досвід, на перших засіданнях товариства правознавці-початківці, призвичаєні до навчання за підручниками, прагнуть з’ясувати для себе доволі загальні питання: що являють собою нормативно-правові підзаконні акти, спеціальна юридична література, де і як можна дізнатися про їхнє існування, як можна швидко знайти потрібний документ, не потонувши при цьому у законодавчому океані тощо.
«Зняти» подібного роду питання необхідно, провівши з новач- ками-членами товариства бесіду про шляхи пошуку необхідної літератури, принципи роботи каталогів, складання бібліографічних списків. У гімназії кабінет правознавства досить повно укомплектований бібліотечкою, тому нові члени товариства «Правознавець» мають змогу під час проведення такої бесіди «потримати у руках» офіційні видання законодавчих актів, довідкові видання і т. ін., ознайомитися з принципом складання каталогу правничої бібліотечки.
Керівникам-оргапізаторам з позаурочної роботи можна також порадити повести юних правознавців на екскурсію до великої бібліотеки міста, зокрема у Києві— до Національної бібліотеки їм. І. Вернадського, яка має обширні каталоги. Працівники бібліотеки із задоволенням ознайомлять школярів з системою каталогів, роз’яснять, за якими принципами вони складаються, як і ними слід працювати. Варто звернути увагу учнів на існування алфавітних і предметних каталогів, пояснити, за якими принципами виділяються чисельні рубрики останніх. У великих бібліотеках учням також можна показати головні бібліографічні видання України— «Літопис книг», «Літопис журнальних статей», «Літопис пікетних статей», роз’яснивши при цьому, як саме з ними працювати. Навичок складання бібліографічного списку школярі можуть також набути і в процесі опрацювання електронних каталогів на сайтах великих бібліотек. Практичним результатом проведення заняття на тему «Шляхи пошуку необхідної літератури з правової тематики» має стати поінформованість майбутніх правознавців V тому, де і як можна знайти потрібний документ, книгу, як пра- ііильно скласти список бібліографії на тему, що їх цікавить.
Після опанування учнями методики бібліографічних пошуків правознавчої літератури можна приступати до безпосереднього опрацювання джерел і літератури з правової тематики. Обов’язковими попередніми умовами такої роботи, утім, мас стати перевірка вчителем уміння юних правознавців знаходити в тексті головні структурні елементи системи наукових знань та складати план чи конспект прочитаного, на основі яких і відбувається процес засвоєння матеріалу. Вчителеві є сенс нагадати учням основні вимоги до складання планів: увалено прочитати весь текст, осмислити його головну думку; поділити текст на окремі структурні частини; дати стислі, чіткі, а головне — однотипні заголовки кожній частині; перевірити збереясення послідовності й логіки викладу матеріалу. Не зайвим буде також окреслити у найбільш загальних рисах загальноприйняті вимоги з підготовки конспектів: стисло, бажано своїми словами, фіксувати конкретний матеріал; уникати ведення детальних записів, механічного копіювання тексту; по завершенні складання конспекту перевірити логіку і послідовність викладу матеріалу.
Опрацювання учнями документів і літератури правознавчого характеру — справа досить складна. Засвоїти структурні елементи того чи іншого законодавчого акта, уникнувши при цьому механічного заучування, створити умови для критичного осмислення специфіки української законодавчої бази дозволяє робота учнів за комплексним планом, вироблення якого, ясна річ, покладається на корівника з позаурочної роботи. Такий комплексний план має п редбачати, на нашу думку, такі етапи роботи:
I.    Первісне ознайомлення із законодавчим актом: звернути увагу на чітку назву документа;

  •     з’ясувати,  саме до якої галузі права належить документ відноситься;
  •     переглянути структурні елементи документа (кількість, назви розділів, статей);
  •     встановити дату прийняття й запровадження в дію документа.

II.    Визначення за допомогою самого законодавчого акта або словників, іншої довідкової літератури незрозумілих термінів і понять.
III.    Фронтальне (часткове) вивчення змісту документа: уважно прочитати, осмислити текст; скласти план або конспект документу.
IV.    З’ясування питання з приводу використання закону на практиці.
Зауважимо, що передбачене комплексним планом фронтальне вивчення джерела прийнятне втакому разі, якщо попередньо визначене завдання для індивідуальної роботи — опанування законодавчим актом у цілому. У разі, якщо метою самостійної роботи юних правознавців є засвоєння конкретної теми, а її розкриття потребує залучення кількох законів, більш доцільним виглядає опрацювання лише окремих частин або статей документів, які прямо в’язані із обраною для вивчення темою.
Наведемо приклад організації роботи учнів на основі застосвання комплексного плану для вивчення теми .
I.    Первісне ознайомлення юних правознавців з пропонованим законодавчим актом дозволяє встановити такі моменти:

чітка назва документа — Закон України «Про охорону дитинства» ;
законодавчий акт належить до царини сімейного права; документ містить 37 статей, об’єднаних у 8 розділів;
дата прийняття Закону Верховною Радою України — 26 квітня 2001 р.

II.    Визначення основних термінів, понять

  • Переглянувши текст Закону України, юні правознавці мають звернути увагу на наявність у самому документі чітких визначень ряду термінів.
  • На рекомендацією вчителя, учні роблять виписки тлумачення найголовніших з них — «дитина», «дитинство», «охорона дитинства» .

ІІІ.   Вивчення теми за змістом документа
Оскільки попередньо сформульоване навчальне завдання передбачає опрацювання цілком конкретної теми за конкретним законодавчим актом, учням пропонується не вдаватися до фронтального вивчення Закону України «Про охорону дитинства», а обмежитись читанням ІІ-го розділу документа, що має характерну назву «Права та свободи дітей».
У результаті опрацювання документа учні складають конспект матеріалу з переліком основних свобод і прав  дитини:

  •      Право на життя й охорону здоров’я;
  •     Право на ім’я і громадянство;
  •      Право на достатній життєвий рівень;
  •      Право на вільне висловлювання думки й отримання інформації; й. Право на захищеність  від насильства

IV.    З’ясування  запитання про використання закону на практиці

Останнє завдання, що його належить вирішити учням відповідно до положень комплексного плану, націлене насамперед на розвиток критичного мислення юних правознавців, що визначається сучасною наукою як вміння логічно мислити й висловлювати свою думку на письмі.
Моделюючи конкретні ситуації, запозичені зі спеціальної літератури або взяті з життєвої практики, учням належить відповісти па ряд питань, найбільш принциповими з яких є такі:

  •     Чи враховуються на практиці, а якщо враховуються, то наскільки повно усі визначені Законом України права дітей?
  •     Чи існує потреба удосконалення існуючого законодавства із охорони прав дитини?
  •     Які саме зміни можна було б запропонувати у цьому питанні?

Осмислені учнями та викладені на папері відповіді на усі ці ни тання мають стати предметом обговорення наприкінці заняття. 1
Засвоєння учнями методичних прийомів роботи з окремим до» кументом створює умови для ускладнення освітніх завдань — в» самперед розширення належної для вивчення законодавчої бази. Якщо звернутися до конкретного прикладу, то пропонованою юниЯ правознавцям більш складною для опрацювання темою може стати, наприклад, «Міжнародне та вітчизняне законодавство про прм ва і свободи дитини».
Опрацювання цієї теми слід проводити за допомогою пропоної ваного вище комплексного плану, однак з певними корекціями, адже вимагає поглибленого вивчення пе одного, а цілого ряду закоі нодавчих актів, у тому числі «Конвенції про права дитини, Конституції України. Сімейного кодексу України (набрав чинності з 1 січня 2003 p.), Закон України «Про охорону дитинства» (26 квітня 2001 р.) та ін. При цьому особливого значення набуває оволодіння юними правої знавцями прийомами порівняння викладу одних із питанії у різних джерелах. Ясна річ, обов’язковими передумовами набуття таких навичок мають бути знання учнями фактичного матеріалу та уміння виділяти характерні ознаки у порівнюваних об’єктах.
Наприкінці позаурочного заняття з опанування українського законодавства керівник підбиває підсумки самостійної роботи учі нів, загострює увагу присутніх па складних моментах, що виникли у процесі опрацювання документів, пропонує учням поділитися своїми думками щодо прочитаного, змоделювати конкретну життєву ситуацію з обговорюваної теми, дає поради щодо продовження навчання у домашніх умовах. На цьому етапі роботи необхідне за-1 стосування інтерактивних технологій у методах навчання.
Наведена вище схема організації індивідуальної роботи учнів з опанування законодавства України є, звичайно, досить умовною,тож кожний керівник з позаурочної роботи може вносити до неї власні творчі корективи. Наголосимо лише, що науково-дослідницький напрям у роботі правознавчого товариства дещо різниться від таких «публічних форм роботи», як проведення диспутів, семінарів, підготовка олімпійського резерву, організація екскурсій, зустрічей з цікавими особистостями тощо. Зокрема, під час самостійного опрацювання учнями джерел є недоречними такі неформальности чай, бутерброди, жарти, невимушена обстановка і т. ін.
Завдання опрацювання джерел і літератури юними правознавцями полягають не лише у тому, щоб поглибити їх знання але і в тому, щоб пробудити в учнів інтерес до зосередженої інтелектуальної праці навчити їх поважати тишу— «коли люди мовчать, а книги говорять», удосконалити навики індивідуальйної роботи з книгою.

Загрузка...