загрузка...

До речових пам’яток, згідно з обраною нами класифікацією, належать справжні пам’ятні місця та історичні монументи, а також більшість різноманітних предметів, що зберігаються в історичних, краєзнавчих і воєнно‑історичних музеях. Хоча застосування цієї групи джерел обмежене через їхнє місцезнаходження чи стан збереження, але саме вони дозволяють учням відчути колорит епохи, ознайомитися зі старовиною, відчути себе у ролі дослідників.

Для створення чітких предметних уявлень і з метою виробити в учнів вміння «бачити» матеріальні предмети дійсності в шкільній практиці використовують науково перевірені прийоми та методи, серед яких — малювання, ліплення, моделювання тощо. Найбільш доступним є малювання, яке учні можуть здійснювати з натури або використовуючи ілюстративний матеріал. Малювання можна за‑

стосовувати на різних етапах навчального процесу. Головною умовою застосування цього методичного прийому повинна бути творчість та осмисленість навчальної діяльності учнів, щоб малювання не перетворювалося на механічне змальовування. Чудово, якщо учні зможуть розгледіти історичні пам’ятки безпосередньо в музеї, виконуючи при цьому творче завдання чи розв’язуючи навчальну проблему. Не менш важливим є обговорення робіт учнів та доброзичлива критика з боку однокласників, що помітять історичні помилки «художника». Ще більший ефект матиме малювання по пам’яті, про що учнів попередять перед здійсненням екскурсії до музею.

Ліплення тісно пов’язане з моделюванням. На останньому ме‑тоді ми зупинимося більш детально, бо через ряд причин, незважаючи на свій величезний потенціал, цей метод поступово втрачає популярність й останнім часом недостатньо застосовується на уроках історії.

Метод   моделюванняумовно можна віднести до методу організації практичної діяльності учнів, і спрямований він на оволодіння школярами способами предметної діяльності. З іншого боку, він

має також ознаки своєрідного історичного експерименту та досліду, які історики використовують в процесі дослідницької діяльності. За формою організації навчальної діяльності учнів метод мо‑

делювання можна віднести до методу проектів. З методичної точки зору суть методу полягає в постановці проблеми та пропозиції вчителя учням виконати певне практичне завдання, тобто створити

спрощену модель або макет певного історичного об’єкта з метою вирішення поставленої проблеми. Змістом методу моделювання є не лише створення власне моделі, а й глибокі знання, оригінальні та несподівані висновки, яких доходять учні в ході такої діяльності.

Протягом розв’язання завдання учні проходять декілька етапів. На першому етапі вчитель створює у школярів внутрішню мотивацію і зацікавленість у виконанні практичного завдання. Це може відбу‑

ватися різними шляхами, але, як правило, найбільш ефективним є  прийом евристичності і проблемності, закладений у самому зав данні. Учитель повинен сформувати у школярів практичне ставлення до певних історичних реалій, пов’язаних з майбутнім моделюванням об’єкта. На другому етапі відбувається певне накопичення теоретичних знань учнів про той об’єкт, модель якого вони

повинні будуть створити. На цьому етапі учні виходять за межі того кола інформації, що подається в підручнику, та опрацьовують літературу, знайдену в результаті самостійних пошуків або запро‑

поновану вчителем. На третьому етапі важливо зберегти в учнів упевненість в обов’язковому успіхові нової для них роботи. Процес організації практичної діяльності відбувається в напрямку зростання самостійності й розумової активності учнів. Доцільно організувати роботу так, щоб над створенням моделі працювала група учнів, яка виступатиме в ролі творчої лабораторії.

Кожна модель, створювана учнями, повинна нести певне смислове історичне навантаження і бути пов’язаною з матеріалом, що вивчається на уроці. В іншому випадку втрачається

смисл самої роботи, вона набуває ознак прикладного мистецтва і стосуватиметься скоріше образотворчого мистецтва, ніж історії. Щоб цього не сталося, важливо поставити завдання так, щоб

учні, захищаючи свою роботу, представляли не тільки її, але й історичну епоху, з якою пов’язана створювана ними модель. Зрозуміло, найбільш відповідальним моментом є захист роботи.

Якщо над створенням моделей працювало декілька груп учнів, цікавo буде провести конкурс, запросивши на урок «експертів», що оцінюватимуть діяльність учнів.Наведені вище теоретичні положення варто проілюструвати конкретними прикладами, взятими з власної практики вико‑

ристання цього методу. Так, вивчаючи в 6‑му класі тему «Виникнення рільництва та скотарства», учням було запропоновано перевірити, наскільки складним був процес виготовлення перших

знарядь праці для обробки ґрунту, спробувати створити перше знаряддя праці, яким у давнину обробляли ґрунт, — мотику. Для того, щоб зробити відповідну модель, учням довелося розшукувати

зображення цього знаряддя праці в історичних виданнях, оскільки в підручнику, яким користуються школярі, відповідна ілюстрація була відсутня, а вся інформація про мотику обмежена згадкою про її існування на першому етапі розвитку рільництва. Цікавими як для учнів, так і для вчителя були висновки, яких дійшли учні в процесі своєї діяльності. Виявляється, що, навіть використовую‑

чи сучасні інструменти, не так уже й просто зробити мотику. У ході роботи над створенням моделі, учні зрозуміли, що поняття «примітивні», яким, як правило, супроводжується характеристика

перших знарядь праці, що виготовляли люди в давнину, не зовсім точно передає складність трудових процесів, в результаті яких створювалися такі знаряддя праці. Висновок, якого дійшли учні,

спонукає в подальшому більш обережно вживати певну термінологію щодо трудової діяльності давніх людей.

Окрім того, учнями був проведений експеримент, в ході якого вони переконалися в тому, що обробка землі мотиками була дуже тяжкою працею. Під час захисту створеної ними моделі

школярі повинні були не тільки описати створене ними знаряддя праці та поділитися своїми висновками, але й розповісти про виникнення рільництва та епоху неоліту, до якого належить

створена ними модель. Школярі встановили зв’язок між таким знаряддям праці, як палка‑копачка, яка використовувалася при збиральництві, та численними різновидами мотик, які з’являться

пізніше. Інший зв’язок учні встановили між мотикою з пласким кінцем та лопатою. Що ж до самої моделі, то нею стала одна з перших різновидів мотик — звичайна палка з прив’язаним до рукояті кістяним наконечником.

Під час ознайомлення з трипільською культурою вчитель може відзначити й розповісти про ту роль, яку відіграло моделювання й історичне експериментування у вирішенні численних проблем,

познайомивши учнів з експериментами одеського археолога К. Зіньківського. Щоб перевірити одну з гіпотез, що пояснювала проблему спалених жител трипільців, дослідник зробив модель

двоповерхового трипільського житла, яке спалив в порядку експерименту на батьківському подвір’ї, довівши хибність однієї з теорій. Учитель може запропонувати учням створити макет трипільського житла, звичайно, не для його подальшого спалення на шкільному подвір’ї, а щоб встановити, які знання і вміння потрібні були першим землеробам, щоб створювати подібні житла. У процесі дослідження і подальшого моделювання учні ознайомилися з основними типами трипільських поселень, намагалися відтворити внутрішній інтер’єр житла трипільців. Щоб виконати завдання, школярі вивчали додаткову літературу, познайомилися із зображеннями глиняних моделей жител, виготовлених трипільськими майстрами. Така діяльність учнів по праву може вважатися дослідницькою, особливо враховуючи несподіване відкриття, зроблене ними в ході роботи: вони дійшли висновку, що художник, який ілюстрував підручник з історії для 7‑го класу, припустився помилки, розфарбувавши трипільське житло синім кольором. Учні в жодному із джерел не знайшли згадки про використання трипільцями синьої фарби для оздоблення своїх жител. Іншій групі учнів було запропоновано відтворити трипільський горщик, перевіривши при цьому шляхом експерименту, наскільки справедливими є гіпотези щодо значення орнаменту, який ми зустрічаємо у трипільській кераміці. Враховуючи той факт, що трипільці спочатку ліпили гончарні вироби вручну,

а вже потім на повільному гончарному крузі, діяльність учнів допоможе їм уявно вжитися в образ давнього землероба і гончара. З іншого боку, така діяльність нагадує роботу реставраторів, які відновлюють розбиті посудини, використовуючи той же клей, що і школярі під час свого моделювання. Встановивши, яким орнаментом трипільці прикрашали свої гончарні вироби, і відтворивши один із таких виробів у вигляді моделі, учні перейшли до наступного етапу своєї діяльності, досліджуючи шляхом опитування, які ідеї виникають у людини при спогляданні такого орнаменту. Цього разу результат був дещо передбачуваний. Як правило, всі опитувані заявляли про те, що, споглядаючи повторення елементів композиції орнаменту, вони уявляють безкінечний плин часу і необмеженість Всесвіту. На думку деяких дослідників трипільської культури, саме такі уявлення про світобудову існували у давніх землеробів. Отже, невеличке дослідження, проведене учнями і поєднане з моделюванням, частково підтвердило деякі із гіпотез дослідників або ж відтворило власне процес створення гіпотез, на чому має наголосити учитель під час обговорення результатів експерименту.

Як правило, пропозиція вчителя створити макет рицарського замку не вимагає особливої мотивації, бо ця тема є надзвичайно популярною серед хлопців підліткового віку. Відповідні популярні

видання, призначені для дітей, надають величезний матеріал для такого моделювання. Зрозуміло, певні історичні об’єкти цікавлять переважно хлопців, інші — дівчат. Це також необхідно враховувати, як і схильність дітей до такого виду діяльності. Дівчатка охоче беруться за моделювання одягу різних історичних епох, до того ж матеріалу для роботи їм ніколи не бракує. Завдання вчителя полягає в тому, щоб просто спрямувати таку схильність на досягнення певних навчальних цілей.

Кожен учитель, мабуть, відчував певні труднощі, пов’язані з вивченням матеріалу з історії техніки та науки. У цій складній ситуації без кооперування зусиль вчителів, що викладають різні на‑

вчальні дисципліни, навряд чи можна обійтися. Вивчення в 7‑му класі теми «Господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі» стає набагато цікавішим у разі демонстрації моделей перших механізмів, що виникли в ті часи: водяних двигунів, коловоротів, домкратів. Під час демонстрації двох типів водяних двигунів — з верхньобійним та нижньобійним водяним колесом школярі повинні визначити, який із двох типів двигунів був більш досконалим. Для відповіді на це питання учням необхідні певні знання з фізики, а отже, і пояснення вчителя фізики про принцип збільшення потенціальної енергії залежно від висоти падіння води щодо нульового рівня. Такі уроки якнайкраще мотивують необхідність вивчення всіх шкільних предметів, демонструючи їхній взаємозв’язок та піднімаючи авторитет історії в очах учнів, схильних до вивчення точних дисциплін. Під час вивчення «Промисловий переворот в Англії» доцільно продемонструвати принцип дії парової машини, використавши для цього її модель, яка, мабуть, є в кожному кабінеті фізики. При цьому досить сухий теоретичний матеріал набуває більшої привабливості для його подальшого осмислення.

Описаний метод не може претендувати на універсальність, як і будь‑який метод навчання. Метод моделювання має посісти своє місце в наборі тих мотиваційних інструментів, що використовує вчитель у своїй роботі. Одного разу створені моделі в подальшому можуть продовжити своє існування у вигляді наочних засобів навчання, на відсутність яких скаржаться вчителі історії. Надання вивченню історії в школі ознак прикладного характеру навряд чи змінить гуманітарний зміст шкільної дисципліни, але обов’язково зробить сам процес навчання історії набагато цікавішим і кориснішим.

Декілька слів варто сказати про організацію роботи учнів на екскурсіях під час їх ознайомлення зі справжніми пам’ятними місцями та історичними монументами. Щоб екскурсія не перетворилися на нудні «відвідини», перед учнями слід поставити певне навчальне завдання чи проблему, яку вони мають вирішити в ході екскурсії.

З цією метою П. Гора розробив інструкцію, яка не втратила свого значення й до сьогодні :

1.  Ознайомившись з темою екскурсії та отримавши завдання, уважно вивчи рекомендовану літературу.

2.  Ознайомлення з історичною пам’яткою розпочни з огляду її в цілому. Для цього вибери зручне місце, з якого видна повністю пам’ятка або ж більша її частина.

3.  Оглядаючи монументальну споруду чи її залишки, намагайся подумки відтворити її первісний вигляд: не тільки її зовнішній вигляд, але й по можливості внутрішню будову.

4.  Уважно вивчи зовнішні деталі пам’ятки, для цього підійди якомога ближче до неї; якщо це буде потрібно, обійди історичний монумент по зовнішньому периметру. Результати свого огляду

спробуй оформити у вигляді ескізу чи малюнка, що відтворюватиме пам’ятку в реконструйованому вигляді.

5.  Уважно вивчи історичний монумент зсередини. Своє дослідження передай тими самими засобами.

6.  Оглянь монумент ще раз. За необхідності внеси корективи до своїх ескізів чи малюнків.

7.  Продумай словесний опис до своїх робіт.

8.  Порівняй результати своєї роботи з науковими реконструкціями, описами та поясненнями.

Зважаючи на те, що не кожне місто чи населений пункт можуть похвалитися достатньою кількістю і збереженістю слідів свого історичного минулого, робота з цим видом наочності має певні обмеження, що долаються завдяки використанню новітніх інформаційних технологій. Але про це ми більш детально поговоримо, коли йтиметься про віртуальні екскурсії до музеїв світу.

Загрузка...