Ці види наочності є дуже популярними останнім часом. Тому ми обмежимося загальними зауваженнями. Уже йшлося про те, що деякі історичні картини та портрети мають дуже багато спільного з політичним плакатом. Або, інакше кажучи, вони за своїм змістом та первинним призначенням більше були агітаційно‑пропагандистськими плакатами, ніж картинами та портретами. Але якщо картина та портрет часто приховує свій ідеологічний зміст за художньою формою, то плакат є неприхованим політичним продуктом ідеологізованого мистецтва. Незважаючи на свою нібито простоту та певну художню примітивність, не слід забувати, що ця простота стала видимою після краху ідеологічних структур, які її живили. Людині, яка жила в минулому, в тому ідеологічному просторі було досить важко не піддатися впливові яскравих художніх образів, так само як нам сьогодні непросто протистояти рекламі, навіть якщо ми розуміємо сам механізм її дії.

Дослідники І. Костюк та А. Осмоловський пропонують такі види завдань для учнів під час роботи з плакатами:

1)  проглянувши й проаналізувавши певний плакат, самостійно скласти перелік питань до нього;

2)  зіставити текстову інформації з інформацією, яку несе зображення на плакаті;

3)  розглядаючи плакати різної ідеологічної спрямованості, порівняти, чим вони відрізняються один від одного та як тлумачаться ті чи інші ідеї або цінності;

4)  дати учням плакати без підпису. Завдання: намагатися з’ясувати, якій політичній силі вони могли належати;

5)  спробувати намалювати свій плакат на задану тематику, а потім організувати у класі виставку учнівських плакатів з певної теми уроку;

6)  написати текст, який відповідав би змісту плакату;

7)  записати на папірці першу думку чи асоціацію, яка виникла в учня.

Учитель збирає папірці і разом з учнями обговорює думки, які першими виникли протягом споглядання плаката.

Орієнтовний алгоритм роботи з плакатом може мати такий зміст:

1)  назвати й датувати подію, якій присвячено плакат;

2)  визначити, на чиє політичне замовлення та для якої аудиторії він створений;

3)  проаналізувати зображені персонажі та іншу символіку плаката за такими питаннями:

а)  Яка фігура (об’єкт) є на передньому плані, а яка (які) — на задньому?

б)  Які зображені фігури (об’єкти) є великими за розмірами, які — навпаки і чому?

в)  Які кольори використані і чому саме?

г)  Сформулювати зміст, який має донести плакат.

Під час роботи з такими візуальними засобами наочності, як фото та карикатури, більшість методистів пропонують обов’язково дотримуватися двох етапів — опису та інтерпретації. Питання та зміст кожного з етапів залежатиме від того, яке візуальне джерело аналізується. Здавалось, що фотографія є найбільш об’єктивним візуальним джерелом інформації. . Деякі із продуктів цього виду мистецтва є відкрито постановочними, особливо це стосується фотографій, що прикрашають сторінки газет часів існування в деяких країнах тоталітарного режиму і не лише.фотокартка

Вітчизняний методист О. Мокрогуз пропонує використовувати таку схему аналізу фотокарток:

1)  Що, на вашу думку, зображено на цій фотографії?

2)  Хто ці люди? Чим вони займаються?

3)  Приблизно укажіть, коли, на вашу думку, був зроблений знімок (рік? період? подія?)

4)  У яку пору року зроблений знімок?

5)  Це природна фотографія чи для неї спеціально позували перед камерою?

6)  Назвіть будьякі інші історичні джерела, що могли б вам допомогти перевірити достовірність ваших висновків щодо цієї фотографії.

7)  Що ви знаєте про події, відтворені на фото?

8)  Чи відповідає ця фотографія на питання, на які ви хотіли б отримати відповідь?

карикатураРобота з карикатурою має певні нюанси. Карикатура більшою мірою відтворює індивідуальні погляди і переконання її автора. Вони більшою чи меншою мірою можуть збігатися з певною офіційною позицією. Суб’єктивність карикатури полягає також у тому, що вона є відображенням поглядів певних соціальних або політичних груп. За самою своєю суттю вона інколи доводить ситуацію до абсурду, гіперболізуючи певні риси персонажа чи якість сторони окремого явища. За своїм задумом вона повинна викликати яскраві негативні емоції, а вони завжди сильніші, яскравіші, ніж позитивні. Тому з цим видом засобів наочності треба поводитись дуже обережно, адже карикатура за своєю суттю була зброєю, до того ж доволі небезпечноюАналізувати ці твори слід особливо прискіпливо, намагаючись розглядати їх лише в комплексі з іншими карикатурами. Методику роботи з карикатурами детально розробив Ю. Комаров. Нам залишається тільки відіслати читача до його робіт

загрузка...