загрузка...

Добре жилося тільки великим землевласникам — магнатам. Тепер вони називалися сенаторами, навіть якщо ніколи не були в Римі або Константинополі. Вони мали титул «ясновельможних мужів», судились окремим судом, їх не можна було катувати, вони були вільні від міських повинностей і земельну подать за свої володіння платили не через курію, а прямо в скарбницю. їх величезні маєтки розташовані по всій Римській державі. Вони поглинули наділи дрібніших і слабіших сусідів, колись вільних селян, розорених ку- ріалів. Тисячі рабів і колонів сиділи на цих землях, і часто віддавали магнатові останнє майно і ставали його колонами, шукаючи в нього захисту від утисків.
Адже найчастіше провінціальний чиновник не зважувався тягатися з могутнім сенатором і вимагати в нього видачі члена колегії, куріала або дрібного землевласника, що втік до нього. Накази імператорів у цих випадках були безсилими. Маєтки магнатів ставали ніби невеличкими державами в державі. Тут вироблялося все необхідне для пана і челяді, були свої ринки, сюди не проникав закон. Тільки особливо рідкісні предмети розкоші купували магнати на зовнішньому ринку. Більшість з них мали щорічний прибуток чотири тисячі фунтів золота. Тисяча сімсот вісімдесят палаців у Римі вражали своєю розкішшю навіть придворних уславленого своєю пишністю перського царя. Заго- родні вілли їх були не менш чудові.
З магнатів виходили і найбільш знатні сановники імперії. Особливо прославилась своїм незліченним багатством сім’я Аніціїв, глава якої Пробув чотири рази префектом Преторія і консулом разом з імператором Граціаном, а сини його ще в ранній молодості удостоїлись не- чуваної честі — бути консулами в
один рік. Проте мало хто з багачів цікавився державними справами. їх більше цікавили пишні генеалогії, що їх вони собі складали, розкішні убрання, вишивані зображення звірів або біблейських сцен, рідкісні страви, вишукані видовища. Вони нічого не читали, крім забавних віршів та оповідань, вважали за втомливий подвиг, гідний Цезаря, подорож по озеру в золоченій галері, стогнали, якщо на них падав промінь сонця, цінили й нагороджували тільки найгрубіші лестощі, прибрані в хитромовні головоломні фрази.
Це негідне життя вони поєднували з показним благочестям, наслідуючи імператорів.