загрузка...

Після липневих подій спроби Тимчасового уряду зміцнити свої позиції торкнулися і України. Почала проводитися відкрито великодержавна політика з обмеженнями і для уряду українського , та і для національно-культурного розвитку українського народу. Згідно  Інструкції Тимчасового уряду, яка була  надіслана Генеральному секретаріату 04 серпня 1917 p., Катерино-славщина була виведена з юрисдикції Центральної ради. Такі дії викликали загальне обурення на Катеринославщині, невдоволення виникли  і на всій території Україні. Навіть більшовицькі фракції у Катеринославській раді робітничих  депутатів, а також раді солдатськаих депутатів  в міській думі засуджували реакційну, великоросійську  політику , що проводив Тимчасовий уряд з приводу вирішення  українського питання.

До ще більшого загострення взаємовідносин між Україною та центром привів заколот Корнілова, який справедливо сприймався як спроба придушення демократії в країні. Виступ Корнілова викликав масові мітинги і збори практично на всіх підприємствах і у військових частинах краю, організовані місцевими фабзавкомами. У Катеринославі утворилися надзвичайні органи влади. 27.08.1917 р. на нараді Катеринославської ради ухвалили  прийняте рішення яке засавідчувало створення Комітету порятунку революції. До його складу ввійшли 4 представники Ради, по 1 представнику від політичних партій, Центрального бюро профспілок, полкових комісарів і комітатів, по 2 представники від бюро завкомів і залізничників. Бюро Комітету складалося з 5 осіб, до складу якого входив губернський комісар. Надзвичайний орган управління діяв протягом вересня — жовтня. У ньому активно співпрацювали більшовики, меншовики, есери, анархісти, члени українських соціалістичних партій.

Загрузка...