загрузка...

«Дарую тобі чотирьох старійшин цього князівства, рабів від конюхів, орачів і до ремісників — шістсот і п’ятдесят і десять чоловік. Дарую тобі вождів і старійшин з варварів — десять і три, рабів тисячу і п’ятдесят чоловік».
Цей напис зроблено на бронзовій посудині, і відноситься він до початку І тисячоліття до н. е. Отже, він складений приблизно три тисячоліття тому. В написі говориться про рабів з племені, яких вождь дарує своєму воєначальникові після перемоги над ворогами. Це було за часів династії Чжоу, коли в Китаї з’явилися вже раби і вільні, коли утворилася держава.
Написи на посудинах не найдавніші. Наприкінці минулого століття археологами було знайдено кістки жертовних тварин і панцири черепах, списані ієрогліфами за допомогою гострої палички — стиля — з твердого матеріалу. Зміст написів простий — в них головним чином ставляться запитання оракулові про врожай, повідь, війну, перемогу і т. ін. З різних знаків угадували відповіді оракула, і тому ці кістки вченіархеологи назвали гадаль ними.
Від початку І тисячоліття до нашої ери дійшли до нас бронзові посудини. їх використовували для жертвоприношень, вожді дарували їх своїм воєначальникам в знак воєнних заслуг. Тому на них збереглися написи, що розповідають про важливі події того часу. На бронзових посудинах написи вирізьблювалися гострим металевим стилем.ієрогліф
Проте на посудині важко було записати великий текст, і коли китайці почали вести літопис, вони знайшли новий матеріал для письма. Робили з бамбука тонкі, добре обстругані дощечки однакового розміру, просвердлювали в них невеликий отвір і скріплювали шнурком. На цих дощечках вміщувався вже великий запис. Літописи на бамбукових дощечках так і називаються «бамбукові літописи». На жаль, вони не збереглися до нашого часу й відомі нам лише з уривків, що наводяться в творах стародавніх авторів Китаю. На бамбуку писали дерев’яним стилем, вмокаючи його в лак, виготуваний із соку дерева.
Деякі написи іноді видовбувалися долотом на камені. Коли з’явився шовк, то дуже важливі документи почали писати на ньому. Але шовк дуже дорогий, і, зрозуміло, що він не міг набути великого поширення як матеріал для письма.
Тільки з винайденням паперу китайська писемність набула великого розвитку.
У 2 ст. до нашої ери було винайдено тонкий волосяний пензель для письма на шовку. Пензель не був придатний для писання лаком, бо від нього волоски склеювалися і зсиха лися. Через це незабаром після появи пензля в Китаї навчилися готувати туші із соснової сажі. А в 105 рік , як пише китайський історик, якийсь Пай Лунь подав імператорові доповідь про те, що можна виготовляти папір з кори дерев, конопель, ганчірок і старих риболовних сітей. З того часу почав поширюватися папір.
Перші книги з тонкого паперу своїм виглядом нагадували гармонію, тому що листки в ній не були розрізані, а складені, як паперова гармонія. Потім книга набрала іншого вигляду.
Китайське письмо складається з ієрогліфів, яких налічується кілька тисяч. Зрозуміло, таке письмо важче для вивчення, ніж алфавітне. Воно забирає багато часу в школі і є перешкодою для великого поширення писемності. В майбутньому таке письмо, безперечно, повинне замінитися алфавітним. Проте китайське письмо не таке вже й важке, як здається. До цього часу воно зберегло деяку схожість з картинками, які малювала стародавня людина. Знаючи в основному ці картинки, можна засвоїти обриси найпростіших ієрогліфів

З найпростіших малюнків китайці склали собі систему в 214 ключів і, вивчаючи їх, як нашу азбуку, вони розбираються в смислі й вимові ієрогліфів. Загальна кількість китайських ієрогліфів дійсно дуже велика. Деякі вчені налічують до 80 тисяч знаків. Однак практично ці знаки не використовуються. Так, ще в 3 ст. до н.ашої ери один міністр склав перелік 3300 знаків. В усіх написаних в основному до нашої ери класичних книгах Китаю, що включають майже все вчення стародавніх людей, налічується 6542 знаки.