загрузка...

Мета: збирання інформації щодо долі керівників країн Цент-ральної та Східної Європи в 1920–1930-х рр., її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, розвиток хронологічної, інформаційної компетентностей, виховання поваги до історичних надбань людства.

Кінцевим результатом проекту може бути сторінка учнівського Web-сайту.

Тип проекту: інформаційний. Може виконуватися в рамках макропроекту «Знакові події та видатні люди І пол. ХХ ст.».

Матеріали і ресурси: комп’ютер, матеріали з мережі Internet, підручники, енциклопедії, додаткова література, Краткая история Чехословакии.: М., 1988; Яровий В.І. Історія південних і західних слов’ян.:К., 1996 та ін.

Охоплює десять уроків.

Робота над проектом

Виконується протягом вивчення теми «Країни Центральної та Східної Європи». На пошуковому етапі формулюється тема даного проекту.

Група учнів під час аналітичного етапу формулює проблему і мету проекту, визначає ролі учасників, добирає потрібну інфор-мацію; аналізує її й складає план реалізації проекту.

Проектні групи займаються підбором матеріалу, що буде підхо-дити під запланований формат Web-сайту.Технічна складова роботи над даним проектом ведеться в поза-урочний час. У ході практичного етапу здійснюється поточний кон-троль якості та внесення (за необхідності) змін у роботу. Учитель проводить декілька консультацій з учнями під час виконання про-екту, тобто протягом навчального року.

Під час створення сторінки Web-сайту учням доцільно вико-ристати таку інформацію:

«Едуард Бенеш народився 28 травня 884 р. в селі Кожлани не-подалік Пльзеня. Він був наймолодшою, десятою дитиною в сім’ї небагатого селянина Матея Бенеша. Невеличкий клаптик батько-вого піщаного грунту не міг прогодувати чисельну родину, отож Матей завів собі ще й міні-цегельню. Багато років він щодня до пізнього вечора порався по господарству, а потім прокидався о дру-гій годині ночі і вирушав до цегельні. Працював завжди наодинці.

Він сам складав цеглу на воза і сам розвозив покупцям, принагідно

скуповував збіжжя та продавав його у Пльзені, обробляв землю. Через багато-багато років, коли син старого Матея Едуард став пре-зидентом республіки, він офіційно встановив для себе 15-годинний робочий день, зазначивши: «Мій батько працював більше».

У 1896 р. Едуард закінчив початкову школу в Кожланах. На тому, вирішив батько, його освіта мала завершитися. Матей віддав сина в підмайстри до козланецького шевця, попри те, що Едуард дуже хотів учитися далі. Весь рік майбутній голова Ліги Націй вчився шити чоботи та черевики, і лише за наполяганням старших братів-учителів старий Матей зрештою дозволив синові вступити до Промислової школи в Празі (щось на кшталт нашо-го ПТУ). Але замість цього Едуард успішно склав іспити до VI чеської гімназії на Виноградах, яку й закінчив 904 р. два-дцятирічним переростком. Бенешові випускні оцінки в гімназії не були блискучими: за шестибальною системою в його атестаті було лише п’ять «п’ятірок» і сім «четвірок». Проте саме гімна-зичні роки Бенеш потім згадував як час найінтенсивнішої робо-ти у своєму житті. За ці роки «темний селюк» перетворився на енциклопедично освіченого інтеліґента. Вже гімназистом-стар-шокласником він робив професійні переклади з французької, чим, разом з приватними уроками, і заробляв собі на прожиття та плату за навчання. А ще Бенеш грав у любительських спек-таклях і став найкращим футболістом гімназії. Щоправда, спор-тивна кар’єра скінчилася рано — в одному з матчів він отримав відкритий перелом ноги, через що все життя накульгував.

Закінчивши гімназію, Бенеш вступив на філософський факуль-тет Празького університету, вивчаючи паралельно також роман-ські та германські мови. 1905 р., коли Едуард простудіював пер-ший курс, сталася зустріч, яка була вирішальною в його житті.

55-річний Томаш Ґарріґ Масарик тоді був не просто професором Празького університету і визнаним в усій Європі вченим, філосо-фом, політологом, депутатом імперського парламенту. Масарика називали «некоронованим королем Чехії», «батьком нації». Дійс-но, в чеських землях не було людини, яка б мала більший автори-тет. Він був вихователем, наставником і духовним лідером цілої генерації чеської демократичної інтеліґенції. Ця зустріч справила величезне враження на Масарика. Проговоривши кілька годин з 21-річним студентом, зовсім не екзальтований, а, радше, скеп-тичний та іронічний Масарик був у захопленні. Він характеризу-вав Бенеша як «романтика реалізму», «арістотельський тип». Саме

за рекомендацією Масарика Бенеш отримав від французького уря-ду стипендію на дворічне навчання в Сорбонні і новий, 905–906, навчальний рік зустрів уже в Парижі…

З 1908 р. доктор Бенеш викладав у Празькій торговельній ака-демії, університеті та політехнічному інституті. Попри загально-європейське визнання, яке отримав Бенеш як учений, аж до ви-мушеної еміграції 95 р. він так і не дістав посади штатного професора австрійська влада вважала його (і цілком слушно) не-безпечним ворогом існуючого державного ладу.

Вражають широта і розмаїття наукових інтересів Бенеша. Його науково-викладацька робота як основний вид діяльності тривала лише 6 років. Але він встиг залишитися в історії науки як один із засновників сучасної соціології. Його професійно цікавили пробле-ми демократії і соціальні питання в найширшому значенні слова, соціалістичні рухи і проблеми клерикалізму, реформування систе-ми освіти в Австро-Угорщині, Бельгії, Ірландії та Швейцарії. Він глибоко аналізував питання світової політики французько-німецькі та британсько-німецькі суперечності, французько-британське зближення і посилення західних впливів у Росії, небезпеку пангерманізму.

Тоді ж Бенеш поступово відійшов від марксизму, яким захоп-лювався у студентські роки, і відкинув для себе вчення про класову боротьбу як основну рушійну силу суспільного прогресу. Молодий професор вступив до Чеської прогресивної партії, але на прохання

Масарика, який тоді очолював Партію реалістів, відредагував про-граму цієї партії… «…Олександр (король Югославії) Правив у 1921-1934 рр. Належав до сім’ї Карагеоргієвичів, яка посіла сербський трон 1903 р. У липні 1914 р. став принцом-регентом. Разом з юго-славською армією змушений був 1915 р. відступити через Албанію до Греції, де перебував з урядом на острові Корфу. По війні (1грудня1918 р.) став регентом об’єднаного Королівства сербів, хорватів і словенців (з серпня 1921 р. -король). У 1929 р. король перебрав

до своїх рук «усю повноту влади», офіційно перейменувавши об’єднане королівство на Югославію. Виступав за зміцнення Бал-канської й Малої Антант. Спільно з Луї Варту був одним з актив-них прихильників створення системи колективної безпеки в Європі із залученням до неї СРСР. Загинув у Марселі від руки македон-ського націоналіста під час державного візиту до Франції 9 жовтня 1934 р. …»

«…Пілсудський Юзеф (1867–1935). Народився в маєтку Зулув поблизу Вільнюса (Литва). Походив з давнього литовсько-шляхет-ського роду. Навчався у Харківському університеті, звідки був виключений за пропаганду соціалістичних ідей і засланий до Сибіру на 5 років. У894 р. почав видавати газету польських соціал-демократів «Роботнік». Перебуваючи в 1904 р. у Токіо, намагався здобути підтримку польського антиросійського повстання з боку Японії. З початком Першої світової війни австрійський уряд дозво-лив йому сформувати 10-тисячний польський військовий легіон для боротьби проти Росії. Після Листопадової революції 1918 р. прибув до Варшави та очолив новоутворену республіку. Водночас його було призначено головою тимчасового правління держави. Протягом російсько-польсько-української війни 1919-1920 рр. спромігся зупинити російський наступ на Варшаву й розгромити армію М. Тухачевського. 923 р. тимчасово відійшов від політич-ного життя. Після військового перевороту (травень 926 р.) встано-вив авторитарний режим “санацій”…»

«…Хорті де Нагібанья Міклош (1868-1957). Адмірал імпер-ського флоту, регент Угорщини. Народився у протестантській дво-рянській родині. Вивчившись на морського офіцера, деякий час виконував обов’язки військово-морського ад’ютанта імператора Франца-Йосифа. Брав участь у бойових діях австро-угорського флоту в роки Першої світової війни, був його останнім командува-чем. Після повернення до Угорщини згуртував контрреволюційні сили проти Угорської республіки і, зокрема, режиму Б. Куна.

У1919 р. війська Хорті вступили до Будапешта, а у1920 р. в Угор-щині була реставрована монархія, а Хорті було проголошено реген-том. У роки Другої світової війни у березні 939 р. організував аг-ресію проти Карпатської України. Угорські війська брали участь у воєнних діях проти Югославії й СРСР. У 1944 р. прагнув укласти сепаратний мир з СРСР та західними союзниками. Внаслідок дер-жавного перевороту Ф. Салаші, підтриманого Гітлером, втратив владу. Останні роки життя провів у Португалії…

Презентація даного проекту проводиться в комп’ютерному кабінеті у вигляді публічної демонстрації сторінки Web-сайту. Вона має розглядатися як репетиція перед презентацією макропроекту

«Знакові події та видатні люди І пол. ХХ ст.». Такий варіант презентації було обрано через те, що ми фактично сприймаємо демонс-траційні матеріали в 60 тисяч разів швидше, ніж текст, який чи-таємо. Саме тому наочне подання інформації має велике значення під час лекцій, публічних виступів, узагальнення досвіду тощо.

Психологічні дослідження в галузі сприйняття та обробки ін-формації дають таку картину — 83 % всієї інформації ми отримуємо

через зорові органи; 11 % — через слухові; 3,5 % — через запахи; 1,5 % — через тактильні рецептори.

Запам’ятовування інформації відбувається таким чином — якщо ми сприймаємо тільки слухову інформацію, то запам’ятовуємо 20 % матеріалу; якщо інформацію ми отримуємо тільки через зір то запам’ятовуємо до 30 % матеріалу. У разі, коли поєдну-ються слуховий та зоровий канали сприйняття інформації, людина спроможна запам’ятати до 60 % матеріалу.

Презентації підвищують ефективність виступу, бо через зорові та слухові рецептори одночасно надходить значний обсяг інформації, що полегшує розуміння й сприйняття поданого матеріалу, сприяє тривалішому збереженню інформації у пам’яті, збільшує психологічну вірогідність прийняття правильних висновків.

Загрузка...