загрузка...

КАПІТАЛІСТИЧНА ЕКОНОМІКА — економіка, у якій засоби виробництва (капітал і земля) належать приватним особам, а ресурси розподіляються за допомогою ринку. Характерними рисами К. е. це: 1) власність; 2) свобода підприємництва й вибору; 3) особистий інтерес як головний мотив поведінки; 4) конкуренція; 5) опора на систему цін, або ринкову систему (див. Ринкова економіка); 6) обмежена роль уряду.

КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО — постійне регулярне військо Речі Посполитої, на утримання якого витрачалася чверть (кварта) прибутків із державних маетностей.

КЕЙНСІАНСТВО — теорія державномонополістичного регулювання капіталістичної економіки. Основні принципи були сформульовані англійським економістом Дж. Кейнсом (18831946) під впливом економічної кризи 19291933 pp. (див. Велика депресія) і спрямовані на регулювання економіки а також із метою убезпечення безперебійного процесу суспільного виробництва. Економічна програма К. вміщує в себе: всебічне збільшення витрат державного бюджету, розширення громадських робіт, обмеження заробітної плати, регулювання зайнятості тощо.

КИЇВСЬКА РУСЬ — науковоісторична назва держави східних слов’ян, що існувала з кінця IX до початку 40х років XIII ст. Охоплювала територію від Балтійського до Чорного морів, від Карпат до Волгороського межиріччя. Столиця — Київ. Політична форма — ранньофеодальна монархія (глава — великий князь київський).

КІММЕРІЙЦІ — найдавніше іра номовне кочове населення, найві рогіднішим місцем мешкання якого був південь Східної Європи. Перекочували з низовин Північного Кавказу на територію сучасної України; населяли міжріччя Дону і Дністра до 7 ст. до нашої ери

КІТЧ, КІЧ (нім. Kitsch — халтура, без смаку) — художній безсмак, халтура, позбавлена смаку масова продукція. У художній промисловості 2ої половини XIX — поч. XX ст. був поширений як промислова імітація унікальних виробів; у 6080 pp. XX ст. предмети К. стали поширеним явищем “масової культури”.

КЛАСИЦИЗМ (від лат. classicus — зразковий) — напрям у мистецтві кінця XVII — поч. XIX ст., що характеризується зверненням до античності як ідеалу і зразка наслідування. У К. відображено ясність змісту, чіткість соціальної проблематики, громадянського ідеалу, пафос почуттів. Знайшов прояв у всіх видах і жанрах мистецтва.

КЛЕРИКАЛІЗМ — політична течія, прихильники якої домагаються провідної ролі церкви та духовенства в політичному й культурному житті суспільства.

КНИГОДРУКУВАННЯ — виготовлення друкованих книжок за допомогою спеціального друкарського обладнання. Друкарство винайшов 1450 р. німець Йоганн Гутенберг, який першим застосував спосіб відливання шрифту в ливарній формі а також збудував дерев’яний  прес із дерева. Перші українські друкарні заклав  XV ст. у Кракові Швайпольд (Святослав) Фіоль, якого вважають українським першодрукарем.

КОАЛІЦІЯ (лат. coalitio — об’єднання) — 1) об’єднання, союз на добровільних основах для досягнення спільних цілей; 2) політичний або воєнний союз держав які об’єдналися заради спільних дій.

Термін К. в абстрагованому значенні — “колабораціонізм” — часто вживається як синонім зрадництва, співробітництва з ворогом.

КОЛГОСП — велике колективне господарство, в СРСР кооперативна організація селян, об’єднаних для ведення соціалістичного господарства на базі громадських засобів виробництва й колективної праці. Господарство ведеться на землі, яка належить державі й закріплена за колгоспами на безстрокове й безкоштовне користування.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ — перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20х — на початку 30х років. Супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств. Базується на застосуванні протиправних методів, терору, беззаконня, репресій.

КОЛОН ( від лат. colonus — хлібороб) — у Римській імперії — орендатор невеликої ділянки землі у великого землевласника. К. платив орендну плату й виконував натуральні повинності. К. були попередниками середньовічних кріпаків.

КОЛОНАТ — форма виробничих стосунків між дрібними сільськими виробниками — колонами і великими землевласниками. К. став основою зародження феодальних відносин наприкінці існування Римської імперії, у Візантії — за часів раннього середньовіччя.

КОМАНДНА ЕКОНОМІКА —економіка, в якій весь обсяг ресурсів розподіляється органами централізованого управління.

КОМУНА (фр. commune — община) — 1) у Західній Європі  — міська община, яка здобула від сеньйора право на самоврядування; 2)  муніципальне      самоврядування (зокрема, Парижа); 3) у нинішній час у деяких країнах (Франції, Італії тощо) — поселення міського або сільського типу, що утворюють нижчу адміністративно територіальну одиницю.

КОНВЕРСІЯ (від лат. conver sio — перетворення, зміна) — переведення промисловості з виробництва військової продукції на випуск цивільної або навпаки. 2)         ст.) Центральну і Південну Америку та з жорстокістю поневолювали й винищували корінне населення; 2) завойовники, поневолювачі.

КОНСУЛЬСТВО (від лат. consul) —  представництво однієї держави в іншій, очолюване консулом.

 КОНТРИБУЦІЯ — післявоєнні примусові платежі, що за умовами мирного договору держава переможниця знімає і з переможеної держави.

КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ — активна боротьба скинутих соціальних груп, класів, яким раніше належала влада, проти розширення і поширення революції з метою її придушення й відновлення колишніх порядків.

КОНФЕСІЯ (від лат. confessio — визнання) — 1) релігійне товариство, що має своє віровчення та культові організації (старообрядці, молокани тощо); 2) належність до будьякої релігії або церкви (православ’я, католицизм, іслам, протестантизм тощо).

КОНФЛІКТ — зіткнення сторін, інтересів; суттєва розбіжність поглядів; гостра суперечка.

КОНФРОНТАЦІЯ (від лат. соп — разом та frons — лоб) — протиставлення, зіткнення.

КОНФУЦІАНСТВО — філософськоетичне вчення, розроблене в 5 ст. до нашої ери давньокитайським мислителем Конфуцієм (Кун Фу цзи); одна з китайських релігій, яка обороняє непорушність установлених небом суспільних порядків. Починаючи від2 ст. до нашої ери і до Сінь хайської революції 19111913 pp. К. було офіційною державною ідеологією Китаю.

КОРЕНІЗАЦІЯ — політика більшовиків, яка проводилася в 20х роках з метою забезпечення підтримки неросійських народів. Щоб закріпитися в національних республіках, підкорити партійному впливові національне відродження і спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, передбачалось: підготувати й висунути в партійнодержавний апарат кадри корінної національності; поширити сферу застосування національних мов, перш за все, в партійнодержавних установах; запровадити навчання, видання книг, газет та журналів мовами корінних національностей. В УРСР така політика була названа українізацією.

КОРОННИЙ ГЕТЬМАН (польське — hetman, від німецького Hauptmann — головний) — головнокомандувач війська Речі Посполитої.

КОРПОРАЦІЯ (лат. corporatio — об’єднання) — 1) група осіб, об’єднана спільністю професійних або станових інтересів; 2) форма акціонерного товариства, яка в 3 ст. стала головною формою монополістичних об’єднань.

КОРУПЦІЯ (від лат. corruptio — підкуп) — підкуп, продажність, хабарництво

КРІПОСНИЙ — особисто залежний від поміщика і прикріплений до землі (земельного наділу) селянин.

КУБІЗМ  — модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. Зводячи до мінімуму образотворчопізнавальні завдання мистецтва, кубісти зображували світ реальний у вигляді геометричних форм (куба, конуса, кулі, циліндра тощо).

КУЛЬТУРНООСВІТНІЙ РУХ (КУЛЬТУРНИЦТВО) — український національний рух 19— початку 20 ст., для діячів якого були характерні інтерес до вітчизняної історії, посилення уваги до життя народу, його мови й усної творчості.’ Уважали просвітницьку роботу найдієвішим засобом піднесення освітнього рівня населення, формування і зміцнення національної самосвідомості; також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації.

Загрузка...