У 12. 04. 1861 р. конфедерати захопили форт Самтер, який перебував під владою федератів. У відповідь на це А. Лінкольн оголосив про призов до армії США 75 тис. добровольців і запровадження морської блокади Півдня. Цими подіями розпочали Громадянську війну у США. І Іід час війни Північ мала перевагу над Півднем за кількістю населення та економічним потенціалом. Однак після початку війни на бік конфедератів перейшло близько третини офіцерів і генералів армії США, які походили з Півдня. Усі чоловіки Півдня мали добру воєнну підготовку, оскільки їм часто доводилося придушувати повстання рабів.
На першому етапі війни в 1861—1862 pp. ініціативу утримував Підень. Федерали, що вели боротьбу за відновлення єдності країни, уникли дій, які в майбутньому могли ускладнити їхні відносини з Півднем. Це дозволило конфедератам, армію яких очолював талановитий генер Роберт Лi (1807—1870), досягти суттєвих успіхів і навіть створити загрозу столиці федералів — Вашинґтону. Найбільшим досягненням федералів стало здобуття одного з найбільших портових міст Півдня — Hового Орлеана — у квітні 1862 р.
Виникла загроза втручання у війну на боці Конфедерації Великої Британії, яка не бажала втрачати своїх постачальників бавовни та ринки збуту товарів на Півдні. У Канаді почали зосереджуватися британські війська і очікуючи на вирішальні успіхи конфедератів, щоб вступити у війну.
У таких умовах адміністрація А. Лінкольна почала діяти більш рішуче. У травні 1862 р. члени Конгресу США єдинноголосно прийняяли закон про заснування гомстедів (сімейні ферми), за яким будь-який американець, що непроводив военні дії проти Півночі можливо було отримати землю з державного фонду і за умови, що оброблятиме її п’ять років, стати її власником. Цей закон забезпечив підтримку феде рального уряду в аграрних штатах Заходу.
22 .09.. А. Лінкольн проголосив, що від початку 1863 р. рабство на Півдні скасовується, а колишні раби як вільні громадяни можуть вступати до федеральної армії. Оскільки раби були власністю своїх господарів, яка за американськими законами вважалася недоторканною, А. Лінкольн був змушений використати повноваження головнокомандувача й підписати Прокламацію що проголошувала звільнення рабів.
У 1864—1865 pp. У. Грант успішно реалізував грандіозний план розгрому конфедератів у чотирьох одночасних операціях. У результаті цього генерал Р. Лі був змушений 09. 04.1865 р. поблизу містечка Аппоматтокс, де федерали оточили залишки його солдатів, підписати з У. Грантом акт про капітуляцію головної армії конфедератів. Фактично війну було завершено. Через деякий час капітулювали також інші армії Півдня.
Один із найтрагічніших пострілів цієї війни пролунав 14. 04.1865 р. у вашинґтонському театрі Форда, коли прибічник конфедератів Джон Бутс, пострілом із револьвера смертельно поранив президента А. Лінкольна. В наступний день президент помер. Проте це вже не змінило результатів війни.
Громадянська війна стала найкровогіролитнішою в історії США. Конфедерати втратили в ній 258 тис. осіб, а федерати — 360 тис. осіб. Війна аакріпила провідну роль Півночі в політичному, культурному і економічному житті країни. Було збережено єдність США як держави. Було зруйновано основи плантаційного господарства й остаточно визначено фермерський шлях розвитку американського сільського господарства.
