загрузка...
Гонорій та Флавій
Гонорій та Флавій

Незабаром Феодосій умер, і нові смути в імперії примусили римлян на якийсь час забути про Аларіха. Імперія була поділена між малолітніми синами Феодосія. Захід був відданий Гонорію, опікати якого вмираючий імператор доручив Стіліхонові, а схід — Аркадію, головним радником якого Феодосій призначив Руфіна. Між обома фактичними правителями одразу ж почалася смертельна ворожнеча.

Стіліхон давно зарекомендував себе як полководець і дипломат. Щоб прив’язати його до себе, Феодосій віддав за нього свою приймачку Серену, і Гонорій був одружений спочатку з дочкою Стіліхона Марією, а потім з Термантією.

Галл Руфін пробився до влади інтригами й підлотами і заслужив загальну ненависть жорстокою тиранією і безсоромним здирством. Коли старий заслужений воєначальник Промот, не стерпівши зарозумілого нахабства, в присутності всієї державної ради вдарив Руфіна в лице, той добився його заслання в далеку придунайську фортецю і підмовив по дорозі піймати Промота в засідку і вбити. Та недовго він торжествував. В його відсутності спритний євнух Євтроиій розповів імператорові Аркадію, що в домі одного із синів
загиблого Промота виховуєтьеи І дова красуня Євдоксія, і юнак, іти чивши її портрет, закохався і пні шив одружитися з нею. Руфіп ні її що не догадувався, і тільки коли м» сли імператора з весільними ішц| рунками ввійшли в дім Промоїн, мч зрозумів, як хитро його обдури І» Тепер уже любов імператора, икнІ попав під вплив молодої дружніїїЙ не врівноважувала загальної ін’іца висті до нього. І коли, з намови Ста ліхона, командир військ Східної їм перії, гот Гаїна, заколов Руфіна и 14 час військового огляду на очах J імператора, ніхто не мстивея за їм го смерть. А жителі Константнім поля із злобною радістю розірн.ілИ його труп на шматки і носили по столиці його праву руку, що зроби* ла стільки злодіянь. Правда, не:ш баром виявилось, що Євтроіпій, який заступив Руфіна, нітрохи їм кращий від свого попередника, але І його панування було недовгим

Гаїна, не поділивши з ним здоби чі, таємно підмовив варварів, що стояли у Фрігії, повстати, і вони напали на азіатські провінції, ніде по зустрічаючи опору. їх військо дедалі збільшувалось, до нього приєднувались раби, колони і римські солдати. Нарешті, і Гаїна відкрито став на чолі їх армії і під загрозою походу на Константинополь добився у наляканого Аркадія страти Євтро-пія і кількох невгодних йому сановників. Кінець кінцем Гаїна був розбитий і втік за Дунай до своїх одноплемінників, але загони повстанців, що уцілили, ще довго спустошували Фрігію і Македонію.