загрузка...

консультантПриступаючи до вивчення нової теми, ми разом вирішуємо, що саме, коли й як будемо робити. Спочатку я характеризую тему, обов’яз­ково пояснюю, навіщо її потрібно вивчати, яким повинен бути результат: чого вони повинні навчитися. За нашими правилами, якщо я не можу переконати дітей, що це їм дійсно потрібно, вони можуть відхилити ту чи іншу навчальну роботу й навіть цілу тему, і я не маю права їх змушувати. Можу тільки спробувати переконати ще раз. Були випадки — дійсно відхиляли.

Звичайно діти в школі все роблять тільки для себе. Мої ж багато чого роблять для інших, а це вимагає й праці, і часу.

Наприклад, ми часто працюємо на уроках розвитку мовлення за ко­міксами, звичайно їх до початку уроку потрібно намалювати на дошці.

Це  роблять художники на чолі з Асею. Прибігають вони в клас раніше ш всіх, недоївши, недобігавши, недогравши, трудяться в поті чола — не для себе, для всіх. Погано намалюєш — відповіді будуть гірші. І вони стараються, турбуються, переживають за тих, хто відповідає, як за самих і себе. Адже в підготовці уроку є частка й їхньої роботи, і їм так хочеться, щоб усе добре вийшло!

Ось і Олю я запряг у наш педагогічний віз: вона в нас тепер Голов­ний Консультант. Посада ця винайдена персонально для неї. Про призначення Олі я врочисто оголосив у класі. Головний Консультант допомагає іншим консультантам стосовно найскладніших питань. Головний Консультант відповідає тоді, коли ніхто відповісти не може (якщо мова йде просто про знання навчального матеріалу). І ще: Головний Консультант зобов’язаний стежити за мовою вчителя, за його записами й ви­правляти всі помилки.

І поступово Оля замовчала. Вона зрозуміла свою роль, а дітям дуже властиво абсолютне вживання, ототожнення себе зі своєю соціальною роллю, якщо вона не нав’язана ззовні, а внутрішньо приймається самою дитиною. Оля прийняла цю роль, тому що вона унікальна й почесна. Тепер Оля «виступає» тільки тоді, коли це дійсно потрібно. Мене вона, які раніше, поправляє, але вже не єхидно, а спокійно: тепер це її робота, її внесок у спільну справу.

Зараз Оля вже не входить до числа «ізольованих». У класі її якщо й не полюбили, то почали поважати, навіть стали нею трішки пишатися.