загрузка...

Проте кожний не осліплений тупою пихою міг бачити, як дорого дісталась ця перемога. Уцілілим германцям вдалося прорватися в Галлію, захищати яку у римлян вже не було сил. Пограбована і спустошена, вона частково перейшла під владу Костянтина, що проголосив себе імператором у Британії і укріпився потім в Галлії та Іспанії, частково добровільно визнала владу варварів, щоб звільнитись від гніту римських чиновників і магнатів. Експедиція проти Костянтина не вдалася. Cap, що командував нею, ледве врятувався від армії багаудів, яка оточила його під час переходу через Альпи. Тільки за великий викуп дозволили багауди повернутися його війську в Італію.

Під владою римського імператора залишалась одна тільки Італія. Аларіх, знаючи його слабість, почав вимагати нових поступок. Ввічливо називаючи себе другом Стіліхона і солдатом Гонорія, він пропонував повернути імперії втрачені західні провінції з тим, щоб одну з них віддали готам. В палкій промові доводив Стіліхон сенатові, несподівано покликаному взяти участь в обговоренні цієї справи, що треба хоч на якийсь час купити союз з Алахіром. Було ухвалено виплатити йому 4 тис. фунтів золота, якими, за словами сенатора Лампадія, «Рим купив не стільки мир, скільки рабство». Інші мовчки плели інтригу проти Стіліхо-
на, поширюючи про нього всілякі наклепи. Говорили, що він іде на поступки готам, розраховуючи з їх допомогою здобути престол своєму синові, що віїн у своїх зрадницьких цілях розпалює ворожнечу між Римом і Константинополем, сварячи двох царствених братів, що він таємний язичник і що заради готів, які сповідують аріанство, він надто терпимий до єретиків. Спритний придворний Олімпій, якого любило духовенство за його показне благочестя, нашіптував нікчемному Гоно-рію, що Стіліхон намагається затемнити його велич і підірвати його авторитет. Під приводом християнського милосердя Олімпій відвідував хворих солдатів, щоб, наділяючи їх подарунками, підняти проти Стіліхона.

Нарешті, стався поволі підготовлений вибух. Під час імператорського огляду солдати підняли бунт, зажадали і дибилися страти всіх вищих сановників з партії Стіліхона. Сам він в цей час був у місті Бононії. Віддані йому вожді варварських загонів пропонували повести їх проти невдячного імператора, скинути його і приборкати бунтівників. Але він не захотів розпалювати громадянської війни І, сподіваючись повернути свій втрачений вплив, вирушив до Равенни, куди від часу війни з    Аларіхом перебрався двір. Тут він був схоплений біля самого олтаря церкви, де шукав притулку, і потім страчений. Він мужньо зустрів смерть, заборонивши своїм численним прихильникам здіймати зброю для його оборони.

Одразу ж почали страчувати його друзів і прибічників. Гонорій розлучився з його дочкою Термантією наказав розшукати і стратити його сина, що втік; Геракл іона, який власноручно відрубав голову Стілі-хону, в нагороду призначили намісником Африки. Рятівник Італії був оголошений ворогом вітчизни, і кожний спішив очорнити його пам’ять. Християни говорили, що бог наказав його за терпимість до язичників і єретиків: язичники — що над ним помстилися боги за участь в руйнуванні храмів при імператорі Феодосії, коли його жінка Серена привласнила собі дорогоцінне намисто, яке прикрашало статую Вести. В усіх містах почали вбивати аріан і сім’ї варварів, що були на римській службі. Обурені цією дикою розправою ЗО тис. солдатів-варварів вимагали в Аларіха, щоб він вів їх проти Рима.

Поторгувавшись з равеннським двором, який хоч і відмовлявся купити мир, але не робив серйозних приготувань до війни, і, заручившись допомогою свого шурина Ата-ульфа, що командував великими загонами готів і гунів у Паннонії, Аларіх відновив воєнні дії. Готи знов без великих зусиль захоплювали і грабували міста Італії, ідучи до Рима. «До стін вічного міста мене штовхає надприродна сила»,— оказав Аларіх пустинникові, який пробував умовити його пощадити столицю світу. Багато хто вважав, що всякий опір даремний: коли Ромул заснував Рим, поява 12 шулік провістила йому, що місто простоїть 12 століть. Тепер цей час кінчається, і ніщо не може продовжити його. Аларіх — тільки знаряддя долі, яка має звершитися.